Звірства російських окупантів виходять на новий рівень
Жертвами стають як українські військові, так і цивільне населення і навіть товариші по службі. Уперше інформація про масові вбивства, скоєні російськими військовими, з’явилася ще навесні 2022 року – тоді жертвами стали мирні жителі Київської, Чернігівської та Сумської областей.
Однак нова хвиля може виявитися ще масштабнішою. Тяжкі злочини скоюють учасники “СВО” і “на громадянці” в Росії – передусім ідеться про ув’язнених із колишньої ПВК Вагнера і загонів “Шторм Z”, чий термін служби вже закінчився. Видання The Insider вивчило відомі випадки і звернувся до фахівців, які пояснили, чому російські військові вбивають мирних жителів дедалі частіше.
“Сафарі”
Російське вторгнення в Україну з перших днів супроводжується загибеллю цивільного населення. За даними ООН, загалом від лютого 2022 року загинули 11 973 мирних українці, ще 25 943 отримали поранення. В ООН попереджають, що ці дані неповні: до них не входять більшість загиблих у Маріуполі, кількість яких, за найстриманішими оцінками, становить 8 000 осіб. Однак у перші місяці вторгнення російські військові вбивали мирних українців не тільки під час бойових дій і обстрілів, а й “віч-на-віч”. Найвідоміший епізод – різанина в Бучі, жертвами якої стали 419 осіб.
Вбивства мирних жителів на окупованих територіях не припинилися й пізніше, хоча інформація про них почала надходити набагато рідше. У жовтні 2024 року український “Центр журналістських розслідувань” встановив, що російські військові на смерть катували мешканця захопленої Нової Каховки Херсонської області, а у вересні український волонтер Сергій Наконечний заявив, що росіяни вбили 11 мешканців Українська, які відмовилися евакуюватися.
Відомо, що принаймні в деяких випадках убивць переслідує окупаційна адміністрація, – наприклад, у квітні затримали колишнього ув’язненого Василя Сажина, який застрелив з автомата двох чоловіків після сварки в окупованому Лисичанську Луганської області. Того ж місяця затримали двох російських військових, які вбили на окупованій території Херсонської області п’ятьох людей, зокрема й главу адміністрації села Абрикосівка.
Останнім часом війна з мирним населенням набуває форми “сафарі на людей”. Жителі Херсона розповіли виданню Kyiv Independent, що російські дрони атакують усіх без розбору, зокрема автомобілістів, велосипедистів і пішоходів. В опублікованому в жовтні матеріалі також ідеться про те, що на мирних жителях тренуються російські оператори дронів, які вчаться скидати боєприпаси на рухомі цілі.
В українському каналі “Тиск” розповідають, що ЗС РФ запровадили в місті “червону зону”, де атакують будь-які транспортні засоби, а “серйозніші” цілі вражають артилерією та авіабомбами з модулем демонструють кадри, наприклад, підтверджує і відомий російський оператор дронів із позивним Мойсей, вимагаючи від місцевих мешканців видати їм позиції ЗСУ, щоб зберегти життя і майно.
“Возитися ніколи”
Від убивств не застраховані не тільки мирні українці, а й військові, які здаються в полон росіянам. За даними ООН, через тортури і знущання проходять 95% українських полонених. Відома історія морпіха Юрія Гульчука, який протягом кількох днів після повернення з полону не міг говорити. Однак багато українців взагалі не доживають до полону – російські військові розстрілюють тих, хто здається, на місці.
Вбивства часто потрапляють на відео з дронів: одним із кричущих випадків став розстріл одразу 16 українських військовополонених на покровському напрямку. Про інші вдається дізнатися з відео, знятих самими ж російськими військовими: інтернет облетіли кадри страти українського військовослужбовця Олександра Мацієвського, який перед смертю встиг сказати “Слава Україні!”. В іншому випадку на російське відео із захопленої позиції “Зеніт” під Авдіївкою потрапили тіла українських військових, яких залишили на позиції пораненими під час відходу. В українській 110-й пояснили, що домовилися з росіянами, що ті візьмуть поранених військовослужбовців у полон та нададуть їм медичну допомогу, однак вони порушили домовленість та вбили бійців бригади.
Про інші випадки стає відомо зі слів самих російських військових. Харківська обласна прокуратура розслідує справу про розстріл українських полонених на Вовчанському агрегатному заводі, спираючись на свідчення російських військовополонених, узятих спецпризначенцями зачистки території заводу. Ще один росіянин, якого взяли в полон бійці бригади Нацгвардії “Азов”, показав, що командування наказало розстрілювати полонених, оскільки з ними “возитися ніколи”.
За даними Офісу генпрокурора України, кількість задокументованих випадків розстрілу росіянами військовополонених уже перевалила за сотню. Раніше представник Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов наводив статистику, згідно з якою 80% розправ над полоненими зареєстровано 2024 року. Примітно, що останні скільки-небудь обґрунтовані звинувачення українських бійців у вбивстві військовополонених відносяться до кінця 2022 року. Відтоді, незважаючи на звинувачення ЗСУ в аналогічних діях з боку Z-спільноти, жодного відео з подібними ситуаціями наведено не було – хоча російські військові спостерігають з безпілотників за полем бою не менш пильно, ніж українські.
Незважаючи на це, Z-автори охоче виправдовують розстріли, а, наприклад, у неонацистському формуванні закликають. Це й не дивно – розслідувальний проєкт Bellingcat наводив переконливі докази, що саме керівника угруповання Олексія Мільчакова було зафіксовано з відрізаною головою на фотографії, знятій у Сирії. Якщо подібні знущання над убитими раніше були притаманні здебільшого “Русичу” та “Вагнеру”, то нині до них долучилися й регулярні російські частини – на відео 155-ї пронизали мечем із написом “за Курськ” – причому це сталося зовсім не в Курській області, а в нещодавно окупованій Новогродівці на Донеччині.
“Обнулення”
На тлі повідомлень про регулярні вбивства українських військовополонених не дивно, що подібна доля не оминає і самих російських військовослужбовців. The Insider неодноразово писав (1, 2) про “табірну” систему покарань, що склалася в лавах російського угруповання в Україні. Однак донедавна військові, які провинилися, гинули внаслідок тортур і побиття (1, 2), а позасудові страти асоціювалися передусім із ПВК Вагнера – зокрема, найвідоміший епізод із убивством кувалдою Євгена Нужина, який повернувся з полону, і який повернувся з полону. Тепер же, судячи з усього, практика перейшла з ПВК, яка фактично припинила існування, в регулярну російську армію.
Російські бійці постійно записують відео зі скаргами на те (1, 2, 3), що командування погрожує їм “обнуленням” (так на жаргоні називають позасудові страти) за невиконання наказів, зокрема й за відмову йти в відеозверненні військовослужбовців 19-го танкового полку) стверджується, що такі погрози втілюються в життя. Про деякі випадки стає відомо і з матеріалів російських кримінальних проваджень – найгучнішим стало вбивство семи військовослужбовців 6-ї мотострілецької дивізії, яких офіцери відвели в підвал на передовій і закидали гранатами.
Інший спосіб “обнулення” – примусове відправлення в “м’ясний штурм”, найчастіше через розбіжності з командуванням. Найвідоміший прецедент – розправа над операторами відправляють до штурмових загонів унаслідок банальної нестачі людей.
Періодично трапляються і згадки “загородзагонів”, які нібито розстрілюють штурмовиків, які відмовляються наступати. Ті докази, які з’являються в публічному доступі, свідчать про те, що така практика має радше імпровізований характер. Відео з роботою “загородзагонів” було опубліковане у Telegram-каналі “Досье Шпиона”, який, як стверджується в описі, пов’язаний із російськими спецслужбами:
“Командир бригади (поз. “Борода”) віддає наказ офіцеру (поз. “М’ясник”) “гнати групу вперед” і “контролювати щоб ніхто не відмовлявся”.
На 2:25 звучить фраза “якщо не послухаються – ти знаєш, що з ними робити”. На 2:38 військовослужбовець, який знімав відео, пояснює “що з ними робити – обнулити, йо*нути””.
Уся система “обнулень”, судячи з усього, склалася так само стихійно, чим радикально відрізняється від практик попередніх воєн. За роки Другої світової війни тільки за вироками військових трибуналів було розстріляно понад 157 000 радянських військовослужбовців, однак радянське військово-політичне керівництво намагалося надати стратам легального чи хоча б організованого характеру, відводячи роль катів спеціально створеним загороджувальним загонам і контррозвідникам “Смерша”. Ситуація ж, коли навколо командирів створюються неформальні угруповання, що займаються тортурами і стратами, призводить до морального розкладання армії і посилює небезпеку для жителів самої Росії, коли бійці повертаються додому і несуть із собою кривавий хаос.
Домашній терор
Військові, які повернулися із зони даними видання “Верстка”, зібраними на кінець вересня 2024 року, від їхніх дій у Росії загинули щонайменше 242 людини і ще 227 дістали важкі каліцтва. Цю цифру щонайменше можна порівняти з числом мирних жителів, загиблих у 2022-2024 роках від обстрілів російського прикордоння, – омбудсмен Тетяна Москалькова нарахувала 398 убитих.
Більше половини злочинців – колишні ув’язнені, які відслужили по півроку в обмін на помилування в лавах ПВК Вагнера або загонах вбив і розчленував сестру своєї співмешканки після побутової сварки. Відомо щонайменше про один випадок “вогню по своїх”: у Волгограді один раніше судимий учасник війни під час побутової сварки вбив свого приятеля, також раніше судимого учасника війни. Саме друзі, знайомі та родичі, за даними “Верстки”, найчастіше стають жертвами “ветеранів”.
“На жаль, зв’язок між участю в бойових діях і випадками побутового насильства найголовнісінький прямий”, – розповів The Insider психотерапевт, який займається проблемами ПТСР (експерт вважав за краще залишитися анонімним):
“Річ у тім, що тривале перебування на фронті, особливо в умовах підвищеної небезпеки насильства, може супроводжуватися серйозними психічними розладами, такими як ПТСР, бойова травма, депресія, тривожний розлад та інші. Сама адаптація людини до бойових дій є досить шкідливою для соціального життя, бо людину привчають не стримувати агресію, нападати та вбивати. Це все веде до того, що людина адаптується до бойового середовища, але не до мирного життя, бо в ньому інші норми – стримувати агресію, ні на кого не нападати і нікого не вбивати.
Наслідки в принципі ми вже спостерігаємо, просто їх буде більше – зростання злочинності, домашнього насильства, побутових убивств, формування відкинутих людей, які не інтегруються в суспільство і спиваються. Плюс ще саме негативне ставлення до війни, через яке цих людей тут ніхто не чекає, окрім їхніх зовсім рідних і близьких. Вони будуть соціально дезадаптовані, тому ми отримаємо величезну кількість тих, хто вибув із соціальної дійсності і страждає від психічних розладів. Їхня доля незавидна, і тут потрібна цілісна програма інтеграції, якої у нас на державному рівні немає”.
Судячи з усього, в російській армії також відсутня ефективна система контролю психологічного стану бійців на фронті, а також будь-які схеми запобігання злочинам силами військової поліції. Остання займається, мабуть, в основному полюванням на волонтерський транспорт і причіпками до зовнішнього вигляду військових на тилових блокпостах. У ЗС РФ, де життя власних бійців цінується вкрай низько, явно не дбають про збереження життів мирних жителів України і Росії і тим паче українських військових, тож можна припустити, що епідемія вбивств на фронті, на окупованій території та в тилу тільки наростатиме.
Джерело: The Insider
В турецькому Ізмірі стався вибух: п’ятеро загиблих, десятки поранених
