Чому прокурори та інші посадовці штампують довідки про інвалідність
Йдеться про повальну інвалідність і завищені пенсії в органах прокуратури. Про неї всі знали, але то заплющували очі, то не доходили руки. Цього разу меми з українськими «прокурорами-інвалідами», гідні обкладинок світових медіа, увігнали суспільство в ступор. Було б дуже смішно, якби не було так сумно.
Система вибухнула в усіх сенсах. «Внутрішні вороги» добряче роздратували президента, який оперативно зібрав тематичне засідання Ради національної безпеки та оборони (РНБО). У своїх зверненнях президент говорив як про роботу крадійкуватих МСЕК (а це не тільки Хмельниччина, раніше СБУ повідомляла про обшуки та виявлення сотень тисяч доларів у керівників Миколаївської та Харківської комісій), так і про посадовців різних відомств: «Це не тільки, до речі, прокурори, є сотні фактів очевидно необґрунтованих інвалідностей у посадовців митниці, податкової, в системі Пенсійного фонду, місцевих адміністраціях».
За заявою міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, який терміново відреагував на рішення Ради нацбезпеки та оборони, МСЕК до кінця тижня буде ліквідовано як інституцію, а процес надання груп інвалідності повністю цифровізовано. Звісно, не так швидко. Треба визнати, що про це той самий міністр казав ще у квітні 2023 року. Мабуть, після тогорічного засідання РНБО, де президент ущент розніс процедури військово-лікарських комісій. Але ж система держуправління не спрацювала, навіть коли їй дав команду аж голова держави, офіс якого сконцентрував усю владу.
Стосовно інших державних службовців заяви були менш категоричні, але згідно із рішенням РНБО механізм нарахування їм пенсій та інших соціальних виплат також переглянуть. Тим часом прокурори, податківці та інші чиновники в усіх областях країни шукають офіційні виправдання своїм недугам, включно з алергією, яка тягне аж на другу групу інвалідності.
Але щоб хоч трохи розібратися, повернемося до Хмельницької прокуратури, і не тільки до неї. До сакрального місця, де в ідеалі мають дотримуватися закону самі і примушувати до цього інших громадян. Чому нарив розкрився саме тут? Чи були для цього передумови? Чи була система внутрішнього контролю, і якщо так, то чому вона не спрацювала? Або хто її закупорив і не давав відкривати?
По обидва боки війни
Приблизно місяць тому колега-журналістка написала в соціальній мережі, що відкриває збір на лікування для прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрія Перова: «З 2022 року Андрій служить. Не можу сказати, де саме. Але нещодавно в зоні бойових дій, де перебував Перов, прилетів снаряд. Андрія поранило, він вижив, йому вже зробили дві операції і попереду ще лікування. Найменше, що ми можемо зараз зробити, — допомогти йому з реабілітацією».
2021 року у Вищому антикорупційному суді Андрій Перов був прокурором у справі, де колишнього народного депутата Олександра Юрченка обвинувачували в отриманні хабаря. Тоді Перов у своїй вступній промові сказав: «Є легіони пройдисвітів, у яких на язиці держава, а в думках пиріг із казенною начинкою». Цитата специфічна, бо, як кажуть у Національному антикорупційному бюро (НАБУ), фігуранти тієї справи гроші між собою називали «плюшками» та «шматком пирога». Через три роки прокурор Перов опинився в лікарні через бойове поранення, і його знайомі збирають йому гроші на лікування, а кожен п’ятий прокурор на Хмельниччині має інвалідність та отримує чималу пенсію. Легіони пройдисвітів не тільки знову підняли голови, але, виходить, що й не схиляли її.
Після того, як слідство затримало голову МСЕК у Хмельницькій області Тетяну Крупу й опублікувало список її багатомільйонних доларових статків, а потім суд арештував її до слідчого ізолятора із можливістю внести заставу у пів мільярда гривень, журналіст Юрій Бутусов опублікував список із 50 прокурорів Хмельниччини, які мають інвалідність і отримують за це пенсію в кілька сотень тисяч гривень на рік кожен.
Справу стосовно Тетяни Крупи вже передали в НАБУ. Голова Служби безпеки відзвітував, що 2024 року підозри у корупції отримали 64 посадовці медико-соціальних експертних комісій. Було скасовано понад чотири тисячі фальшивих висновків про інвалідність. Офіс генерального прокурора розпочав масштабну перевірку щодо керівників обласних прокуратур, а чи не отримують вони пенсій за фальшивою інвалідністю. Сам генпрокурор Андрій Костін подав у відставку. Точно не через сором за прикривану ним армію «прокурорів-інвалідів», — у нас так не працює. Однак те, що офіс президента вирішив позбутися пана Костіна саме зараз, — хід технологічний. І все. Народу пообіцяли хліба і дали видовищ.
Ось вам ще. Експрокурор Києва, діючий голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер, який ще торік висудив собі прокурорську пенсію, перебуває у шорт-листі кандидатів на посаду генерального прокурора. Про те, що його кандидатуру розглядають на цю роль, ZN.UA повідомляло ще у квітні.
Реформа-провокатор
Після Євромайдану, коли реформувати треба було все й одразу, розпочалася і реформа прокуратури. Конкурси та атестації прокурорів відбувалися у 2015-му та 2019–2021 роках. 2015 року, як вказують дослідники реформи, це привело в прокуратуру лише 3% нових кадрів, а 2019-го атестація прокурорів дозволила звільнити чи не половину Генпрокуратури та місцевих прокуратур. Окрім цього, експерти зазначають, що після таких звільнень усе ще тривають судові процеси щодо поновлення прокурорів на посадах, бо, зокрема, Конституційний суд вважає: частина атестації 2019 року не відповідала Конституції України. А тому, ймовірно, найбільш «екологічний» шлях очищення прокуратури — це саме звільнення прокурорів через дисциплінарні проступки, так би мовити, коли вже є за що і це «за що» можна побачити.
Ми заглиблюємось у цей історичний процес українських реформ, щоб вийти на одну дуже специфічну деталь, а саме — прокурорську пенсію. «До 2019 року у прокурорів були високі пенсії. Могло доходити до 90% від заробітної плати. Це все скасували. І тоді почалися ці спеціальні пенсії за інвалідністю як аналог старої високої пенсії. Проте у когось це трошки більше за звичайну пенсію, а в когось — у 20–30 разів. Тобто я тут жодним чином не виправдовую, це все незаконно, лише пояснюю мотивацію. «Ображені» на реформи прокурори в такий спосіб вирівняли собі грошове забезпечення, вважаючи, що їх несправедливо позбавили грошей, на які вони розраховували», — пояснює експерт із кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ Євген Крапивін.
«Липові» інвалідності чи «фейкові» дисертації (на підставі яких отримують науковий ступінь), що впливають на доплати або пенсії, існують у всіх сферах публічної служби, не лише в прокуратурі. «Водночас Хмельниччина — це перший регіон, де це поставили на конвеєр у дуже помітних масштабах. Мої колеги, які атестували прокурорів у тому регіоні в 2019–2021 роках, говорили, що ходили жарти про цих «інвалідів-прокурорів». Понад те, наявність інвалідності жодним чином не впливала на атестацію. Оскільки у комісії немає повноважень перевіряти законність висновків МСЕК, ніхто їх не оскаржував, Пенсійний фонд погодився і виплачував пенсію», — додав Євген Крапивін.
Ба більше, сама прокуратура не ставить під сумнів висновки медико-соціальної експертної комісії. Коли прокурор отримує інвалідність, то цю довідку по інвалідності йому потрібно віднести у відділ кадрів у прокуратурі, далі відділ кадрів самостійно займається цим питанням. Є документ — є гроші і пенсія. До речі, по інвалідності першої групи пенсія 100% від зарплати, другої — 90, третьої — 50% від зарплати. І це, звісно, вагомий внесок у сімейний бюджет. З муками совісті можна якось і домовитися. Охоронцям закону.
То де відбувся збій у системі? Медична система не перевіряла належним чином висновки комісій (пане міністре Ляшко, це до вас). Пенсійний фонд справно платив пенсії, навіть не спробувавши уточнити, а що за умови праці в наших прокурорів, якщо вони всі разом раптом втратили здоров’я. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) теж не звертало уваги в деклараціях. Чому? Теж питання.
Ба більше, окрім зарплати та пенсії за інвалідністю, прокурори можуть мати пенсію за вислугою незалежно від віку, якщо ти набрав прокурорський стаж. Тут формула така: 25 років робочого стажу, 15 з яких у прокуратурі. Тобто якщо студент після закінчення юридичного вишу влаштовується на роботу і, наприклад, у 32 роки вже має 10 років стажу, і цього ж року починає безперервно працювати в прокуратурі впродовж 15 років, то в 47 він може звільнитися і вийти на пенсію за вислугою років. Подібна ситуація і в поліції, де курсант у 17 років вступає до академії МВС і в 42 може йти на пенсію. Тобто держава вже гарантує «швидшу» прокурорську пенсію за вислугою років, але комусь цього виявляється замало і його нахабство може становити десятки тисяч гривень із державного бюджету, що спустошує його.
А за вислугу років зазвичай оформляли пенсії через суди, що також могли чудово відстежити нездорову тенденцію, якби не були втягнуті в аферу державного масштабу. Точніше, в одну із численних афер. Адже ми розуміємо, що це тільки вершина айсберга.
А як щодо внутрішнього контролю у самій прокуратурі?
Положення про Генеральну інспекцію як самостійний структурний підрозділ Генпрокуратури затвердили у травні 2019 року. Серед основних завдань Генінспекції (пункт 3.5 розділу 3 положення) зазначається, що цей орган має діяти на попередження та своєчасне виявлення порушень прокурорами Присяги прокурора, правил прокурорської етики, а також вчинення корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень або інших дій, що порочать звання прокурора… Здається, тут навіть не треба читати між рядків, щоб зрозуміти, що всі інструменти для внутрішньої перевірки були і є, але ними не скористалися.
«Ця ситуація вчергове нагадала мені про проблему відсутності сильного самоврядування прокурорів і розуміння ролі самоврядування як такого і самими прокурорами, і суспільством, — розповідає директорка організації «Адвокати майбутнього» Дар’я Писаренко. — Саме реально сильне самоврядування прокурорів — це також гарантія прозорих та якісних кадрових призначень у самій системі. І Рада прокурорів (РП), і Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП) за певних умов і достатньої волі могли б зайняти свою позицію в ситуації із статусами осіб з інвалідністю у прокурорів Хмельниччини та Черкащини. Заявити від імені прокурорів про те, що прокурори, які будуть викриті у зловживаннях або порушеннях закону, не повинні залишатися в системі правосуддя, ініціювати внутрішню перевірку або сприяти розслідуванню цих дій, оскільки це питання зачіпає загальний імідж і репутацію прокуратури. Звісно, ані заява РП, ані дисциплінарні провадження від КДКП не стали б заміною правосуддя для тих прокурорів, які порушили закон. Проте це могла б бути та сама сила голосу всіх майже десяти тисяч прокурорів України — елемент стратегії публічної діяльності цілого інституту».
Звісно, ми не можемо ототожнювати 50 прокурорів Хмельниччини або очільницю Черкаської обласної прокуратури, яка задекларувала близько мільйона гривень пенсії за 2023 рік (хоча ще не знаємо, що покаже ініційована відставником Костіним перевірка), з усією системою органів прокуратури. Але чому ж мовчить прокурорська спільнота? Чи спрацьовує старе прокурорське уявлення про те, що не важливо, «чиста на руку» людина або ні, якщо вона справно скеровує справи у суд, тобто є ефективною за показниками.
Звісно, зараз можна все звалити на медичну систему, її механізми контролю та запобігання корупції. Але разом з тим є ще нюанс: ми створили стільки механізмів і внутрішнього, і зовнішнього антикорупційного контролю, що така позиція, як «презумпція законності» подібних пенсій за інвалідністю, мала би бути перевірена. Бо якщо ні, то виходить, що всіх усе влаштовує: влаштовує підроблена довідка, влаштовує захмарна пенсія за підробленою довідкою, влаштовує, що хоча й соромно за колег на Хмельниччині, але краще промовчати.
Та хіба це стосується тільки прокурорської спільноти? А судді? А адвокати? А ті ж працівники СБУ, яких дружно посадять на комісіях МСЕК. Одна рука СБУ протоколює корупціонерів-лікарів, а інша в цей же час пакується на митниці…
На РНБО прозвучали дані, що в Хмельницькій, Черкаській та низці інших областей великий відсоток прокурорів з інвалідністю. І, напевно, це питання не тільки їхнього обласного чи центрального керівника ОГПУ, це питання якості людських кадрів. Нашого українського вибору. І не треба заплющувати очі й відвертатися. Це є. Як і героїзм наших солдатів на фронті. Як і героїзм прокурора Андрія Перова.
Тобто насправді проблема в людях. На всіх рівнях: нагорі, внизу і посередині. В усіх сферах, де є схожі, а може, ще більш цинічні порушення. Тому президент може скільки завгодно збирати РНБО, видавати укази або керувати в ручному режимі, вичитуючи своїм підлеглим, нічого самостійно не запрацює.
Адже він сам побудував таку систему державного управління, в якій очікувано за все відповідає, бо концентрує всю владу у своїх руках. Але його оточення працює на себе, а не на державу. Їхні руки вибудовують схеми, а не ламають їх. Імітують, а не змінюють.
Ця історія саме про це.
Автор: Тетяна Безрук, ZN.ua
