Як українські партизани стали символом спротиву Херсонщини і Запоріжжя
Більшу частину українського Півдня російські війська захопили достатньо швидко: за пару тижнів в кінці лютого - на початку березня. За цей час майже без суттєвого опору впали Херсон, Бердянськ і Мелітополь. Велика частина проукраїнськи налаштованих місцевих мешканців в один момент опинилась в окупації. З мінімальними шансами для безпечного виїзду на підконтрольні Києву території, зазначає BBC News Україна.
Період щотижневих патріотичних мітингів в містах Херсонщини і Запоріжжя доволі швидко минув. Російські військові зрозуміли, що пошук прихильності у місцевих можна ефективніше замінити на грубу силу. Почалися масові затримання і арешти активістів, журналістів, учасників АТО і громадських діячів.
У відповідь українське підпілля перейшло в режим партизанської боротьби. Зазвичай основними мішенями ставали ті, хто пішов на співпрацю з росіянами в Херсонській і Запорізькій областях.
Херсонські месники
Кар’єрі уродженця Нової Каховки Євгена Соболева можна було б позаздрити. В 2018 році він, ще тоді 32-річний капітан внутрішньої служби, очолив одну з найбільших тюремних установ країни - "Північну виправну колонію №90" в Херсоні.
Попри низку доган і наказів про звільнення, він зміг через суди утриматись на посаді з невеликими перервами аж до початку 2022 року.
Ще в кінці січня він проводив публічні зустрічі і фотографувався з мером Херсона Ігорем Колихаєвим і обласним очільником Геннадієм Лагутою, а вже за півтора місяці вони опинились по різні сторони барикад. Колихаєв і Лагута були змушені тікати з обласного центру під тиском російських військ, а начальник місцевої колонії пішов на співпрацю з окупаційним режимом.
Як заявляють українські правоохоронці, Соболєв дозволив солдатам РФ зробити на території своєї колонії склад продуктів, медпункт і базу для відпочинку. Засуджених начальник установи змусив працювати над ремонтом російської військової техніки. Він також активно допомагав російським силовикам з контактами інших місцевих чиновників.
Соболєв отримав від окупаційної адміністрації посаду "начальника обласного управління служби виконання покарань".
Підрив його авто вранці 18 червня відбувся на парковці в центрі Херсона. Вибухівка начебто була встановлена на дереві і здетонувала, коли машина проїжджала повз.
За повідомленнями російських державних ЗМІ, постраждалому тюремнику вдалось вижити, але він госпіталізований з важкими травмами. ВВС News Україна не вдалось зв’язатись з Соболєвим: його телефон "поза зоною", а в соцмережах він останній раз був 17 червня - саме напередодні замаху.
Радник голови Херсонської обласної військової адміністрації Сергій Хлань вважає підрив Соболєва роботою українських партизанів, що була проведена в координації зі Збройними силами. Самого постраждалого він називає "колаборантом найвищої ланки".
Перші місяці херсонці проявляли свій спротив інакше, згадує Хлань. "Спочатку рух спротиву був такий - люди виходили самоорганізовувались на мітингах, розвішували стрічки. А зараз почав діяти вже більше організований рух опору, який координується ЗСУ", - сказав він ВВС News Україна.
За його даними, херсонці активно передають українській армії дані про склади боєприпасів, маршрути руху і місця дислокації російських військових та місцевих посадовців, що з ними співпрацюють.
Підрив арсеналу в Новій Каховці він називає одним з останніх результатів такої співпраці. Інший приклад - на початку червня в Херсоні партизани підірвали військовий автомобіль з чотирма росіянами-офіцерами.
ВВС не вдалось знайти підтвердження цієї інформації в російських офіційних джерелах.
Інша партизанська діяльність, погоджена з українськими армійцями, це - розклеювання по усьому Херсону листівок з погрозами. Сергій Хлань каже, що такі масштабні акції, остання з яких була на День Росії 12 червня, суттєво впливають на моральний стан окупаційних військ і їхніх соратників.
Мелітопольський феномен
До війни містечко Мелітополь на півдні Запорізької області було відоме хіба тим, що кожного року ставало "столицею української черешні". Дехто міг знати також про наявність в Мелітополі військового аеродрому і підрозділу Збройних сил.
Як повідомили ВВС місцеві мешканці, службовці з цієї військової частини встигли евакуюватись з міста за пару годин до приходу росіян, і Мелітополь російські війська взяли фактично без бою.
Проте саме ареал на декілька десятків кілометрів навколо міста став справжнім епіцентром українського партизанського руху. Навіть на картах бойових дій іноземні аналітичні центри позначають Мелітопольський район як область, де російські війська не мають повного контролю за ситуацією і є надзвичайно активний рух спротиву.
Лише за останні два місяці українські сили змогли провести тут декілька диверсій. Зокрема, 29 травня і 12 червня пролунали вибухи в центрі Мелітополя біля будівель представників окупаційної влади. А 18 травня стало відомо про пошкодження бронепоїзду російських військ і залізничних колій.
Мер Мелітополя Іван Федоров, який, щоправда, після перебування в полоні росіян був змушений залишити місто, каже, що цими акціями місцеві мешканці демонструють своє небажання жити під російською окупацією. За його словами, останні 8 років в Мелітополі формувався проукраїнський актив.
"Сьогодні те, що вони роблять свідомо такий супротив - це вони показують своє небажання жити під російською окупацією. Звичайно, це також і згуртованість нашої спільноти, об’єднання як спецслужб, так і сил спротиву, і громадського руху", - пояснює він ВВС News Україна.
Саме тісною координацією між спецслужбами і партизанами він пояснює проведення низки операцій на окупованій території. Одна з найбільших - підрив залізничного мосту біля села Якимівка 28 квітня.
Цей шлях росіяни використовували для підвозу боєприпасів і техніки з анексованого Криму до лінії фронту на Донбасі.
"Перше і головне - вони (партизани, - Ред.) відволікли зусилля росіян від війни на лінії розмежування (на Донбасі, - Ред) і переключили їх на пошуки якихось диверсантів на території міста Мелітополя", - пояснює важливість цієї події Федоров.
Друге - українцям вдалось призупинити постачання російських військ і поламати їм логістику.
"Третє - це, звичайно, психологічний тиск. Вони (російські військові, - Ред.) бачать, що їм тут не раді, вони демотивовані", - каже мер міста.
Успішні операції українського підпілля викликали злість з боку росіян. За словами мера Мелітополя, в пошуках "диверсантів" силовики РФ почали масово затримувати громадян за найменший прояв проукраїнської позиції.
Наразі таких затриманих вже понад 500, каже Іван Федоров.
Організовані партизани
Чим ще примітна операція з підриву мосту біля Мелітополя? Українські військові вперше прямо взяли на себе відповідальність за цю диверсію на окупованій території.
Сили спецоперацій - новий вид військ, створений лише в 2016 році - повідомили, що це саме вони знищили цей важливий інфраструктурний об’єкт на Півдні.
"Зруйнований міст - результат роботи групи Руху опору ССО України", - було сказано в повідомлені командування Сил спецоперацій.
Річ у тім, що поняття руху опору з’явилося в українському законодавстві лише в цьому році. Раніше проведення партизанської діяльності на окупованих територіях не мало чіткої юридичної бази, і громадяни співпрацювали з українськими спецслужбами на свій страх і ризик.
В цьому році питання було унормоване Верховною Радою. За рух опору тепер відповідає виключно командування Сил спецоперацій. Тепер вони працюють над залученням до співпраці конфіденційних агентів в окупації, організовують їм прикриття і видають боєприпаси та зброю.
Колишній керівник партизанського осередку на Луганщині Володимир Жемчугов пояснює, що більшість вдалих операцій українські диверсанти роблять саме в координації зі ССО. Сам він в 2014-2015 роках зміг провести більше десятка підривів залізничної інфраструктури на окупованій території Луганської області, поки не отримав важкі травми і не потрапив в полон. Звільнити його вдалось восени 2016 року. На свободі Жемчугов отримав звання Герой України.
"Партизанський рух спротиву умовно поділяється 60% на 40%. Більша частина - це робота спецпризначенців, організована Силами спецоперацій ЗСУ, а 40% - це дії проукраїнськи налаштованого місцевого населення", - розказує він ВВС News Україна особливості цієї специфічної діяльності.
Самочинні дії місцевого населення можуть виявлятись в підпалах "домівок колаборантів", в нападах з ножами на озброєних російських військових. Ці дії партизанів мають більш емоційне забарвлення і направлені на те, щоб залякати, продемонструвати окупаційним силам своє негативне ставлення.
Така діяльність чинить також постійний психологічний тиск на війська країни-агресора. Щоб подолати партизанський рух в певному регіоні росіяни влаштовують масові облави.
"Я знаю багато прикладів, коли російські спецслужби знаходили ці партизанські осередки або їхніх лідерів (на півдні України, - Ред.). - каже Володимир Жемчугов. - Вони усі чинили збройний опір. На жаль, більшість з них загинула зі зброєю в руках при захопленні. Але бачимо, що ніхто не здається".
Американський Інститут дослідження війни в своєму звіті за 20 червня констатує, що саме "масова діяльність українських партизанів" не дозволяє Росії поки що втілити в життя плани з приєднання захоплених територій Півдня.
Олег Черниш, опубліковано у виданні BBC News Україна
