Як працюють російські гебешники та політтехнологи на тимчасово зайнятих територіях України?
Процвітає мародерство. Окупанти можуть зайти до будинку місцевих чи магазинів та взяти все, що їм подобається. Відбирають автівки. Деякі українці спеціально позначають їх буквами Z, але це не особливо рятує їх.
Після російських військових на окуповані території України приїжджають ФСБшники та російські політтехнологи, які керують інформаційно-пропагандистськими діями з метою обробки українського населення.
Для початку росіяни глушать мобільний зв’язок і вимикають українське телебачення. Люди змушені збиратися купками у точках, де можна спіймати хоч якусь мережу. Більшість VPN-сервісів не працюють. Такі "точки дозвону", як правило, здають місцеві колаборанти за гроші.
Загарбники мають технічні можливості прослуховувати дзвінки, тому тим, хто залишився в окупації, радять не розповідати зайвого, щоб не поставити себе під удар.
У містах періодично викрадають людей, вони працюють за списками, які їм надають зрадники і колаборанти. Під прицілом знаходяться родичі військовослужбовців, чиновників, місцевих депутатів, журналісти, активісти, вчителі і лікарі.
Окупанти зупиняють для перевірки документів всіх, у тому числі жінок і дітей: розпитують про їхніх чоловіків, братів, батьків - чи є, і чим займаються.
Люди знаходяться у інформаційному вакуумі. Російські військові та колаборанти розповідають людям, які залишилися без новин, що Харків та Київ захоплені, Україна капітулювала.
Питання ефективності пропаганди РФ - питання дискусійне, але у більшості випадків вона дійсно не досить впливає на населення окупованих територій. В умовах війни та втрат українцю, що залишились на окупованих територіях, важливіші побут і виживання.
Російські політтехнологи формують сюжетні плани і змушують журналістів та відповідні мобільні групи знімати відео, фото з, наприклад, врятованими тваринами, "ветеранами", які начебто плачуть від щастя "возз’єднання", відео солдат, які несуть людям «мир» у вигляді нових підручників з історії для шкіл, старого медичного обладнання.
Для місцевих це немає жодного значення, тому вся ця бурхлива діяльність спрямована на внутрішнього споживача у Росії.
Активно використовуються примітивні форми пропаганди - радянські червоні прапори, агітаційні листівки та георгіївські стрічки для ветеранів. Агітаційні бюлетені, наприклад, в Ізюмі, розповідають, що начебто ЗСУ ведуть "жорстокі бомбардування донбаських міст".
Багато хто звертає уваги, що замість російських триколорів чи прапорів проксі-утворень на території ОРДЛО вивішують саме радянські стяги для більшої асоціації з подіями Другої світової війни і аналогії з "перемогою над нацизмом". Також це робиться для уникнення сприйняття стану речей саме як окупації.
Враховуючи, що "руський мир" ніяких особливих соціальних благ не несе українцям, окупаційні і колаборантські структури можуть обіцяти лише дрібниці. Так, на Харківщині місцевим жителям обіцяють влаштувати їхніх дітей-випускників до університетів РФ, а школярів молодшого віку - оздоровити у російських дитячих таборах.
Для російських спецслужб і політтехнологів найголовніше - зібрати бази даних людей. Зрозуміло, для проведення псевдовиборів та псевдореферендумів. Тому йде полювання на електронні реєстри, архіви, соціальні служби, а у більшості випадків йде насильницький перепис, коли для отримання невеликої матеріальної допомоги збираються паспортні дані.
У більшості захоплених міст та сіл немає електрики. У Маріуполі окупанти вийшли зі становища - возять містом величезні пересувні екрани, з яких гучно транслюють російські новини.
Єдиним інформаційним тлом, яке дозволяє зробити висновки щодо життя на окупованих територіях - розмови з тими близькими, хто залишився на окупованих територіях.
Вони показують, що багато українців вірять у визволення і повернення України, особливо в окупованих частинах Херсонської, Запорізької, Харківської областей. Окупанти були шоковані тим, що українці не просто не підтримують їх, а й виходять на мітинги.
Важливо ні в якому разі не збурювати пристрасті в інформаційному середовищі вільної України щодо презирливого ставлення до тих, хто не виїхав. Зрозумійте, причини можуть бути найрізноманітніші.
Окрема тема - виплати пенсій, зарплат бюджетним організаціям і соціальної допомоги. В цій темі краще зайняти виважену і спокійну позицію, не дозволяючи ворогу маніпулювати в інформаційно-психологічних цілях, вносячи додатковий розбрат у наше плюралістичне і незахищене від воєнної експресії середовище.
Зеленский встретился с министром иностранных дел Франции Катрин Колонной
Читайте більше новин по темі:
