Лукашенко і Путін пішли здаватися Ірану
Його прийняв Реза Фатемі Амін – міністр промисловості, торгівлі та копалень і провів з ним майстер-клас з контрабанди, при тому, що гість і сам міг дати йому такий урок.
Причиною такої активності є географія і по суті світова війна, яка вбила бізнес білоруських контрабандистів. Контрабанда в Україну померла після вторгнення 24 лютого, причому з обох боків кордону. Охоронці лукашенка стріляють у контрабандистів як у зрадників режиму, українці як у диверсантів. Стріляють без довгих попереджень.
Поляки, литовці та латиші добудовують паркани через торішню навалу "туристів" лукашенка, чим закривають усі стежки контрабандистів. Автошляхами руху майже немає, оскільки з 9 квітня ЄС закрив в’їзд для фур з Білорусі та РФ. Залізницею можна перевозити лише вузьку групу товарів гуманітарного призначення, маючи пачку паперів із дозволами.
Залишився ще російський транзит до Калініграфства, але Литва заборонила возити цим шляхом спиртне та інші прибуткові товари. Хто хоче горілки, нехай пливе за нею Балтикою до Пітера. Якщо РФ за тиждень не включить "Північний потік-1", то весь ЄС попросить Литву закрити будь-який транзит до Калініграфства.
Лукашенко за півроку від захоплення ірландського літака з Протасевичем до нападу на Україну власноруч убив ту економіку, яку сам збудував і якою нудно пишався. За оцінками "старої" білоруської опозиції, країну з 2020 р. залишило близько 7-8% жителів. Білоруси втікають не лише через репресії, а й через терор чиновників лукашенка, безробіття та загального падіння рівня життя. Збігають не лише до Європи, а й до РФ.
Кількість тих, хто втік, ще не досяг рівня Венесуели, якою через Мадуро залишило понад 20% населення, але в кабінеті лукашенка починають панікувати: "колгосп" розбігається. В результаті 12 липня з’явилася новина: лукашенко хоче видати закон, який запроваджує виїзні візи. Видаватиме їх КДБ, яке наділяється правом забороняти на півроку виїзд з Білорусі, якщо побачить у ньому загрозу національній безпеці. Скільки разів КДБ може його забороняти на півроку, скільки офіційно коштуватиме дозвіл на виїзд невідомо, але КДБ точно матиме нове джерело доходів. Старі радянські кадри КДБ, які доїли євреїв, які виїжджали до Ізраїлю, можуть розпочинати давати майстер-класи.
Дозвіл на виїзд у східному напрямку навряд чи буде потрібним, оскільки це суперечить доктрині "союзної держави" з РФ та інтересам Москви, де з нетерпінням чекають натовпу поступливих білоруських заробітчан, які говорять літературною російською краще, ніж московити. Здійснюється і мрія путіна про те, щоб росіяни годували білорусів, причому у найзручнішому для Москви вигляді.
Якщо українців їй доводиться, загрожуючи зброєю, переганяти в РФ за казенний рахунок та підгодовувати в процесі, то білоруси самі оплачують квитки до РФ, бензин, їжу та супроводжуючих не потребують. Білорусь теж стала для РФ засобом вирішення її демографічних проблем та джерелом робочої сили.
Москва руками самого лукашенка довела його колгосп до банкрутства і тепер готує в ньому зміну правління та власників. Лукашенку подітися нікуди, і він підписав одну за одною всі "дорожні карти" зі здачі Білорусі без жодного пострілу. Але Москва вважає, що годувати цих полонених не треба, хай самі шукають собі їжу чи хай їдять свою картоплю з городів. Тому лукашенко і відправив гінця до Тегерана, дізнатися: чи не знайдеться там якоїсь роботи для білорусів. Відправив слідом за Москвою, для якої Іран через географію став вікном у світ.
Після закриття Європи економічна та політична географія для РФ виглядає дедалі більше гнітюче. Легко було путіну оголосити в 2014 році курс орієнтації на Азію, але важко московитам туди дістатися. Москва може навчитися жити без СВІФТУ, обходити банківські санкції та встановлювати ціни на свої товари в юанях, рупіях, іранських ріалах чи монгольських тугриках. Курс більшості валют країн Азії поки що дуже вигідний для Москви, оскільки в них ще за інерцією сприймають рубль як тверду валюту. Але кожен новий пакет санкцій проти РФ, кожен підірваний в Україні російський генерал і склад боєприпасів, а також активність самих росіян на ринках Азії змінюватимуть погляд на рубль, з яким перестали працювати ЄС і США.
Залежність курсу рубля від військових дій в Україні чітко виявилася на початку березня, коли стало очевидно – бліцкриг провалився, і були очікування, що Захід може поставити РФ мат в два ходи. Тоді за один юань стали давати не 10 рублів, як восени, а 18. Курс індійської рупії, що дорівнює одному рублю, зріс майже вдвічі. Навіть ріал, яким мало хто користується поза Іраном, піднявся на 70% до рубля.
Але оскільки Захід відповів на агресію РФ війною в довгу, а та стала активно пропонувати себе Азії, то курс рубля на її ринках повернувся з невеликим перевищенням на початок року. В Азії запідозрили, що настає великий розпродаж РФ, і не хочуть налякати фортуну. Слідкують за подіями уважно і на відкриття 8 липня саміту глав МЗС G20 в Індонезії ринки Азії відреагували 7 липня різким падінням курсу рубля. Оскільки лавров відлетів із саміту цілим і публічно рішень про покарання РФ не ухвалили, то з 10 липня курс рубля повернувся до вихідних позицій. У Азії своя гра в довгу з РФ.
Особливо привабливо вона виглядає для Тегерана, де після ірако-іранської війни стали всерйоз гасати з ідеєю створення нової Перської імперії до кордону з Єгиптом. Одним із інструментів цього є ненависть до Ізраїлю, що нав’язується іранцям, із закликом його окупації. Перси ніколи не мали симпатій до арабів. Вони досі пересварюються з арабами через затоку, яку вони називають Перською, а ті Арабською.
Політкоректні американці та європейці називають її просто Затокою з великої літери, щоб нікого не образити, а інші за старою звичкою Перською. Іранцям до 1990-х було неважливо, що там із тими арабами, які називають себе палестинцями. Не має значення й досі, і грошей вони їм не дають.
Але існування держави Ізраїль – це зручне виправдання, щоб армія Ірану дійшла Синайського півострова. З Ірану навіть не виганяють євреїв, як це було в арабських країнах, бо справа не в них, а в мріях про Перську імперію. Ймовірно, перси не виженуть їх навіть із Ізраїлю, якщо його окупують. Оголосять у російському стилі якусь "денацифікацію" і десіонізацію або назвуть це словом, неперекладним з перського.
Після 30 років прокльонів на адресу Ізраїлю влада Ірану зараз дуже близька до своєї мрії. Їхні військові підрозділи, нехай не густо, але стоять біля кордонів Ізраїлю, коридор для їхнього підтягування через Ірак та Сирію є, а п’яти бомб чи ракет з ядерним зарядом вистачить, щоб із Ізраїлю через його малі розміри втекли і євреї, і араби.
Можна обійтися в цьому випадку і без десіонізації та перегону до Ізраїлю всіх іранських танків. Через 20 років після застосування тактичної ядерної зброї, яка знищує в радіусі 1,5-2 км все живе, Корпус варти ісламської революції сам вирішуватиме, хто може жити біля кордону Перської імперії з Єгиптом у зонах чистих від радіації.
Вторгнення російських військ в Україну 24 лютого сильно наблизило владу Ірану до реалізації такого плану, оскільки Москва дозріває до того, щоб передати Тегерану такі ядерні заряди та позбавити його мороки з виробництвом власної атомної зброї. Москва не зацікавлена в тому, щоб Іран її виробляв, оскільки Перська імперія погано прогнозована у своїх прагненнях до захоплень територій.
Може щось не поділити з російською, прецеденти були. Москві зручніше дати Ірану готову зброю і прикрити це розмовами про його ядерну програму, тримати яку під своїм контролем вона прагне не менше за Ізраїль. Тому Москва не заперечує, коли Ізраїль завдає ударів по військам Ірану біля свого кордону, і через це обурюється тільки Асад.
До 24 лютого Москву не менше, ніж Ізраїль, напружувало поява Перської імперії з ядерною зброєю біля своїх кордонів. Але приблизно з початку червня позиція Москви стала дещо змінюватися, в тому числі через появу в Україні зброї, яка нівелює військову міць РФ. Показово, що з червня в Ізраїлі теж стали категорично заявляти: Іран має точно ядерну зброю і з цим треба терміново щось робити.
Причина – у Кремлі розуміють, що програють війну Україні, хай не через тиждень, а через місяць чи півроку, і починають схилятися до того, щоб дати Ірану одну-дві ядерні бомби, щоб він ударив по Ізраїлю і не тільки переключив увагу на себе, але й наскільки можна спровокував велику війну у Східному Середземномор’ї.
Не факт, що через одну атомну бомбу, яка впала на Ізраїль, усі відразу почнуть бомбардувати всім підряд Іран, але загальна ситуація точно зміниться. У Кремлі це знають за своїм досвідом: минуло п’ять місяців після відкритого нападу РФ на Україну, а Москву ще не бомбять, хоч і втопили дещо у Чорному морі.
Це одна з тих важливих причин, які змусили Байдена терміново летіти на Близький Схід, щоб заспокоїти євреїв та арабів обіцянкою військової допомоги США, якщо стражі Перської імперії зовсім розбушуються. Зрозуміти завдання, які стоять перед Байденом у цьому турне нескладно, глянувши на графік його зустрічей: з 13 по 15 липня він зустрічався з урядами Ізраїлю та Палестинської автономії, а 16 липня прибув до Саудівської Аравії. Там, крім переговорів з її урядом про нафту, він має зустрітися з главами та інших арабських держав: Бахрейну, Йорданії, Іраку, Єгипту, Катару, Кувейту, ОАЕ та Оману. Аналітики прогнозують: її результатом може стати створення військового союзу цих країн та Ізраїлю для відсічі експансії Ірану.
Зустріч Байдена із прем’єр-міністром Ізраїлю зовні пройшла без сенсацій, але вони є. Складні переговори з кронпринцем Мухаммедом бен Сальман пройшли також успішно. Президент наполягав, що вбивство журналіста, який критикує уряд, – це погано, і критика всім потрібна. Кронпринц з ним погодився і запевнив, що не наказував вбивати Джамаля Хашоггі і що винних покарано.
У результаті кронпринц погодився за два місяці збільшити на 50% видобуток нафти, а президент вивести з острова Тиран біля південного краю Синайського півострова військовослужбовців США з місії ООН. Там вони 50 років спостерігали, щоб Єгипет та Ізраїль не воювали один з одним. Єгипет ще у 2017 р. погодився передати цей безлюдний острів Саудівської Аравії, що незабаром де-факто й станеться.
Саудити планують збудувати через острів міст до Єгипту, щоб не їздити туди через Ізраїль. Але міст, можливо, і не знадобиться, оскільки кронпринц вирішив встановити авіасполучення з Ізраїлем, і може відкриє автосполучення з ним через Йорданію. Отже, агенти РФ в Ізраїлі даремно скаржаться, що від візиту Байдена йому немає профіту.
Запевнення Байдена, що Іран навряд чи кидатиметься атомною бомбою теж має свої підстави. Іран єдина держава, яка вже прямо виграла від нападу РФ на Україну та за багатьма позиціями. Насамперед в іміджі. Зараз Іран на тлі злодіянь РФ виглядає майже білим і пухнастим котиком, який грає лише однією атомною бомбою, якої у нього, схоже, немає.
Іран, як і всі добувачі нафти, виграв від зростання цін на неї до $100 і від перепродажу нафти з РФ своїми каналами. Якщо буде введено стелю на нафту з РФ $40, то Іран ще більше заробить на її перепродажі.
Географічно Іран і Туреччина - це зараз два "вікна" для РФ у світ, навіть без урахування того, що Казахстан починає акуратно прикривати для неї "вікно" в Центральну Азію та Китай. Грузинська "кватирка" для контрабанди з РФ і в РФ надто вузька і із закутками, щоб із ними конкурувати.
У РФ можуть і далі рекламувати торговий шлях Льодовитим океаном, чим Московія займається з часів підкорення Сибіру, але за 500 років бажаючих їм стабільно користуватися не знайшлося. Про Транссибірську магістраль можна сказати лише те, що її пропускна здатність занадто обмежена, і ще кілька рейдів на неї амурських, сибірських чи бурятських партизанів і про неї можна забути. Працюватиме виключно на користь зауральських держав. Якщо відносини Туреччини з РФ кардинально погіршаться, Іран стане єдиним "вікном" і монополістом на контрабанду з нею.
Все це не секрет для Тегерана і там мріють, щоб ця війна тривала якнайдовше. Мало того, чим більше РФ занурюватиметься у вир санкцій, тим більше будуть доходи Ірану, тому йому не доцільно поспішати з ядерним ударом по Ізраїлю. Військові проблеми вже змусили РФ просити у Ірану дрони і він їх їй із задоволенням продасть за долари, євро та золото, які йому також необхідні.
На публіці Москва та Тегеран будуть говорити, що ведуть розрахунок у рублях та ріалах. Але Тегеран не бачить собі користі ні в швидкій перемозі України, ні РФ. Може продати їх і Україні, якщо його про це офіційно попросити. У Ірану своя гра в довгу з РФ, і він боїться зробити в ній невірний хід.
На цьому і будується впевненість Байдена в тому, що Іран не поспішатиме з ядерним ударом по Ізраїлю, навіть якщо Москва наважиться дати йому пару бомб і попросить про це. Україна своїм опором агресії РФ мимоволі віддаляє зустріч арабів та євреїв із Перською імперією. Якщо РФ захопить Україну, перси можуть захопити Бахрейн, Кувейт, Катар та Ірак, а потім дійти до Середземного моря, не оглядаючись ні на кого.
У цьому контексті візит до Тегерана посланця від лукашенка серйозно батькові не допоможе. Возити та продавати калійні добрива через Іран, звичайно, можна, але невідомо, чи вийде лукашенко на таких операціях хоча б у "нуль". Тим більше, що проводити їх доведеться з відома "старшого брата". Лукашенко, на відміну від путіна, вже завоювався до руйнування. РФ ще до лукашенківської стадії не довоювалася, але 19 липня теж шле путіна на уклін у Тегеран. Говорити він там буде не тільки про дрони та контрабанду, а й про велику війну по переділу світу.
Сергій Клімовський, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
