Какие предприятия больше всего пострадали от российских оккупантов
Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча
Це найстаріше підприємство з тих, які опинилися під масованими обстрілами армії терористів.
Заснований у 1897 році бельгійцями завод (перша назва – товариство “Російський провіданс”) пережив царя Миколу ІІ та більшовиків (змінена при них назва тримається досі), але, схоже, не переживе їхніх нащадків. “Визволяючи” Україну, вони зрівняли із землею місто Маріуполь.
У незалежній Україні металургійний комбінат забезпечував робочими місцями понад 15 тис жителів Донеччини, а теплом – житлові райони Маріуполя.
Потужності підприємства дозволяють щороку виготовляти 3,7 млн тонн конвертерної сталі, 12 млн тонн агломерату, понад 4,3 млн тонн чавуну та понад 5 млн тонн готового прокату.
Комбінат був важливим українським експортером, його продукція поставлялася в США, Італію, Польщу і Туреччину.
Підприємство також було найбільшим в Україні виробником оцинкованого холоднокатаного листа, який використовують у будівництві та автопромі.
У перші дні квітня журналіст Денис Казанський повідомив, що окупанти руйнують комбінат.
Його власники – Рінат Ахметов та Вадим Новинський – не коментували атаку на підприємство. Наприкінці березня Ахметов заявив, що заводи “за жодних умов не працюватимуть під російською окупацією”.
Холдинг не має доступу до підприємства, через що оцінити ступінь пошкоджень та фінансові збитки неможливо. За словами генерального директора заводу Тараса Шевченка, комбінат доведеться відновлювати.
Від поставок агломерату з Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча залежить робота другого найбільшого підприємства регіону – “Азовсталі”, який теж постраждав від рук окупантів.
“Азовсталь”
На “Азовсталі” працювали 10,7 тис жителів Маріуполя та прилеглих містечок. Це одне з найбільших підприємств Європи з виробництва сталі та чавуну, а також єдиний в Україні виробник широких залізничних колій та рейкових кріплень.
У 2020 році завод відвантажив 4 млн тонн готової продукції, три чверті якої відправив у 46 країн світу. Основними ринками для “Азовсталі” є Італія, де “Метінвест” має два заводи, Туреччина та Британія.
З 24 лютого “Азовсталь” перебувала в режимі гарячої консервації, допоки в березні не стало відомо про влучення двох російських снарядів у склад і територію неподалік коксових батарей.
Через критичну ситуацію в Маріуполі встановити ступінь пошкоджень заводу наразі неможливо. Як каже генеральний директор “Азовсталі” Енвер Цкітішвілі, про зупинку назавжди говорити зарано.
Заснований у 1933 році завод востаннє зупинявся у 1941 році через війну проти нацистської Німеччини.
“Антонов”
Завод “Антонов”, на якому працювали понад 9 тис співробітників, був одним з двох підприємств українського авіабудування. Саме тут створили найбільший у світі вантажний літак АН-225 (“Мрія”).
Завод мав повний цикл створення літаків: від досліджень на етапі створення проєкту до побудови та випробувань. У портфелі “Антонова” – і вантажні (АН-132, АН-138), і пасажирські літаки.
Хоча авіабудівництво було дотаційною складовою роботи заводу, збитковим він не був. “Антонов” заробляв завдяки перевезенням та послугам з підтримання льотної придатності.
За останні десять років підприємство випустило 12 транспортних і десятки регіональних пасажирських літаків. З 2023 року “Антонов” планував щорічно виготовляти 12 літаків АН-178.
Крім заводу в столиці, підприємство має льотно-випробувальну базу в сумнозмісному Гостомелі.
У перший день вторгнення росіяни зосередилися на аеродромі, де планували висадити десант, але ці плани окупантів провалилися. На базі розташовувалися літаки “Авіаліній Антонова”.
Під час боїв за Гостомель була знищена не лише злітна смуга аеродрому, а й “Мрія”. В “Укроборонпромі” кажуть, що на відродження найбільшого у світі вантажного літака знадобляться понад 3 млрд дол і пʼять років.
У ході боїв “Антонов” втратив три літаки, ще п’ять були пошкоджені. У березні окупанти обстріляли й завод у Києві – у нього влучили три ракети.
Кременчуцький НПЗ
До війни в Україні працювало два нафтопереробних заводи. Проєкта потужність найбільшого – Кременчуцького НПЗ – 18,6 млн тонн палива на рік.
Підприємство не лише створювало 3 тисячі робочих місць у Кременчуці, а й забезпечувало пальним місцевих аграріїв та транспортну інфраструктуру. Торік завод поставив на український ринок майже 40% всіх бензинів, та 14% – дизпалива.
До початку війни, в якій чималу роль зіграло пособництво режиму Лукашенка, український ринок палива залежав від РФ та їх васала. Понад 70% палива надходило з Росії двох країн на понад 70% – навіть після початку війни у 2014 році.
Ризики, які завжди були на столі, стали реальністю на початку лютого, коли Білорусь публічно стала на сторону Росії і пригрозила зупинити постачання нафтопродуктів.
Тоді в Кременчуцькому НПЗ заявили, що разом із Шебелинським заводом зможуть забезпечити внутрішній попит населення у разі потреби. Але після того, як стратегічне підприємство вистояло 38 днів війни проти Росії, окупанти масовано обстріляли Кременчуцький НПЗ і навколишні склади паливно-мастильних матеріалів.
Начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін згодом повідомив, що інфраструктура підприємства знищена, а завод, відповідно, не працює.
Компанія “Укртатнафта”, єдиним активом якої є Кременчуцький НПЗ, поділена між офшорними компаніями Ігоря Коломойського та Олександра Ярославського. Ще 43,05% акцій належать державі в особі НАК “Нафтогаз України”.
Авдіївський коксохімічний завод
Третє в переліку ключове промислове підприємство на сході України також належить Метінвесту. Але війна ніколи не залишала його дверей відколи почалася у 2014 році.
Останні 8 років завод, який знаходиться на лінії розмежування, неодноразово потрапляв під масовані обстріли з боку росіян, які досягли піку у 2017 році. Протягом цього періоду на території Авдіївського коксохіму розірвалося понад 320 снарядів. Дванадцять працівників заводу загинули, а сам завод 15 разів знаходився на межі зупинки.
Але, пройшовши крізь роки війни, в 2019 році йому вдалося вийти на виробництво довоєнного рівня у 9300 тонн на добу доменного коксу. Максимальна потужність коксохіму сягає 6,4 млн тонн на рік, що робить його одним із найбільших у Європі. Підприємство почало працювати у 1963 році.
Коксохім працює переважно на внутрішній ринок, який купує понад 95% його продукції. Зокрема, завод забезпечує коксом вищезгадані ММК Ілліча та Азовсталь. Крім того, що АКХЗ слугує місцем роботи для понад 4 тисяч українців, ТЕЦ коксохіму виробляє тепло і гарячу воду для мешканців Авдіївки.
Проте 13 березня Авдіївський коксохім знову зазнав масованого обстрілу. Цього разу снаряди потрапили в перший і другий коксові цехи, смолоперегінний та вуглепідготовчий другий цехи, а також – склад. Це зупинило і ТЕЦ, яка обігрівала Авдіївку.
Одеський нафтопереробний завод
Шість підприємств української нафтопереробної галузі зупинили свою роботу з часів світової кризи 2008-2009 років. Серед них і Одеський НПЗ, який спершу зупинила криза, а потім – оборудки оточення експрезидента-втікача Віктора Януковича.
Завод із плановою потужністю у 2,8 млн тонн на рік призупинив роботу у 2010 році, коли через зміну магістральних маршрутів для поставок нафти робота підприємства стала економічно невигідною. Тож скорочення виробництва перетворилося на зупинку, доки у 2013 році НПЗ не перейшов під контроль “младоолігарха” з оточення Януковича Сергія Курченка.
Тоді новим власником в особі групи СЄПЕК відбулася невдала спроба перезапуску заводу. Згодом виявилося, що Курченко використовував завод для розповсюдження нафтопродуктів без сплати податків під приводом фіктивної “перевалки” нафтопродуктів.
Вже у лютому 2014 року у розпал Революції Гідності Курченко втік з України, а ОНПЗ роками був предметом судових суперечок. На той момент завод налічував близько 500 співробітників. Після спроб націоналізувати Одеський НПЗ він перебуває під арештом в управлінні АРМА.
Вранці 3 квітня, на наступний день після обстрілу Кременчуцького НПЗ, одеський завод потрапив під ракетний удар. РФ завдала ударів по території нафтопереробного заводу та нафтосховищ, внаслідок чого було знищено резервуари з пальним, пошкоджено господарські будівлі та газові комунікації.
Київський завод Coca-Cola
Єдиний в Україні завод Coca-Cola, розташований у Великій Димерці, що на Київщині, також потрапив під обстріли. Його роботу зупинили ще у перший день війни, але скільки часу тепер знадобиться на відновлення роботи – невідомо.
Завод, що працює з 1999 року, виготовляє і розливає напої під такими брендами як Coca-Cola, Fanta, Sprite, Rich та “Добрий”, BotaniQ, Nestea, Burn та Gladiator, і навіть воду Bonaqua. Щороку з ліній заводу сходять понад 100 мільйонів юніт-кейсів, або понад 5,7 мільярда літрів напоїв.
Вся ця продукція не лише постачається в українські магазини та кафе, але й експортується у Вірменію та Молдову. Важливий завод й іншим – він є одним із найбільших у регіоні замовників української сировини, і завантажує підприємства замовленнями цукру, скляної та металевої тари, концентратів яблучного та томатного соків, етикеток тощо.
Як розповів ЕП директор з корпоративних зв’язків і сталого розвитку компанії Андрій Бублик, торік 69% загального бюджету компанії пішли на закупівлі у вітчизняних постачальників. До того ж на заводі працевлаштовано близько 1300 співробітників.
Ані оцінити ступінь пошкодження заводу, ані суму збитків зараз неможливо, адже після звільнення від окупантів територію підприємства необхідно перевірити співробітникам ДСНС. Як припустив Бублик у коментарі Forbes Україна, вона може бути замінованою. Наразі у Великодимерській ОТГ триває комендантська година до 10 квітня, тож до того момент компанія не має доступу до заводу.
“Зоря-Машпроєкт”
Миколаївський “Зоря-Машпроект” – одне з найбільших промислових підприємств міста, на якому працює близько 8500 співробітників.
Тут розробляються та виробляються газові турбіни та газотурбінні установки для морської сфери, а також устаткування для вироблення електричної і теплової енергії.
Серійно випускаються газотурбінні двигуни потужністю від 3 до 25МВт.
“Зоря-Машпроект” входить до державного концерну “Укроборонпром”. Близько 90% продукції підприємство продає на експорт до таких країн як Індія, В’єтнам, Туреччина та Китай.
В Україні ж основним напрямком роботи є підтримка газотранспортної системи: капітальні ремонти та технічне обслуговування двигунів на компресорних станціях ГТС. Разом із “Укртрансгазом” підприємство займається реконструкцією та модернізацією компресорних станцій, а також працює над створенням власного водневого двигуна.
Крім того, “Зоря-Машпроект” обслуговує флагман Воєнно-морських Сил України, фрегат “Гетьман Сагайдачний”. Від початку війни завод взявся робити протитанкові їжаки.
Проте після трьох тижнів роботи, 13 березня, окупанти скинули на підприємство авіаційні бомби. Внаслідок цього суттєво постраждала будівля одного з цехів та загорілася готова продукція.
Монделіс Україна
Серед сфер української харчової промисловості постраждала від росіян і кондитерська. Місто Тростянець, що на Сумщині, було окуповане росіянами майже місяць, допоки наприкінці березня Збройні Сили України не звільнили місто. Після цього почала з’являтися інформація про значні руйнування у місті.
Як з’ясувалося, окупанти обстріляли фабрику кондитерського гіганта Mondelez, на якій працювало понад 900 співробітників. Шоколадна фабрика працювала з повним циклом виробництва – від обробки какао-бобів до упаковки готової продукції та відвантаження. З виробничих ліній у Тростянці сходила продукція таких брендів як “Корона”, Milka, “Ведмедик “Барні”, TUC та Oreo.
Менеджер комунікацій Mondelez в Україні та Євразії Ярослав Ляхович розповів, що з фотографій в інтернеті компанія встановила найбільш постраждалі секції. Так, особливо значних руйнувань від обстрілів та пожеж зазнала бісквітна секція. Шоколадна секція постраждала відносно менше.
Проте на підприємстві наголошують, що повну картину можна буде побачити тільки після детального огляду всіх приміщень та оцінки. Наразі ж компанія лише починає оцінювати руйнування.
Тростянецька фабрика, яка є однією з найбільш потужних в Україні, є системоутворюючим підприємством, яке завантажує замовленнями українських виробників цукру, молока, борошна тощо для виробництва продукції.
Українська компанія експортує кондитерські вироби у 50 країн світу на чотирьох континентах, зокрема – до США, країн Європи, Кавказу, Центральної Азії та інших. Міністерство інфраструктури вже працює з компанією над шляхами розширення експортних можливостей і відновлення логістики.
Кулеба исключает особый статус для Донбасса на условиях России
