Мільярди гривень у тендерах на зброю для ЗСУ: до чого тут Артем Ситник
Екс-голова Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник залишив своє крісло після численних скандалів, апофеозом яких стало його включення до реєстру корупціонерів. Але хоча це трапилося ще наприкінці 2019 року , з НАБУ він пішов лише 2022-го після закінчення терміну його повноважень.
Однак без роботи колись головний борець з корупцією не залишився і спершу був працевлаштований до Національного агентства із запобігання корупції, а влітку 2024 року у ДП "Агентство оборонних закупівель". За словами Ситника, він відповідатиме за безпеку не лише закупівель, а й функціонування установи загалом, але вже до осені антикорупційний знову занурився у скандали. І це не дивно, адже лише за відкритими даними підприємство провело 260 тендерів майже на 4 млрд. грн.
Але ця сума ніщо порівняно із закупівлями боєприпасів закордоном.
В інтернеті можна знайти інформацію, що "Агентство оборонних закупівель" на чолі з її директором Мариною Безруковою почало укладати угоди на десятки мільярдів гривень із сумнівними компаніями-посередниками Східної Європи.
Так, контракт на 2,5 мільярда гривень (55 мільйонів євро) укладено з польською компанією Defender , яка насправді є фізичною особою-підприємцем Добромиром Римарчиком. При цьому сам пан Римарчик не має жодних активів, а доходи його ФОП — це 4 000 злотих (близько 900 євро). Проте, йому нібито дістався контракт на постачання мін румунського виробництва у 2025 році, щоправда, як це зможе зробити польський бізнесмен – загадка.
8 мільярдів гривень (майже 180 мільйонів євро) на постачання снарядів для гармат та танків отримає від "Агентства оборонних закупівель" словацька компанія HEMI Plus. Судячи з відкритих даних, ця компанія з багатою та тривалою історією – з 1999 року, але вона ніколи не займалася торгівлею зброєю. А якщо навіть і вирішить цим зайнятися, то як фірма зі статутним фондом 6 639 євро зможе купити зброї на 180 мільйонів євро.
На 64 мільйони євро (2,8 мільярда гривень) мін румунського виробництва має поставити, несподівано, румунська компанія SC Romanian Allied International Defence. Але, говорять, що компанія не лише традиційно не займається зброєю, і має статутний фонд у 200 євро, а й не має ліцензії на торгівлю товарами військового призначення. У Румунії цим займається ANCEX — департамент експортного контролю при Міністерстві закордонних справ і жодну міну SC Romanian Allied International Defence продати без дозволу не зможе, власне вона і укладати такі договори не має права.
Більше того, як з’ясували "Коментарі", зареєстрована у 2017-му році SC Romanian Allied International Defence не веде жодної діяльності, не заробило жодного євро, і має борги на суму 35 550 євро за активів у 27 420 євро.
Все це виглядає як спроба виманити українські державні кошти і не постачати такі необхідні фронту 120 мм міни.
Таємниця у воєнний час - добре: купувати у своїх полегшало
Проте, ДП "Агентство оборонних закупівель" здійснює багато "дивних" закупівель і на території України. Так, "Коментарі" вивчили декулька тендерів, проведених держпідприємством у жовтні, та помітили низку цікавих особливостей.
У жовтні ДП "Агентство оборонних закупівель" провело 5 тендерів на купівлю 200 пікапів, на що з держбюджету було виділено 235 млн. грн. У результаті авто було куплено за менші суми. Проте, в жодному з гостендерів не було навіть натяку на конкуренцію. Всі 5 тендерів пройшли з одним учасником і в один день. Саме у нього на "аукціонах" купували по 40 пікапів за абсолютно однакову суму – 39 млн 796 тис. грн. і сйому ж пішли і майже 200 млн грн. із держбюджету.
Що це за компанія – на сайті Prozorro не вказується, що дає змогу уникнути відповідальності, уваги суспільства та продовжити схеми.
Але ще цікавіше жовтневі закупівлі ДП "Агентство оборонних закупівель" безпілотних авіаційних комплексів DJI МAVIC 3T. І знову 5 тендерів, з яких 4 із закупівлі 200 таких комплексів з виділенням на кожен 36 млн 762 тис. грн., та 31 млн 248 тис. грн. на купівлю 170 "мавіків".
В трьох тендерах підприємство платить за 200 "мавіків" по 30 млн 405 тис. грн, ще в одному 30 млн 326 тис. грн., а за 170 дронів 25 млн 763 тис. грн . Але куди цікавіше тендер за 31 жовтня, в якому, на відміну від попередніх 4 "аукціонів", беруть участь 3 фірми, а не одна.
З трьох учасників одну компанію визнають переможцем, але потім рішення скасовують, заявку другої компанії відхилено і шляхом виключення залишається лише одна заявка. Випадково чи ні, але переможцем виявляється компанія з найдорожчою пропозицією 30 млн 405 тис. грн. за 200 "мавіків".
Як і в ситуації з пікапами, судячи з того, що у тендерах фігурує одна й та сама сума за 200 дронів – 30 млн 405 тис. грн, як мінімум у 3 тендерах перемагає та сама компанія, а можливо, що й у всіх п’ятьох. Можливо, щоб прокласти шлях для перемог цієї компанії, були відхилені пропозиції двох інших фірм продати 200 "мавіків" за 29 млн. 970 тис. грн, що заощадило б 435 тисяч бюджетних гривень.
І знову, через війну назви компаній, які перемагали у тендерах, на які пішли близько 147 млн грн. із держбюджету, невідомі.
Чому Агентство стало учасником скандалів, а Артем Ситник "адвокатом"
Як би там не було, питань до ДП на найвищому рівні не було до осені, а Міноборони, якому, власне, на 100% належить Агентство оборонних закупівель, навіть хвалило його за виведення з операцій посередників.
Тим більшою несподіванкою стали слова міністра оборони України Рустема Умерова в інтерв’ю у вересні 2024 року. Голова відомства несподівано заговорив про ліквідацію Агентства, об’єднавши його з іншим ДП – "Державним оператором тилу", що нібито має відповідати стандартам НАТО. Вже тоді ці слова викликали нерозуміння у низки журналістів та волонтерів.
В Агентстві оборонних закупівель відреагували дуже оперативно і через кілька днів Артем Ситник вже давав пояснення ситуації, що склалася. За версією екс-борця з корупцією у всьому винна, звісно, корупція, але не в Агентстві, а в так званих спецімпортерах – компаніях, які також купують для України зброю і продають її з націнкою державі.
Власне, головним "ворогом" Агентства Артем Ситник тоді назвав державний "Спецтехноекспорт", який часто отримував передоплату від ДП, але зривав контракти і обманював компанію. Більше того, було навіть підготовлено заяву в НАБУ про підготовку розкрадання коштів Агентства з боку "Спецтехноекспорта" і навіть, опосередкованної участі в цьому голови Головного управління Міноборони Кирила Буданова.
Через два дні "Українська правда" опублікувала розслідування, в якому фактично звинуватила "Спецтехноекспорт" і ГУР, що стояв за ним, у купівлі зброї за завищеними цінами, і про борг державі мінімум 800 млн грн. за невиконаними контрактами. У ГУР офіційно заявили, що керували компанією, але комерційною діяльністю не займалися.
Словом, надто вже все було схоже на боротьбу за перерозподіл ринку зброї, в якому ДП "Агентство оборонних закупівель" намагалося залишитися самостійним гравцем, не об’єднатися з ДП – "Державним оператором тилу" та прибрати з ринку "Спецтехноекспорт". Своєрідним "тараном" у цій боротьбі виступив на початку жовтня Артем Ситник.
І треба сказати, з цією роллю заступник голови ДП впорався на "відмінно" – 4 жовтня Кабмін передав "Спецтехноекспорт" від ГУР до Міноборони, а 11 жовтня Рустем Умеров повідомив про створення наглядових рад обох ДП – "Державного оператора тилу" та "Агентства оборонних закупівель ". Таким чином принаймні на якийсь час міністр відмовився від ідеї об’єднання обох підприємств.
Трохи раніше, 9 жовтня, директор Агентства оборонних закупівель Марина Безрукова дала інтерв’ю "Українській правді", в якому також по суті розкритикувала ідею об’єднання з "Держоператором тилу" і відкинула звинувачення аудиторів у нецільовому витрачанні бюджетних коштів. За її словами, ті гроші не були бюджетними, а були зароблені держпідприємством та витрачені ним на власны потреби.
Тим самим, як мінімум, на деякий час сам Артем Ситник убезпечив себе від чергової зміни роботи, і залишився працювати в структурі, що відкриває величезні можливості для збагачення. Втім, колишній головний борець із корупцією є цілком собі легальним мільйонером. Наприклад, за декларацією про доходи за 2023 рік йому належать 43 тисячі доларів, а зарплата в НАЗК склала 2 млн 555 тис. грн.
Не дивлячись на скандали, офіційне потрапляння до реєстру корупціонерів, Артем Ситник продовжує працювати в держструктурах. Причому таких, де під час війни без перебільшення можна заробити навіть не мільйони, а мільярди. Ось тільки, чи піде це на користь країні, що воює?
В турецькому Ізмірі стався вибух: п’ятеро загиблих, десятки поранених
