Забужко: Свого часу Кравчук зробив правильний вибір і "передав сіль"
- Я не боюся ні Бога, ні чорта, і вас не злякаюся!..
Про це на власній сторінці у Facebook пише письменниця Оксана Забужко.
Власне, для характеристики персонажа письменникові більше нічого й не треба, досить цієї одної фрази (ні до, ні після жодного разу не пригадую собі ситуації, в якій би Кравчук КРИЧАВ - sic!). Але історія працює інакше. Якщо письменник може врочисто виголошувати: "Не вірю, ні, /Що сотворить добро недобрий!" (Є. Плужник. "Галілей"), то історія працює з тим людським матеріалом, який має під рукою, - в потрібний їй момент штурхає матеріал під лікоть і, як в тому анекдоті, каже йому: "Передай сіль".
Небіжчик її почув – і "сіль" передав. (У нього була прекрасна, десятиліттями відточена кабінетна чуйка.) Коли в Біловезький пущі він уперто відповідав Єльцину, на всі пропозиції "по Союзному договору", "Мой народ меня не поймет!" (мене навіть здивувала та стенограма, коли її опубліковано в 2016-му році!), він показав, що правильно оцінив розстановку сил: студенти (і всі повсталі за ними заводи Києва, і всі юрби на площах, що скандували: "Не - за - леж- ність!", - всі ми, кого він так слушно злякався, авжеж, восени 1990-го) були СИЛЬНІШІ за Кремль. "Бінґо! - сказала історія. - Молодець, хрущику, вибір правильний".
Бо історія - не Бог, і не письменник): її не цікавлять наші мотиви, а тільки й виключно дії, "число по модулю". Передав свою сіль - ну й молодчинка, гребемо далі.
Це все, що я можу сказати про небіжчика хорошого в день його смерти.
А про решту помовчу.
