Російські військові визнають нестачу ресурсів і бояться затяжної війни
Однак навіть повністю лояльні до Кремля військові експерти все частіше попереджають, що подальше затягування бойових дій обернеться проти Росії, пише Center for European Policy Analysis .
У середині липня незалежні соціологи з дослідницького проекту "Хроніки" зазначили, що за півтора місяці кількість росіян, які заявляють про підтримку "воєнної операції", скоротилася на 9%: з 64% до 55%. За їхніми словами, це історичний мінімум із початку війни, і падіння продовжуватиметься надалі.
Цікаво, що приблизно місяць тому прокремлівські телеграм-канали також визнавали, що в російському суспільстві є чітко виражений запит на якнайшвидше завершення "спецоперації" навіть за високого рівня патріотичних настроїв та готовності людей "до протиборства з усім Заходом". Проте вперше за ці місяці про необхідність якнайшвидшого завершення активної фази війни заговорили як соціологи, а й російські військові експерти.
Зрозуміло, аргументація російських військових витримана у руслі основних пропагандистських наративів про те, що затяжна війна вигідна Заходу та "київським націоналістам" з метою ослаблення Росії. Тим не менш, основний їхній меседж полягає в тому, що подібним розрахунком не можна дозволити здійснитися.
Зокрема, керівник Центру вивчення громадських прикладних проблем національної безпеки, полковник у відставці Олександр Жилін зазначив, що результатом затяжної війни стане "руйнування економік, знекровлення армій, заподіяння великих втрат потенціалу двох ворогуючих країн", і Росію можуть "скинути на узбіччя" світової політики. . Він порівняв заклики збільшити інтенсивність бойових дій з діями США у В’єтнамі, визнав факт загибелі безневинних беззбройних людей та закликав шукати невійськовий вихід із ситуації, якщо Росія взагалі планує "жити поруч" з Україною "і мати якісь перспективи налагодження відносин".
Наприкінці липня на близькому до російського Міністерства оборони сайті "Військовий огляд" з’явилося кілька подібних статей. В одній з них, прямо названій "Чому не можна затягувати терміни спецоперації в Україні", автор Олександр Одинцов вказує, що російська "стратегія обмеженого та дистанційного завдання ударів по ЗСУ" досягла межі, тоді як українська армія виявляє несподівану стійкість і готова помирати за свої ідеї. .
За словами Одинцова, якщо російська армія планує відсікти українські війська від тилу, щоб повністю позбавити їх постачання, їй потрібно як мінімум подвоїти угруповання військ. Якщо ж Кремль планує удар у напрямку Миколаєва та Одеси "з метою повного їх оточення та виходу до Придністров’я", сили доведеться як мінімум потроїти. За словами військового експерта, загалом для переходу до вирішального наступу, на якому наполягають російські "військори"-пропагандисти, Росії доведеться "збільшувати чисельність збройних сил як мінімум 1,5 раза і в стислий термін відновити паритет у сфері БПЛА та контрбатарейної оборони".
Якщо ж йти шляхом повільного наступу та затягування "спецоперації", автор попереджає, що час може почати працювати проти Росії, а Україна продовжуватиме нарощувати свій потенціал за рахунок зарубіжної зброї. Також російські військові експерти побоюються того, що "за першої великої невдачі ставлення суспільства до влади зміниться", а ресурсів на тривалу війну у Москви може просто не вистачити.
Такої думки дотримується й інший автор "Військового огляду" Олександр Ставер. Він розкритикував пропагандистський міф про "слов’янське братство", підкреслив, що головним завданням має бути "звільнення Донбасу" і передбачив можливість ударів Кримським мостом, Сімферополем і Севастополем з боку України.
Дані незалежних аналітиків підтверджують тривоги російських військових експертів. Очевидно, що у Москви не вистачає ресурсів на перехід до "рішучого наступу", тоді як можливості для довгої "млявої" війни також не нескінченні. До того ж російське суспільство здебільшого схильне до пасивної підтримки війни і не готове особисто брати участь у бойових діях. Саме тому Кремль віддає перевагу тактиці "прихованої" мобілізації.
Як зазначає американський Інститут вивчення війни, Кремль, ймовірно, віддав розпорядження російським регіонам сформувати добровольчі батальйони для участі у війні замість того, щоб офіційно оголосити часткову або повну мобілізацію. За даними дослідників, подібні батальйони можуть забезпечити приплив близько 34 тисяч нових військовослужбовців до кінця серпня, якщо кожен регіон створить хоча б одну військову частину чисельністю 400 осіб.
Ще одним "нетрадиційним" способом залучення нових солдатів стало вербування на війну ув’язнених, яке здійснюється переважно через "ЧВК Вагнера". За даними незалежних ЗМІ, на Донбасі загинули щонайменше троє ув’язнених, завербованих подібним чином. За півроку служби такому "добровольцю" обіцяють виплатити 200 тисяч рублів та амністувати – якщо він повернеться живим. Як зазначають родичі засуджених, ці обіцянки ніяк офіційно не зафіксовані, а на фронт можуть вирушити всі охочі незалежно від наявності попереднього армійського досвіду.
Залучення ув’язнених до участі у війні підтвердила і відома російська правозахисниця Ольга Романова. За її словами, вербування проводиться у всіх регіонах Росії, і з кожного регіону вдається набрати кілька сотень людей. При цьому жодних юридичних підстав для відправлення цих людей до зони бойових дій немає. Цю інформацію підтвердив і ув’язнений у російській колонії за звинуваченням у шпигунстві американець Пол Вілан. У повідомленні для преси, яке розіслав його брат Девід, йдеться, що близько 10 ув’язнених із ІЧ-17, де знаходиться Пол, вирушили на передову.
Подібні тенденції можуть свідчити про брак у Москви ресурсів для ведення війни в умовах, коли Кремль намагається уникнути оголошення загальної мобілізації. При цьому Росія сама відтнула для себе можливість укладання мирної угоди з Україною на даному етапі. По-перше, постійні порушення домовленостей з боку Росії ставлять під питання доцільність підписання будь-яких нових договорів зі стороною, яка не здатна їх дотримуватися.
По-друге, пропагандистський наратив про те, що "українські нацисти знищать проросійськи налаштоване населення південного сходу України", не дозволяє Москві відступити із захоплених територій. В очах споживачів пропаганди такий відступ виглядатиме "зрадою російських людей, які вісім років чекали звільнення". Навпаки, керівництво так званої "ДНР" закликає до "подальшого звільнення російських міст, включаючи Київ".
Схоже, що вихід із цього глухого кута Кремль бачить у якнайшвидшому включенні окупованих територій до складу Росії. Окупаційна влада контрольованої Москвою частини Запорізької області заявила, що "референдум" про входження до складу РФ відбудеться на початку осені. Плани Москви щодо анексії окупованої території Запорізької, Херсонської областей, а також усього Донбасу підтвердила й американська розвідка.
Побічно ці наміри підтверджуються також новим ухваленим Держдумою законом, згідно з яким статус "ветерана та інваліда бойових дій" набувають співробітники ФСБ, "які виконують завдання на російсько-українському кордоні та прикордонних територіях, що прилягають до зони спеціальної військової операції". Однак на даний момент жодних бойових дій на прикордонних територіях немає – якщо не оголосити такими окуповані і поспішно включені до складу Росії українські регіони.
Схоже, Кремль розраховує на те, що країни Заходу не наважаться підтримати Україну в атаках на нібито "російську територію", особливо на тлі загроз щодо застосування у цьому випадку "російських ядерних сил". Також Москва, можливо, розраховує, що приєднання нових територій призведе до нового патріотичного підйому, як це сталося 2014 року після анексії Криму. Як би там не було, посольство США в Україні вже пообіцяло "відповісти швидко та жорстко" на подібну анексію.
Автор: Ксенія Кирилова
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
