Як Росія вербує гарматне м’ясо для війни в Україні
Натомість Кремль винайшов альтернативні способи набору в армію, які поки що більш-менш працюють. І регулярно поповнюють війська агресора живою силою.
Після поразки в Харківській області у вересні 2022 року Путін був змушений підписати указ про проведення часткової мобілізації. Ця новина викликала значний резонанс у російському суспільстві. Росіяни були не проти задовольнити свої імперські комплекси, але не дуже хотіли воювати й помирати. Тому багато військовозобов’язаних російських чоловіків вирішили покинути РФ. За приблизними підрахунками, після оголошення часткової мобілізації з Росії виїхало 700 тисяч осіб. Також це спричинило відчутне зростання соціального обурення. І хоча Кремль зумів втримати ситуацію під контролем і мобілізував, за різними даними, від 300 до 500 тисяч осіб, російський диктатор зрозумів: масова мобілізація на загарбницьку війну може бути небезпечною для режиму.
Кремль зробив ставку на кілька способів поповнення своїх військ. Вагому роль спочатку відіграла мобілізація ув’язнених. ЧВК «Вагнер» під керівництвом Прігожіна зуміла набрати як гарматне м’ясо на війну проти України близько 50 тисяч зеків. Більшість з них загинула, але їх використання дозволило на деякий час стабілізувати фронт.
Однак значно важливішим джерелом поповнення своїх армій для агресора є прихована мобілізація. Її методи різноманітні, але загалом дозволяють Кремлю поповнювати свої втрати на полі бою. Основний акцент, на який робить ставку агресор, – залучення добровольців за щедрі фінансові стимули. Таким методом 2023 року Росії вдалося набрати у свої загарбницькі армії за контрактом 345 тисяч чоловіків. У 2024 році планується набрати не менше охочих повоювати. Щоправда, Кремль розраховував на більшу кількість. Але навіть такі цифри в цілому поки що дозволяють йому компенсувати свої втрати.
Читайте по темі: Голову екоінспекції Карпатського округу Ладовського викрили у незаконному збагаченні
Російське військове командування хотіло б мати більше гарматного м’яса. Воно час від часу натякає Кремлю, що було б непогано поповнити поріділі лави армії мобілізованими росіянами. Але Путіну така ідея не дуже подобається. Річ зовсім не в тому, що Москва цінує людський ресурс. Однак Путін завжди був надто зацікавлений в утриманні абсолютної влади, якій не загрожує раптовий вибух суспільного невдоволення. А нова хвиля мобілізації несе ризики його режиму.
Навіть Курська операція ЗСУ не змусила Кремль переглянути свої плани й погодитися хоча б на часткову мобілізацію. Хоча в російської влади були формальні підстави для пояснення такого кроку своєму населенню. Але в Путіна вважають, що краще відправляти до окупаційних військ добровольців і платити їм щедрі фінансові бонуси, ніж ризикувати суспільною стабільністю свого режиму. Потрібно визнати: загалом Москві не без проблем, але поки що вдається втілювати свій план у життя.
Для того, щоб заманити росіян на війну проти України, Путін готовий щедро платити. З 1 серпня цього року одноразові федеральні виплати за підписання контрактів з Міністерством оборони РФ були підвищені у два рази – зі 195 до 400 тис. рублів. За нинішнім курсом це становить понад 4 тис. доларів США. Але на цьому фінансові стимули для російського контрактника не закінчуються. Регіони держави-агресора також платять йому за згоду повоювати у «СВО». Середні регіональні одноразові виплати становлять додатково ще близько 400–600 тис. рублів. Разом із федеральною виплатою російський контрактник отримує на руки близько 9 тис. доларів. Але є винятки.
Москва за підписання контракту готова платити аж 1,9 млн рублів, а Санкт-Петербург – 1,7 млн рублів. Але й ці цифри не максимальні. У Росії є регіони, які готові платити ще більше за вбивства на чужій території. Так, Бєлгородська область за підписання контракту в місцевому військкоматі до 31 грудня обіцяє виплачувати кожному 3 млн рублів (понад 30 тис. доларів США). Ханти-Мансійський автономний округ надає 2,75 млн рублів. Краснодарський край, Свердловська область, Татарстан і Карачаєво-Черкеська республіка встановили розмір виплат у 2 млн рублів.
Такі надзвичайно щедрі суми виплат для росіян, охочих укласти контракт і повоювати, свідчать про кілька моментів. Мобілізацію в Росії розглядають як крайній захід. Тому готові платити дуже великі гроші за укладення контракту. З іншого боку, кількість залучених в армію навіть за дуже щедрі суми виплат заледве компенсовує втрати російської армії. Можна спрогнозувати, що з часом навіть виплата 10 чи 20 тис. доларів підйомних не зможе залучити до лав армії агресора велику кількість солдат. Та коли настане ця переломна точка, сказати важко. Крім того, російський військовий бюджет, який становить близько 11 трлн рублів, дає можливість не дуже економити Кремлю.
Україна не може піти шляхом Росії. У нас немає стільки людського потенціалу. Та й фінансовий ресурс дуже обмежений. А ще друзі України не такі рішучі й безцеремонні, як друзі диктатора Путіна. Кім Чен Ин без проблем готовий відправити тисячі корейців для допомоги Росії. Можливо, вони й не братимуть участі в бойових діях. Але точно займуть місце в тилу. Візьмуть на себе функцію охорони кордону чи певних військових об’єктів. Це дозволить Росії вивільнити частину своїх формувань і направити їх проти ЗСУ. Водночас Україні годі й сподіватися, що війська західних союзників з’являться, наприклад, поблизу україно-білоруського кордону. Або обслуговуватимуть системи ППО, які збиватимуть російські ракети і дрони.
Опитування «Левада-центр» фіксує поступове зростання розчарування росіян війною. 47% вважає, що вона приносить більше шкоди, ніж користі Росії. І лише 28% мають протилежну думку. Однак загальний мобілізаційний ресурс РФ значний і, за різними оцінками, становить від 12 до 20 млн осіб. Тому Кремлю ще є з кого обирати, не оголошуючи загальної мобілізації. Можливо, мало хто зі жителів Москви чи Санкт-Петербурга спокуситься укласти контракт і піти на «СВО». Та Путіну поки що вистачає «мобіків» з російської провінції.
Щедрі фінансові виплати, які отримує кожен, хто уклав контракт з російською армією, все ще притягують значний контингент. Для вихідців із російської глибинки і для представників відносно незаможних прошарків населення отримати на руки десятки тисяч доларів є дуже вагомим аргументом. У житті, можливо, вони ніколи б не заробили таких грошей. А зараз мають таку можливість. Тому до російської армії продовжують йти добровольці. Якщо ж їх не вистачатиме, то, в крайньому випадку, можна спробувати найняти охочих повоювати з інших країн. Наприклад, з Азії чи Африки. Допоки російський бюджет не відчуває серйозних проблем з наповненням, Кремль платитиме за кров, страждання і смерть, які він приніс на українські землі.
Автор: Петро Герасименко
