Могли залишитися сліпими назавжди: польські медики дивом врятували зір сім’ї із Сєвєродонецька
Як розповідає «ТСН», в дім, де знаходилася Олена Селіжанова з двома маленькими синами, 11 березня поцілила касетна бомба — у всіх трьох постраждали обличчя та очі, вони засліпли. Постраждалі потрапили до львівської лікарки-окуліста, а медик, оцінивши ситуацію, спішно відправила Селіжанових до Польщі. Саме ця поспішність й дозволила відновити зір мамі та синам.
Ще кілька місяців тому у Олени та дітей був стовідсотковий зір, а зараз мама та 5-річний Тимур ходять в окулярах, а у брата-близнюка Назара вправому оці протез.
«Зайшла на кухню та побачила у вікно, що воно вже летить, я нічого не встигла зробити. Діти були зі мною, вони стояли поруч… Думала, що це все, що це момент мого життя», — згадує Олена.
Тоді через обстріл «швидка» не могла приїхати, до лікарні Сєверодонецька їх привіз батько Олени. Сім’ю спочатку лікували у Дніпрі, а згодом привезли до Львова.
«Стан дітей був дуже важким, Олени також. Вона була вся в осколкових пораненнях і сама не могла пересуватися, потребувала допомоги. Діти були поранені та виснажені, потребували негайної медичної допомоги. Мені довелося дуже швидко ухвалювати рішення», — каже офтальмологиня Львівської обласної клінічної лікарні Наталія Прейс. Лікарка зателефонувала до свого вчителя — польського професора Роберта Рейдака, і той погодився прийняти важких пацієнтів.
«У лікуванні очей час дуже важливий. Чим швидше розпочати, тим більше шансів на успіх. Так от, якби ці пацієнти приїхали до нас на кілька днів пізніше, вони втратили б зір», — зазначає керівник клініки загальної офтальмології в Любліні.
У Любліні всім трьом було проведено кілька операцій. У Тимура діставали дрібні уламки з поверхні ока, оперували посттравматичну катаракту. Назар втратив праве око і йому імплантували тимчасовий протез. Найскладніше було з Оленою.
«Я ніколи раніше не оперував жертв касетної бомби, але мені допомогла інтуїція та досвід. У ході операції з’ясувалося, що в оці Олени був півсантеметровий дуже гострий уламок скла. Його не було видно ані на комп’ютерній томографії, ані на ультрасонограмі. На щастя, під час операції ми уламок дістали. Якби він потрапив на зоровий нерв чи сітківку, це закінчилося б повною сліпотою», — зазначив професор.
З початку повномасштабного вторгнення професор Рейдак прооперував вже зо два десятки українських пацієнтів — жертв війни. Випадок сім’ї Селіжанових він називає найскладнішим у своїй кар’єрі.
Зараз у Назара плановий огляд, лікарі кажуть, що око добре гоїться і за кілька тижнів можна буде поставити постійний протез — сучасний і рухливий, який важко відрізнити від справжнього ока. Лікування потрібне і Тимуру. А в обличчі та шиї Олени досі залишаються дрібні уламки скла — їх діставатимуть під час пластичних операцій.
Жінка каже, що дуже вдячна не лише лікарям, а й усім, хто їх підтримує. У Любліні сім’ї надали муніципальне житло, підтримують фінансово та морально, волонтери допомагають доглядати близнюків.
Олена розповіла, що хлопчики у клініці погано спали, плакали та нервувалися, а зараз вже трохи заспокоїлися. До українців приходять психологи, котрі займаються з дітьми. Щойно закінчиться лікування у Польщі, Олена з дітьми планує повернутися додому і вірить, що на той час Сєвєродонецьк вже не буде окупованим.
Зеленский встретился с министром иностранных дел Франции Катрин Колонной
Читайте більше новин по темі:
