Як зростали та змінювалися ядерні арсенали Росії та США
Про це пише 24tv.
Провина за ескалацію – повністю на Росії, Владімір Путін ледь не в кожній своїй промові нагадує про російський ядерний потенціал, а у зверненні до Федеральних зборів 21 лютого 2023 року взагалі оголосив про призупинення участі у договорі СНО-3 і натякнув на відновлення "ядерних випробувань". Такі заяви повертають світ до реалій холодної війни та невизначеності в майбутньому.
У жовтні 2024 року у світі також почалося обговорення нібито планів України щодо виготовлення ядерної зброї. Стартом була публікація видання Bild: автори процитували неназваного українського чиновника, який нібито сказав, що нашій державі знадобиться всього кілька тижнів, щоб отримати першу ядерну бомбу. Згодом Зеленський заперечив плани відновити ядерний потенціал, однак ця новина встигла спричинити неабиякий резонанс у світі.
На зорі ядерної ери
Перших значних успіхів у ядерній програмі досягли нацисти (вперше розщеплення атома здійснили саме німецькі вчені у 1938 році). На щастя, Uranprojekt нацистів не був доведений до кінця.
США та СРСР вели свої ядерні проєкти паралельно, проте, суттєво відставали. Лідерство США забезпечили захоплені німецькі фахівці та технології. У 1945 році Manhattan Project дав результат, було створено перші три плутонієві ядерні бомби – Trinity, Little Boy та Fat Man. Першу було підірвано в липні 1945 року в ході випробувань на території США.
Дві інші стерли з лиця землі два японських міста – Хіросіму та Нагасакі, забравши від 129 000 до 226 000 людських життів.
Ядерний паритет
Наявність ядерної зброї стала фактором тиску США й Великої Британії на СРСР, проте, вже в 1949 році у "совєтів" з’явилась своя атомна бомба РДС-1 (у США її назвали "Джо-1" на честь Сталіна). Фактично це були вкрадені технології. Відтак у світі утворився формальний паритет – у двох країн, які були полюсами у холодній війні, з’явилась ядерна зброя, потенційно здатна знищити одне одного, а водночас приректи планету на ядерну зиму та апокаліпсис.
США і СРСР зіткнулись у воєнному конфлікті в Кореї, проте, не пішли на неконвенційне загострення. Карибська криза 1962 року поставили світ на межу ядерної війни, але Кеннеді та Хрущов, чи не в останній момент, все ж знайшли сили зробити крок назад.
Так спрацювала стратегія ядерного стримування, коли страх перед гарантованим обопільним знищенням зупиняв конфлікт і змушував ворогів домовлятися. Як США, так і СРСР зрозуміли, що опинилися в ситуації, коли не важливо, хто перший завдасть удару, адже в противника залишиться можливість завдати удару у відповідь.
Ядерний клуб
Наразі до "ядерного клубу" входять:
США,
Росія,
Велика Британія,
Франція,
Китай,
Індія та Пакистан,
потенційними його учасниками з ймовірністю 99,99% є Ізраїль та КНДР,
можливо, незабаром до нього приєднається Іран.
У 1989 році добровільно відмовилась від ядерного статусу ПАР, а на початку 90-х ядерний статус втратили Україна, Казахстан і Білорусь завдяки сумно відомому Будапештському меморандуму.
Цілком можливо, що для колишніх республік СРСР (насправді ж – колоній) це був єдиний шлях для здобуття незалежності.
"Гонка озброєнь"
Холодна війна, попри локальні конфлікти, не перейшла в гарячу фазу, натомість мала свій прояв у так званій "гонці озброєнь". Велику роль у протистоянні відіграла пропаганда або те, що б нині назвали ІПСО. Чи не вирішальним у холодній війні став неіснуючий американський проєкт "Зоряних війн" (СОІ – Стратегічна оборонна ініціатива).
Страх від перенесення "гонки озброєнь", зокрема, ядерних, у космос надірвав СРСР й став однією з причин економічного краху цієї наддержави.
За оцінками вчених, нині у світі існує приблизно 12 700 бойових ядерних зарядів, з них понад 8 000 сконцентровані в руках 2 країн – США та Росії (тут і далі – розрахунки та дані Federation of American Scientists).
Якщо ж рахувати боєголовки, що списані, але наразі не знищені у США та Росії, кількість зростає до 11 000 і це понад 90% світових запасів. При цьому, на піку, в середині 80-х років минулого століття, обидві наддержави сукупно володіли понад 60 000 ядерних зарядів у пропорції приблизно 2/3 до 1/3 на користь СРСР.
У цій страшній цифрі є відповідь на те, чому наші батьки та діди, в часи СРСР, більшу частину свого життя жили в гуртожитку замість окремої квартири, чому не було туалетного паперу, а автомобіль в СРСР так і залишався розкішшю, а не засобом пересування.
Економіки США та СРСР були не порівнянними, але в Москві вирішили не лише тримати удар, а й взагалі мати подвійну перевагу, а тому всі гроші Союз витрачав на створення надмірно дорогої зброї, яку потім доведеться власноруч знищувати за знову ж таки шалені гроші.
При цьому, десятки тисяч боєголовок були просто не потрібні – це рано зрозуміли, наприклад, у Франції та Великій Британії, обмежившись сотнями зарядів. Натомість СРСР створював усе нові й нові "бомби" для того, щоб мати змогу по кілька разів знищити Землю (планеті б вистачило й одного разу) та мати першу позицію в Книзі рекордів Гіннеса. Навіть у США, фактично, відмовились від стратегії ядерної переваги й почали обмежувати, а потім і скорочувати кількість стратегічного озброєння.
До речі, якість і кількість ядерних боєголовок, що є в Росії, після всього, що ми дізнались за підсумками війни в Україні, викликає серйозні сумніви, проте звісно ж, ніхто не хоче їх перевіряти. Можливо, навіть у самій Росії.
Етапи протистояння
У 50-ті та 60-ті СРСР панічно надолужував відставання від США, щоб встановити символічний ядерний паритет.
Карибська криза
Станом на 1960 рік сумарна потужність ядерних боєголовок в ядерному арсеналі США становила понад 20 тисяч мегатонн, що приблизно еквівалентно потужності 1,36 мільйона бомб, скинутих на Хіросіму в серпні 1945 року. США станом на 1960-й рік мав 18 638 бойових зарядів, у СРСР – 1 048 бойових зарядів.
Далі відбулась Карибська криза (1962), яка довела, що кількість має значення до певної межі (тоді США мали 25 540 зарядів проти 3 346 радянських, але все одно вирішили за краще домовлятися, ніж воювати.
Світ починає усвідомлювати загрозу
Максимум в Пентагона був у 1966 – 1968 роках – приблизно 31 200 боєголовок (це час війни у В’єтнамі та появи власної атомної зброї у Франції (1960) та Китаю (1964). Натомість у СРСР було вже 8 400 зарядів.
У наступні 20 років США скорочують свій арсенал на третину. А СРСР навпаки збільшував і отримав жаданий реальний ядерний паритет до 1977 року. Тоді в обох країн було приблизно по 25 000 боєголовок. При цьому вважалося, що ядерний паритет було встановлено ще наприкінці 60-их.
"Розрядка"
У 1972 та 1979 роках США та СРСР укладають два договори про обмеження стратегічних ядерних озброєнь, відомих як ОСО-1 і ОСО-2 (англійською – SALT-1 і SALT-2).
Також у 1972 році було укладено так званий "Договір ПРО". Угода передбачала обмеження систем протиракетної оборони. Весь цей комплекс заходів отримав в історії ім’я "Розрядка", коли дві наддержави зрозуміли, що зайшли у гонці озброєнь занадто далеко.
Нова ескалація
"Розрядка" не завершила холодну війну й новим полем бою став Афганістан, окупований росіянами. Він же став і могилою для радянської імперії.
Пік ядерної могутності СРСР припав на 1986 рік – це 40 159 ядерних зарядів (це час "Перебудови", економічної кризи та усвідомлення тягаря війни в Афганістані).
Тоді ж у СРСР усвідомили всю глибину кризи й спробували врятувати "радянський проєкт". Для цього потрібно було примиритись зі США та зупинити "гонку озброєнь". У Москві дуже боялись космічних ударів від американців (цікаво було б подивитись на обличчя кремлівських стратегів, коли ті дізналися, що СОІ була блефом).
Кінець холодної війни
На час падіння Берлінського муру у 1989 році та фактичної перемоги у холодній війні у США було 22 217 боєголовок. У СРСР тоді було 36 538 боєголовок.
У 1990-му Горбачов і Рейган підписують так званий СНО-1, який вже визначив правила гри між США та новою державою, спадкоємицею СРСР, Росією.
З 1991 року США припинили виробництво нової ядерної зброї й наразі лише модернізують стару. Тим самим займаються у Росії (принаймні, так говорять).
Після перемоги в холодній війні США стрімко, вдвічі, зменшують кількість своєї ядерної зброї. Тим же шляхом йде Росія – там падіння ще відчутніше (з 1986 по 2022 роки зафіксовано скорочення у 4 рази).
У січні 1993 році президенти Буш та Єльцин укладають договір СНО-2 (START-2) про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, проте, його не ратифікувала Держдума Росії й він не набув чинності.
Сучасність і нові виклики
З 2002 року між США та Росією встановлено новий символічний ядерний паритет – 10 114 боєголовок у Росії та 10 457 у США. Тоді відбувся новий синхронний стрибок зменшення кількості збої у 2 рази. Його зафіксував так званий SORT чи "Московський договір-2002" між Бушем-молодшим і Путіним або "Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів" від 24 травня 2002 року.
Останнім великим договором про обмеження ядерних озброєнь між США та Росією є СНО-3 (він же New START), саме його припинив Путін у лютому 2023 року.
Станом на 2022 рік у США є 5 428 ядерних зарядів. У Росії заявлена кількість складає 5 977 зарядів. Це сукупна кількість усіх відомих запасів – "бойових" і таких, що перебувають не зберіганні або чекають на утилізацію. Що ж до "бойових" або так званих "воєнних запасів" – обидві країни мають приблизно по 4 000 боєголовок.
Наразі кількісний ядерний паритет зберігається. Точніше, зберігався, адже СНО-3, який був підписаний 2010 року, набрав чинності у 2011-му і продовжений до 2026-го, 21 лютого 2023-го був офіційно призупинений безвідповідальними словами Путіна і покірним голосуванням у російському парламенті наступного дня.
З іншого боку, ядерна зброя – це не лише дуже дорого, але й технологічно. Ядерні заряди та їхні носії потребують постійного обслуговування й мають обмежений термін придатності.
В якому стані зараз перебуває "ядерне господарство" Росії – не дуже відомо, проте є підстави вважати, що росіяни просто не можуть наразі скористатися більшою частиною власного ядерного потенціалу. Це стосується проблем із "Воєводами", шахтні установки до яких обслуговувала до 2014 року Україна. А також пов’язано з невдачею із випробуванням ракети "Сармат" у лютому 2023-го, затримкою з "Посейдонами" й атакою но носії "ядерної тріади" Росії на аеродромі в Енгельсі.
Сумнівів у тому, що США може грати тут свою гру, немає, чого не скажеш про Росію.
В турецькому Ізмірі стався вибух: п’ятеро загиблих, десятки поранених
