Безславний кінець «славних героїв»-сепаратистів
З початком російського збройного вторгнення на сході України в 2014 році, як гриби після дощу, почала з’являтися ціла компанія «героїв», які начебто воюють за свободу регіону. Та не тільки за законом, але й по суті – це сепаратисти, зрадники, кримінальні елементи. Зліт їх навіть не політичної, а медійної кар’єри був настільки ж стрімким, настільки стрімким і безславним став їх кінець. Всього за пару років фактично всі відомі військові та політичні лідери самопроголошених республік залишили сцену, на якій вони грали ролі в дешевому самодіяльному спектаклі, п’єси для якого писали кремлівські графомани. Поки вони знущалися та вбивали цивільних, українських військових, то, може, й вірили, що діють самостійно. Але їх наглі смерті свідчать, що самостійність ця була ілюзією, бо як поблажливо кремль ставився до зльоту їх популярності, настільки ж рішуче вони були ліквідовані, коли потреба в них відпала.
Хвилі небойових смертей сепаратистів почалися в 2015 році. Олександр Бєднов, «Бетмен», за версією соратників був вбитий на початку року за наказом на той час глави ЛНР Ігоря Плотницького, який звинувачував «Бетмена» в грабежах, викраденнях та тортурах. Словом, ця смерть – результат посилення власної влади за рахунок усунення польових командирів.
Невдовзі був вбитий ще один польовий командир «Козачої гвардії» Євгеній Іщенко («Малиш»), який контролював Первомайськ на стратегічно важливій бахмутовській трасі та неодноразово погрожував Плотницькому піти проти нього. В смерті «славного козака» влада ЛНР звинуватила українських партизан. Іщенко був товаришем козачого отамана Миколи Козицина, який не визнавав владу ЛНР і після низки смертей своїх прихильників, втік у росію.
В травні в районі Алчевська в своєму автомобілі був підірваний Олексій Мозговий, командир бригади «Призрак». В його смерті теж були звинувачені українські військові, хоча машина Мозгового знаходилась на території, яку контролювали війська сепаратистів. За даними служби ВВС, менше чим за два місяці до смерті в одному з інтерв’ю Мозговий заявив, що так звана «боротьба з фашизмом», яку ведуть прихильники самопроголошених республік, є не чим іншим, як бізнесом і способом заробити.
Також вибухом бомби, встановленій в машині, по дорозі на власне весілля в грудні був ліквідований ще один польовий командир Павло Дрьомов, позивний «Батя». Соратники «Баті» кажуть, що він неодноразово погрожував Плотницькому оприлюдненням компромату, та заявляв, що більшість гуманітарної допомоги продається через мережу супермаркетів, які належать Плотницькому.
В 2016 році низку смертей продовжили вбивства Армена Багиряна («Баггі»), лідера проросійської організації «Оплот» Євгенія Жиліна. За висновками ВВС, більшість цих резонансних вбивств були пов’язані з перерозподіленням контролювання фінансових потоків, контрабанди, гуманітарних вантажів.
В жовтні в ліфті власного будинку в Донецьку був підірваний одіозний польовий командир загону «Спарта» Арсен Павлов, позивний «Моторола». Цей постійний герой російських пропагандистських передач, менш ніж за два роки зробивший кар’єру від робітника автомийки до полковника збройних сил ДНР, буквально згорів на роботі. Маючи свідчення очевидців, українська влада звинувачувала Павлова у вбивствах та тортурах полонених українських військовослужбовців. Ще один скоростиглий полковник ДНР Михайло Толстих, позивний Гіві, пафосно пообіцяв «рівняти з землею міста» по всій Україні за смерть Мотороли. Та вже в лютому 2017 року Гіві було ліквідовано вибухом у власному кабінеті в пригороді Донецька. Ще один «славний» герой, командир батальйону «Сомалі», який хизувався своєю особливою жорстокістю тортур і знущань над військовополоненими, востаннє дав привід пропагандистським СМІ поговорити про себе.
Всі ці лідери і герої – це актори на годину. Їх самостійність і значимість – тільки самовпевненість маріонеток, які не помічають руки кремля у себе між сідниць. Окрім того, кожен з «героїв» Донбасу мав «нагороди» України у вигляді кримінальних статей, відкритих кримінальних справ, а також міжнародні «відзнаки» справ Інтерполу та особистих санкцій. Тому, який би сценарій не був обраний, чи то кремль висмикне з їх дупи свою руку разом з нутрощами, чи спрацюють українські партизани, чи «колеги по бізнесу», кінець у всіх один, безславний. Період «руської весни» на сході України завершився ще одним вибухом, результатом якого стала смерть глави ДНР Олександра Захарченко. За іронією долі, вибух стався в центрі Донецьку в кафе «Сепар». Що ж, кесарю – кесарево, а сепару – сепарове.
Автор: Олена Шульга
