Чому Україна повинна експортувати зерно, щоб уникнути голоду
Наразі більша частина експорту заблокована через війну. Перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький пояснив, чому українським фермерам терміново потрібно експортувати.
До повномасштабного військового нападу росії на Україну основний зерновий потік на експорт проходив через морські порти Миколаєва, Одеси та Чорноморська. Морем у 2021 році Україна експортувала 49,5 млн т зернових із 51,2 млн т. На перевезення суходолом (залізничним чи автотранспортом) приходилось не більше 5% загального обсягу.
Після блокування росіянами українських портів трейдери вимушено знизили обсяги експорту. Зараз відвантажують у шість разів менше ніж у довоєнні часи. Якщо до війни через порти Україна відвантажувала 6 млн т зерна на місяць, то зараз, за підрахунками Української зернової асоціації, сумарні транспортування залізницею та дунайськими портами становлять трохи більше 1 млн т на місяць.
В результаті на даний момент в Україні лишається заблокованими близько 25 млн т зернових та олійних культур, які готові для відправки на експорт. Це набагато більше, ніж потрібно країні для внутрішнього споживання.
Разом з тим росія, яка краде сотні тисяч тонн зерна на тимчасово окупованих територіях України, намагається посіяти в головах українців думку, що США та ЄС, під виглядом допомоги в експорті зернових, намагається вкрасти це зерно і довести ситуацію до голоду.
БізнесЦензор попросив першого заступника міністра агрополітики Тараса Висоцького пояснити, чому українським фермерам зараз конче необхідно експортувати, а в Україні в жодному разі не буде голоду. Далі - пряма мова.
Про товар на експорт
Зараз ми в основному експортуємо кукурудзу, насіння соняшнику, соняшникову олію та макуху. Це наші основні товари експорту. В той же час ячмінь, пшениця і соя бобів експортується в невеличких межах.
На складах в Україні лишається майже 15 млн т кукурудзи, при цьому наше внутрішнє довоєнне споживання (з населенням у 40 млн осіб, з повноцінною переробкою), не перевищувало 8 млн т. Тобто зараз маємо запаси кукурудзи на майже дворічне споживання. Разом з тим ми у цьому сезоні вже засіяли кукурудзою 3,7 млн га і за самими песимістичними прогнозами щонайменше отримаємо ще 20 млн т кукурудзи. Тобто в нас вже є залишки на два роки і ми ще зберемо на 2,5 роки. Кукурудза чотири роки не пролежить на складах, зерно може лежати рік - максимум два, якщо ми її не будемо експортувати, її треба буде просто викинути, тому що вона зіпсується.
Аналогічна ситуація з соняшником. На залишках зараз в Україні 7 млн т, наше річне споживання – 1 млн т. Тобто в Україні зараз зберігається семирічний запас і враховуючи посівні площі, плануємо отримати ще мінімум 10 млн т соняшника.
Причини не експортувати ці культури немає, вони зіпсуються. З іншого боку їх експорт є запорукою, що аграрії отримають кошти і в них буде на що сіяти інші культури, пшеницю, гречку, овес, просо, що нам важливі для продовольчої безпеки. Будуть кошти тримати корів тощо.
Про посівну під час війни
Зараз фактично планується засіяти ярими культурами 14 млн га. На сьогодні 11,8 га площ вже засіяна. В найближчі два тижні посівна компанія закінчиться. За попередніми прогнозами в цьому році засіють на 3 млн га менше угідь, або на 25% менше площ ніж засіяли минулого року. Може бути зібрано близько 45 млн т зернових в рамках озвучених площ та до 12 млн т олійних культур. Немає передумов обмежувати експорт, враховуючи врожаї, які ми очікуємо.
Про порти та їх альтернативу суходолом
Зараз в Україні лишається заблокованими близько 25 млн т зернових та олійних культур, що готові на експорт. Збіжжя, що заблоковано в портах, в більшості дійсно вже має власника, не обов’язково воно продано на експорт, може бути продано на елеватор, де зі збереженням якості може лежати до двох років.
Через блокування портів у Одесі та Миколаєві активізувалась невеликі порти Дунайського регіону, передусім порти Рені та Ізмаїлу. Цими невеличкими портами користуються сотні аграріїв, навіть звичайний фермер може зараз взяти автомобільний зерновоз та відвантажити туди зерно. Тому тут останні місяці перевалка щомісячно збільшується вдвічі. Наприклад, у квітні загалом вийшло відвантажити близько 400 тис т, за результатами травня може бути 600-700 тис т. Портова потужність дунайських портів зростає, проте вона в рази менше ніж у Одеси чи Миколаєва.
Зараз перевозиться збіжжя залізною дорогою, функціонує проєкт "сухого порту". Проте його можливості обмежені існуючою здатністю інфраструктури ЄС перевозити зернові. Їх межа - 1,5 млн т на місяць.
Про дефіцит зерновозів у ЄС
Біля кордонів на залізниці утворились величезні скупчення вагонів. Черги на залізниці спричинив дефіцит рухомого складу з боку європейських компаній. Складно знайти достатню кількість зерновозів для вузькоколійних шляхів ЄС. Українські аграрії змушені буквально "з коліс" шукати куди перевантажувати зерно. Зазвичай зерно контрактується на кілька місяців наперед і європейські компанії не можуть надати нам рухомий склад, бо виконуються попередні контракти. Тому це питання лишатиметься гострим ще кілька місяців.
Україна з європейськими партнерами працює над створенням "зелених коридорів", щоб першочергово пропускались вагони з зерном. Цей проєкт також передбачає створення нових пунктів пропуску на кордоні, що дозволить зменшити час проходження товару на митниці.
Проте створити повну альтернативу портам зараз неможливо, при всій взаємодії можемо організувати максимум на 1/3 потужностей по перевалці. Порти розбудовувались з 2005 року, неможливо зробити альтернативу інфраструктурі, що створювалась 15 років. Нашою перемогою буде відкриття українських портів.
Автор: Ольга Прокопишина
