КМДА судиться з Антимонопольним комітетом через берегоукріплення Русанівської протоки
Про це повідомляє "Київвлада".
Так, “антимонопольники” дійшли висновку, що столична мерія, видавши у 2019 році розпорядження про будівництво берегоукріплюючих споруд Русанівської протоки за рахунок бюджетних коштів, надала “несправедливі” переваги орендарю і забудовнику земельних ділянок у цій місцевості – ПрАТ “ДКБМК”. Зокрема, в АМКУ, посилаючись в тому числі на інформацію правоохоронців, вважають, що ця компанія мала самостійно займатися вказаними роботами і що розташування двох житлових комплексів (ЖК) на “облагородженій за рахунок киян” набережній стало в результаті їхньою конкурентною перевагою на ринку. Скандали навколо і будівництва вказаних ЖК, і берегоукріплюючих споруд тривають не перший рік: у 2021 році один із ексочільників КП “Плесо” навіть майже отримав обвинувальний вирок суду за службову недбалість при проведенні цих робіт. Втім, КМДА вже перемогла у двох інстанціях, найближчим часом остаточне рішення по даній справі має прийняти касаційний суд.
Найближчим часом Касаційний господарський суд має розпочати розгляд касаційної скарги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) у справі №910/7799/24.
В рамках цього судового спору КМДА намагається оскаржити рішення вищевказаного відділення АМКУ № 60/46-р/к від 18 квітня 2024 року у справі №298/60/77-рп/к.23 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”. Цим рішенням “антимонопольники” визнали дії столичної влади щодо фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки, в районі вул. Євгена Маланюка (колишня назва – вул. Степана Сагайдака) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Це було пов’язано з тим, що, мовляв, завдяки цьому орендар і забудовник прилеглої території – ПрАТ “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” (“ДКБМК”) – отримало додаткові переваги, які не мали його колеги/конкуренти на будівельному ринку Києва.
Ще 7 листопада 2024 року столична мерія виграла першу інстанцію – Господарський суд Києва повністю задовольнив її вимоги. Що цікаво, відповідне рішення суду наразі “засекречене” – у держреєстрі судових рішень зазначається, що така інформація заборонена для оприлюднення. Надалі, 11 березня 2025-го, вказане рішення було залишено в силі Північним апеляційним господарським судом, який відмовив Північному міжобласному територіальному відділенню АМКУ в задоволенні його апеляційної скарги на вердикт суду першої інстанції. Відповідно, наразі у “антимонопольників” залишився останній шанс на те, щоб підтвердити законність своїх претензій до міської влади Києва.
Про забудову
16 жовтня 2003 року Головне управління містобудування та архітектури (зараз – Департамент) КМДА видало ПрАТ “ДКБМК” архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) №03-0677 на проектування об’єкта будівництва “Житлові будинки з об’єктами соціальної інфраструктури на вул. Сагайдака. Передбачені цим АПЗ будинки мали розташовуватися на території вказаного комбінату – тобто земля або ж її частина на той час вже знаходилася в його користуванні. Зазначимо, АПЗ – це своєрідний розширений та більш інформативний “аналог” містобудівних умов та обмежень (МУО) на проєктування, які в Україні почали видаватися з 2008 року. Згадане вище АПЗ у відкритому доступі відсутнє.
15 липня 2004 року Київрада рішенням №419-5/1829 ухвалила передачу в оренду ПрАТ “ДКБМК” двох земельних ділянок на вул. Степана Сагайдака, 101 загальною площею 21,52 га для будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами. Йшлося про ділянки площею 19,08 га (ця ділянка де-факто вже знаходилася в користуванні комбінату) і 2,44 га (земля, яка на той час не мала орендаря), із яких 0,1 га і 0,61 га відповідно були розташовані в прибережних захисних смугах. Термін оренди мав скласти 15 років. 21 березня 2006 року між міськрадою і вказаною компанією було укладено договір оренди цієї землі.
Надалі, 17 листопада 2005 року, Київрада своїм рішенням №399/2860 затвердила Детальний план території (ДПТ) вул. Сагайдака, 101. Цим документом було передбачено, як має розвиватись мікрорайон майбутньої забудови. При цьому, як раніше повідомлялося у відкритих джерелах, згідно з АПЗ і ДПТ, саме ПрАТ “ДКБМК” мало взяти участь у роботах з берегоукріплення Русанівської набережної, у т.ч. в розробці проєктної документації, будівництві та реконструкції, зокрема, інженерній підготовці відповідної території.
Протягом наступних десяти років ПрАТ “ДКБМК” збирав різні погодження та дозволи на проведення будівництва житла на орендованій землі, і надалі на цій території розпочалися роботи зі зведення низки багатоповерхівок. Так, станом на сьогодні тут вже збудовано 4 будинки житлового комплексу (ЖК) “Русанівська гавань”, який зводиться під “прапорами” девелоперської компанії “Ковальська” (усього до цього комплексу мають увійти 13 будинків висотою 25-26 поверхів, тут і далі – інформація з відкритих джерел, яка на сьогодні може бути неактуальною. – КВ), а також 5 будинків безіменного ЖК від девелопера “Міськбудінвест” (усього має бути збудовано 6 будинків висотою 17 і 26 поверхів, загальна кількість квартир невідома). Тобто, ПрАТ “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” на певних умовах і за певну плату передав цю землю під забудову іншим компаніям.
Обидва ЖК на карті порталу “ЛУН”
При цьому, громадськість Микільської слобідки та окремі депутати Київради неодноразово висловлювали свої протести проти забудови вказаної території. Наприклад, у вересні 2019-го група народних обранців зареєструвала в міськраді проєкт рішення щодо розірвання договору оренди меншої ділянки площею 2,44 га. Підставами для цього називалося невиконання орендарем низки умов цієї угоди – зокрема, йшлося про те, що вказана компанія мала одночасно з будівництвом житлових “висоток” звести на цій території дитячий садок, школу тощо. Втім, цей проєкт рішення так і не було затверджено.
У квітні 2021-го в Київраді було зареєстровано проєкт рішення авторства КМДА щодо поновлення вказаної орендної угоди. Втім, низка депутатів висловили свою незгоду з тим, яким чином цей документ проходить погодження. У зв’язку з цим у липні того ж року ці народні обранці підготували проєкт рішення щодо створення тимчасової контрольної комісії (ТКК, яка мала вивчити можливі порушення та зловживання при розгляді вказаного проєкту. Зокрема, депутати вказували на те, що місцева громада неодноразово зверталася до них із проханням надати меншій ділянці статус скверу або парку “для її збереження від забудови та забезпечення власних прав на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище”, але столична влада, мовляв, такі заклики мешканців Микільської слобідки проігнорувала.
Проте, і проєкт рішення щодо створення ТКК також не було ухвалено. Натомість через місяць після цього, 31 серпня 2021 року, столична міськрада рішенням №2249/2290 все ж погодила для ПрАТ “ДКБМК” поновлення договору оренди обох ділянок ще на 7 років.
Про берегоукріплення
Протягом 2018 року КП “Плесо” як мінімум двічі зверталося до Управління екології та природних ресурсів КМДА з пропозицією зробити це підприємство замовником робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки. При цьому є інформація, що у КП “Плесо” не повідомили, що замовником таких робіт раніше було визначено ПрАТ “ДКБМК”. Що відповіло з цього приводу Управління екології та природних ресурсів КМДА, інформація у відкритих джерелах відсутня. Але вже 13 листопада 2018 року між КП “Плесо” та ТОВ “БК “Міськбудінвест” (ця компанія, до слова, є генпідрядником будівництва ЖК на вул. Євгена Маланюка, 101 від однойменного девелопера було укладено договір на будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки за кошти міського бюджету. Вартість цих робіт мала скласти 88,05 млн гривень.
При цьому, що цікаво, лише 10 червня 2019 року КМДА визначила КП “Плесо” замовником даних робіт – мерією було видано відповідне розпорядження №1053 “Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі Києва”. Також документом було передбачено, що завершитися роботи повинні до 31 грудня 2020 року, а фінансуватися вони повинні за рахунок бюджетних коштів, передбачених управлінню екології та природних ресурсів КМДА в рамках Програми економічного та соціального розвитку на 2018-2020 роки.
Незадовго до цього, 5 квітня 2019 року, Дніпровське управління Нацполіції Києва відкрило кримінальне провадження №42019101040000045 за фактами можливих розтрати і привласненні коштів при проведенні вказаних робіт (ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу (КК) України. А вже 30 вересня 2019 року правоохоронці в рамках цієї справи повідомили тодішньому директору КП “Плесо” Олегу Юсипенку (на колажі ліворуч) про підозру у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки (ч.2 ст. 367 КК України). Йому офіційно було інкриміновано підписання актів приймання виконаних робіт, до яких було включено відомості про роботи, що фактично не виконувались – на суму 1,56 млн гривень.
Втім, Юсипенку вдалося уникнути відповідальності. Так, 9 вересня 2021 року Дніпровський районний суд визнав його невинуватим у вчиненні вказаного злочину, а 30 січня 2023 року таке рішення було залишено в силі ухвалою Київського апеляційного суду, до якого прокуратура зверталася з апеляційною скаргою.
Зокрема, Олег Юсипенко переконував служителів Феміди у тому, що, мовляв, згідно з висновками судових експертиз по цій справі, жодної шкоди міському бюджету внаслідок проведення вищезазначених робіт заподіяно не було і “всі цифри сходяться”. Крім того, важливим фактором для виправдання цього експосадовця стали свідчення свідків. Наприклад, працівник Держаудитслужби, який проводив перевірку вказаних робіт, під час одного із засідань суду взагалі не зміг згадати обстановку на об’єкті будівництва та обставини перевірки.
Але і без цього претензій до вказаного будівництва вистачало. Так, у грудні 2019 року Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА повідомив, що при будівництві берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки бюджет Києва втратив грошові кошти у розмірі 41,9 млн гривень, а також ризикував на той період втратити ще 49,8 млн гривень – оскільки на момент проведення відповідної перевірки від “ревізорів” роботи продовжувалися. Причиною цього аудитори назвали “неналежну комунікацію між структурними підрозділами КМДА”, “неврахування містобудівної документації” (мабуть, це якраз про те, що берегоукріплення мав фінансувати не міський бюджет, а приватний забудовник.- КВ) тощо.
У тому ж місяці народний депутат Олександр Юрченко (тоді – фракція “Слуга народу”, зараз – позафракційний) звинуватив керівництво КП “Плесо” у зловживанні владою, а також порушенні законодавства та екологічних норм при будівництві берегоукріплюючих споруд Русанівської протоки. Зокрема, він звертав увагу на те, що будівництво проходило без отримання на той момент МУО, без дозволу на виконання будівельних робіт тощо. Також нардеп повідомив, що під час будівельних робіт знищувалась зелена зона та засипалася велика площа акваторії Канівського водосховища річки Дніпро. У зв’язку з цим Юрченко просив Генеральну прокуратуру та Нацполіцію відкрити кримінальне провадження за цими фактами.
Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення АМКУ прийняла вищезгадане рішення №60/46-р/к 18 квітня 2024 року. Цим документом і було визнано дії КМДА щодо прийняття вищезгаданого розпорядження №1053 від 10 червня 2019 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. У Антимонопольному комітеті дійшли висновку, що мерія здійснила антиконкурентні дії, внаслідок чого ПрАТ “ДКБМК” отримало переваги, “які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у Києві”.
Зокрема, “антимонопольники” підкреслили, що сумнівні дії столичної влади дозволили комбінату не витрачатися на розробку проектної документації та проведення самих будівельних робіт. Тобто, ПрАТ “ДКБМК” отримало “переваги над конкурентами не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішнього ринкового фактору – дій органу місцевого самоврядування” (столичної мерії. – КВ).
Примітно, що перевірка, за результатами якої АМКУ дійшов вищезазначених висновків, була розпочата після отримання “антимонопольниками” навесні 2023 року листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). При цьому, під час дослідження усіх фактів АМКУ також о питав “конкурентів” вказаного комбінату. Так, у АТ “Позняки-Жил-Буд”, яке також є забудовником, повідомили Антимонопольному комітету, що близьке розташування житлових або нежитлових будівель до озер або річок у Києві, дійсно, впливає на намір споживачів щодо придбання квартир і приміщень у таких будівлях і може бути конкурентною перевагою. Зокрема, саме з цієї причин АМКУ дійшов висновку, що “розташування вказаного житлового комплексу (вірніше, комплексів. – КВ) вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі позиціонується як певна конкурентна перевага на відповідному ринку”.
Як зазначалося вище, у КМДА не погодилися з таким вердиктом АМКУ, у зв’язку з чим у червні 2024-го столична мерія подала позов до Господарського суду Києва щодо визнання його недійсним. Так, чиновники зазначили, що саме КП “Плесо” повинне виконувати функції замовника робіт з берегоукріплення, так як йому на праві господарського відання передано усі водні об`єкти та землі водного фонду столиці. А тому, мовляв, виконання цих робіт “не може вважатись наданням переваг для забудовників, що проєктують та забезпечують будівництво поблизу.
Скріншот судової ухвали по цьому спору від 11 березня 2025-го
Також у КМДА вказали на те, що насправді будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки не передбачено вищезгаданими ДПТ і АПЗ саме для ПрАТ “ДКБМК” і що ці роботи не передбачені проєктом будівництва житлових будинків. Крім того, чиновники підкреслили, що, згідно з законодавством, приватні забудовники не можуть бути замовниками таких робіт і що Дарницький комбінат не має права користування земельною ділянкою, на якій розташована набережна вздовж Русанівської протоки, а відтак і не міг бути замовником проєкту щодо її берегоукріплення та благоустрою. Врешті-решт, цих аргументів мерії Києва вистачило і на першу інстанцію, і на апеляційну.
Хто забудовники?
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ПрАТ “ДКБМК” було зареєстроване у серпні 1994 року. Його керівником наразі є Сергій Григорашенко. Система Youcontrol відносить цю компанію до т.зв. “групи родини Дробот”, яка об’єднує близько трьох десятків суб’єктів господарювання, зайнятих у сфері будівництва та фінансовій сфері (“Айбокс банк”). Ключовими особами даної групи є брати Володимир (депутат Київради VI скликання від “БЮТ”, на колажі праворуч) і Анатолій Дроботи. Також ці двоє бізнесменів є власниками ТОВ “БК “Міськбудінвест”, яке було і генпідрядником будівництва берегоукріплюючих споруд на Русанівській набережній, і генпідрядником будівництва одного з ЖК на цій території.
До слова, певне відношення до ПрАТ “ДКБМК” має і оточення Сергія Пашинського – народного депутата V-VIII скликань Верховної Ради (перші три рази обирався від партії Юлії Тимошенко, востаннє – від “Народного фронту”). Йдеться як мінімум про понад 33% акцій. Так, дружина цього екснардепа, Руслана Пашинська, володіє 8,34% акцій вказаної компанії. Також 8,38% та 8,64% акцій вказаного акціонерного товариства відповідно володіють Ірина Шпильова і очолюване нею ТОВ “НВО Техбудсервіс”, яке система Youcontrol відносить до групи “родин Дорошенко і Пашинських”. При цьому, Шпильова була співзасновницею вже ліквідованого іменного благодійного фонду Сергія Пашинського. Ще 7,84% акцій ПрАТ “ДКБМК” належать Галині Рєзнік – підписантці все того ж ТОВ “НВО Техбудсервіс”
Пашинський є досить одіозною фігурою в українському політикумі. Зокрема, минулоріч, у лютому, НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Служба безпеки України повідомили йому та його бізнес-партнеру Сергію Тищенку (Пашинський такі зв’язки заперечував) підозру в незаконному привласненню нафтопродуктів і нанесенню державі майже 1 млрд гривень збитків. Йдеться про ймовірний продаж 97 тис. тон конфіскованих державою у 2014 році у структур бізнесмена Сергія Курченка нафтопродуктів, які мали піти на потреби армії. Тоді ж Сергія Пашинського посадили до СІЗО, але надалі він вийшов під заставу в понад 272 млн гривень.
У свою чергу, генеральним директором промислово-будівельної групи “Ковальська”, яке є девелопером ЖК “Русанівська гавань”, є Сергій Пилипенко – депутат минулого VIII скликання Київради від “Солідарності”. Ініціатором створення цієї групи був його батько Олександр Пилипенко, який тривалий час був її президентом. За інформацією порталу “ЛУН”, під “прапорами” “Ковальської” було збудовано та досі будуються близько двох десятків житлових комплексів на території Києва, у т.ч. таких, які раніше викликали суспільний резонанс.
Громадські активісти, журналісти і окремі депутати Київради регулярно звинувачують столичну владу у наданні забудовникам різних “преференцій” за рахунок коштів міського бюджету.
Серед останніх прикладів – плани керівництва міста щодо будівництва за бюджетні кошти дороги через заказник “Осокорківські луки”. У цьому зацікавлене ТОВ “Контактбудсеріс” – компанія із орбіти одіозної бізнесвумен Владислави Молчанової, яка збирається звести у цій місцевості ЖК “H2O” (колишній ЖК “Патріотика на озерах” від банку “Аркада”). При цьому, заради реалізації даної ініціативи зазначений забудовник наразі намагається в судовому порядку скасувати природоохоронний статус цієї території, проти чого виступають столичні екозахисники.
Крім того, є випадки, коли міська влада при реалізації своїх проєктів платить кошти приватним компаніям, щоб ті просто “не заважали”. Зокрема, у 2022 році керівництво Києва викупило за бюджетні гроші цех №5 заводу “Більшовик” – без цих будівель, мовляв, неможливо було реконструювати Шулявську розв’язку. При цьому, ймовірно, тоді йшлося про “переплату” на суму понад 78 млн гривень, адже до загальної суми викупної вартості цеху було додано ціну землі, яка і так знаходилася в комунальній власності столиці. Цікавим і є те, що окремі фахівці раніше висловлювали думку, що спроєктувати цю реконструкцію було можливо і без знесення цеху №5.
КП “Плесо” з 26 квітня 2021 року очолює В’ячеслав Савицький. Його попередниками на цій посадці були Григорій Сойкіс (був в.о. керівника з січня по лютий 2020 року), Віталій Боярчук (з лютого 2020 року по квітень 2021 року) та Олег Юсипенко (з вересня 2017 року по грудень 2019 року).
Вказане КП підпорядковане Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА (до червня 2023 року – Управління екології та природних ресурсів), яким з 11 січня 2021 року керує Олександр Возний. З 26 липня 2018 року до 21 травня 2020 року цю структуру очолював Андрій Мальований. Після звільнення Мальованого та до призначення Возного обов’язки начальника згаданого структурного підрозділу КМДА виконував Олександр Савченко.
Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов’язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував Петро Оленич. Він же з квітня 2021-го контролював роботу цього структурного підрозділу столичної мерії в якості заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень, аж поки у березні 2025-го не був звільнений після отримання підозри у справі щодо можливих махінацій зі столичними комунальними ділянками.
Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ з грудні 2024-го очолює Андрій Погорєлов. Його попередниками на цій посаді були Андрій Кашнікович (з червня 2024-го) і Олексій Хмельницький (з березня 2016-го по червень 2024-го). “Центральний” офіс АМКУ з вересня 2023 року очолює Павло Кириленко, до нього цим держорганом керували Ольга Піщанська (з липня 2020-го) та Юрій Терентьєв (з травня 2015-го по липень 2020-го).
Іван Кулик
Масштабний збій у Telegram: користувачі по всьому світу скаржаться на проблеми з роботою месенджера
Распечатать
