Семенченко: кто игнорирует нужды украинской военной разведки во время войны?
Армии очень нужны штурмовые батальоны из мотивированных подготовленных людей. А еще больше нужны организаторы, которые смогут собрать таких людей, мотивировать, повести за сабой.
Об этом пишет в Фейсбуке экс-нардеп, бывший комбат Семен Семенченко.
Сьогодні до апеляційного суду міста Києва надійшло друге клопотання від Головне управління розвідки Міністерства оборони України з мого звільнення та мобілізації. Перше було в далекому вже березні.
На засідання прийшли понад 30 військових, готових взяти мене на поруки.
Прийшли також герой України Степан Хмара, суддя конституційного суду Віктор Шишкін, волонтери.
У засіданні мала розглядатися скарга мого адвоката на мiй запобіжний захід — вона надійшла разом з окремою думкою судді шевченківського суду Сидорова. Там суддя — тероборонець уже прямим текстом написав, що доказів прокуратурою не наведено від слова «взагалі». І моє перебування під арештом безпідставне.
Справа в суді давно розсипалася — всі інші обвинувачені давно воюють, а «речові докази» передані до ЗСУ.
Таким чином ми зайшли в глухий кут.
Підстав тримати мене за ґратами немає. Необхідність підключити мене до формування штурмових батальйонів на загрозливих напрямках — є.
Але це МИ так із вами думаємо. Генеральна прокуратура думає інакше. Тому прокурор офісу генерального прокурора Синюк просто НЕ ЗАХОДИТЬ до зали суду і зникає. На дзвінки колегії суддів не відповідає. Розгляд апеляції перенесено на 21.06.
Таким чином виграно ще один тиждень мого утримання а ґратами. Ще один тиждень відлучення мене від фронту.
Адже я звільняв колись ці міста. Ті, що зараз залишили або які під загрозою. Попасну, Маріуполь, Лисичанськ, Бахмут, Слов’янськ. І я міг би принести там користь.
Володимир Зеленський в чиїх інтересах мене зараз тримають тут, а не на фронті? Хто ігнорує потреби української військової розвідки під час війни?
Наступна, вже третя спроба провести апеляцію – 21.06. Дякую всім хто прийшов мене підтримати. Коли опір добровільних помічників агресора буде подолано і я опинюся на волі — зроблю все, щоб відстояти ті міста, куди мене відправить командування. Все буде добре. До зустрічі.
Слава Україні!