«Татарівщина»: Сухачов, Малюк, «Дітріх»
І наші джерела стверджують, що на чолі цієї злодійської піраміди стоїть «сірий кардинал» силових структур Олег Татаров. Про цю персону написано чимало, тому не повторюватимемося. Адвокат Портнова, Новинського та кримського судді-зрадника Чорнобука, мент, який вів під час Майдану справи проти «Автомайдану» та Тетяни Чорновіл тощо. Саме його наявність у владній обоймі саме зараз це повний нонсенс. Татаров – класичний приклад українського силовика-бізнесмена. Без принципів та переконань. Досить згадати аферу, яку він провертав, вже працюючи в офісі Президента, вже під час війни, але до 24 лютого. У грудні 2020 року прокурори САП повідомили Татарову про підозру у співучасті передачі хабара на користь колишнього депутата та голови корпорації «Укрбуд» Максима Микитася. Але... найвпливовіші друзі Татарова відмазали.
А найвпливовіших друзів багато. І все такого ж, корупційно-силового напряму думки. Достатньо згадати старий матеріал про відзначення його дня народження, на якому відзначилися буквально всі корумповані керівники з різноманітних силових структур.
Наразі Татаров вийшов на новий рівень влади. Його люди очолюють ДБР, митницю та СБУ. Тріада, яка повністю контролює контрабанду і «пакується» як не в собі.
Татаров був дуже завбачливий, просуваючи посади начальників скомпрометованих людей. Наприклад, на Сухачова є компромат з фіктивного конкурсу. І Сухачов слухняний. І абсолютно марний. На Малюка – кримінальна справа про побиття та подальше звільнення із СБУ. А потім незаконне відновлення у СБУ. Плюс "бурштинові" мільйони.
Малюк, до речі, зробив карколомну кар’єру на «бурштині». 2015 року цей благородний чоловік був ще заступником начальника відділу “К” в УСБУ Житомирської області, де й став мільйонером, на ниві янтаря, лісу та гранітних кар’єрів. Не забуваючи відвозити частку гідну своєму головному начальнику — панові Демчині, який тоді був на нинішній посаді Малюка. Що примітно, Демчина дуже близький із Наріком. І Малюк теж дуже близький із дніпровською братвою. І не лише з братвою. Але, наприклад, з Ігорем Палицею. Який теж, як то кажуть, вельми не чужий контрабанді. А напередодні вторгнення, 8 лютого в інтерв’ю УНІАН говорив: «І я не думаю, що Росія матиме якусь причину нападати на Україну. Сьогодні в сучасному світі має бути якась серйозна причина: чи це якась внутрішня дестабілізація — захоплення влади чи якісь вбивства, і тоді Росія на такі провокації могла б якимось чином реагувати, чи це наш наступ на Донбасі, але ми цього плануємо. Ми хочемо жити у світі, але нас не треба чіпати. А той, хто панікує, точно не працює на нашу державу».
Із Малюком взагалі цікаво. Адже його звільнили з посади Першого заступника Голови СБУ ще влітку минулого року в ході «зачистки» банди Наумова. Через повну замазаність Малюка в «схемах» Наумова. І, стараннями Татарова… перевели до МВС на посаду заступника міністра. Після початку війни повернули до СБУ через повне безумство Івана Баканова. Після його звільнення Малюк став ріо Голови СБУ. Це, звичайно, краще за Баканів. Але все одно незрозуміло. Малюк - досить карикатурний кадр, типу убопівця з барсеткою з кінця 90-х. Початковий житомирський «кашник» з усіма інтересами, що випливають, до «бурштину», «бізнесу», і до контрабанди зокрема. Зі своїм «шлейфом» та інтересами. Якось логічніше було б, щоб під час війни СБУ очолював контррозвідник. Але нит. Татарову потрібні гроші. Про війну він, схоже, вже забув.
Інформовані люди стверджують, що в СБУ зараз з’явився свій «наумов». Теж із неабияким шлейфом. Хтось Пономаренко Дмитро Валерійович, на прізвисько «Дітріх». Яскравий персонаж. Ми про нього писали.
Засвітився він як провокатор у «справі Бабченка». Проте, не лише там. 2016 року, Пономаренко Д.В., агентурне ім’я – «КАТРЕНКО», яке йому дав у ФСБ його куратор Юрашев Володимир Денисович із позивним — «Батя». Використовуючи свої зв’язки в Оборонці, отримав секретні дані із заводу ПАТ «Завод „Маяк“» у м. Київ, яке займається виробництвом стрілецького озброєння та деталей літаків зокрема електроспусків, передавачів тощо. І передав їх – Юрашеву В.Д. А саме, кількість виробленої зброї та боєприпасів, її реалізація, постачання, закупівлі імпортного озброєння – і постачання її до СБУ, прокуратури, батальйону «Січ», охорони президента, різних військових з’єднань тощо. Всі дані про пересування автомобілів з озброєнням, постачання озброєння до Туреччини, Судану, Вірменії, Пакистану, Польщі тощо, серійні номери озброєння, дати виробництва тощо.
Розробка гвинтівки VPR-308, інформація з оснащення бронемашини «Саксон», різна технічна документація. До речі, деякі стволи з цього заводу спливали у бойовиків ІДІЛ. Ні для кого не секрет, що Туреччина перепродує зброю терористам.
Також "Катренко" (Пономаренко Д.В.) передавав агенту ФСБ Юрашеву В.Д. списки учасників АТО, прізвища, адреси, телефони та ін. У 20-х числах травня 2017р. Катренко передав – Реєстр демобілізованих учасників АТО, осіб звільнених з військової служби – мешканців м. Львова. Катренко радів, називав їх «замурзаними бендерівцями». Тепер ви знаєте, хто підставляв наших бійців. Хто їх зливав, зраджував! Справжній зрадник та ворог України – Пономаренко Дмитро Валерійович – «Катренко» – «Дітріх». Список додаю - https://dropmefiles.com/voLFs
Починаючи з 2008 року, власне коли ще Дмитро лише розпочинав свою діяльність в оборонній сфері, він познайомився з Кибенком Павлом Анатолійовичем. Він виявився агентом ГРУ, який працює в СБУ, який і зробив вербування. За спогадами самого Дмитра, він дещо не відмовлявся від вербування, а навпаки всіляко сприяв цьому, і докладав зусиль, щоб його дії оцінили на самому верху, там у Москві. Тоді те, що він і отримав свій позивний «Катренко».
Також відомо, що як мінімум, починаючи з 2013 року, Катренко мав тісний зв’язок із законспірованим агентом ФСБ громадянином Росії, якимось Валерієм, він же громадянин України Ботвинник Вадим Ігорович із позивним «Місцевий». Отримував і передавав дані через нього аж до революції гідності. Потім «Місцевий» різко зник. Мабуть, поїхав до себе Москву. Після чого куратором Пономаренком був призначений офіцер ФСБ — Юрашев Володимир Денисович, з яким він працює до цього дня.
Достовірно відомо, що Пономаренко Д.В. у період з 2014 по 2017 рік регулярно отримував кошти на свій VIP рахунок у Приват банку № рахунку/картки — 5363542700200513, від свого покровителя, ім’я якого, на жаль, дізнатися не вдалося. Наскільки відомо акумулювати йому вдалося – 410 тисяч доларів. Куди пішли ці гроші, здогадатися не складно. Підготовка операцій запровадження, підкуп співробітників оборонних відомств, саботаж, закупівля спецзасобів для ведення розвідувальної та підривної діяльності щодо України.
За, передачу даних агент ФСБ — «Катренко», він же Пономаренко Дмитро Валерійович не отримував винагороду, бо робив це — з патріотичних мотивів, і корисливої мети не мав. Гроші агенту давалися лише на проведення операцій. Продався Діма одразу як тільки став очолювати «Прогрес», спочатку зливав дані на співробітників ЦРУ, які на той час займали перший поверх СБУ. А потім і передавав дані щодо реалізації продукції української оборонки.
Після Революції гідності Катренко допомагав колишнім соратникам Януковича тікати до Росії тим, хто не встиг.
Після початку АТО, Катренко розпочав активне впровадження у тему війни, регулярно відвідував лінію фронту, заводив нові знайомства, і звичайно, все передавав своєму куратору з ФСБ. Розташування частин, кількість озброєння, пересування військ. Ну, а найголовніше, що він передав, Юрашеву кількість співробітників СБУ, які перебувають у зоні АТО, їхні імена, адреси тощо. Дані, до речі, продав йому хтось Крисін.
У статті наведено лише невелику частину даних яких вдалося перехопити нашим фахівцям. "Катренко" передав багато інформації за ці роки. Інформація обчислюється безліччю планів, фотографій, позивних, імен, адрес агентів СБУ, ЦРУ, зовнішньої розвідки, розташування частин армії, різні карти, записи телефонних переговорів тощо.
І на останок. «Катренко» – професійний кидала, кинув купу народу, але про це у наступній статті. Там фігурує ім’я нардепа Дрегера, а також іншої «донецької братви», яка спеціалізується на автопарках».
Втім, як нове керівництво СБУ в особі Малюка, так і керівництво силовиками в особі Татарова оптимізму не вселяє. І створює дивне відчуття, що для цих громадян війна закінчилася. І у них все добре. Як у Наумова, що втік. Хоча, вони сподіваються бути розумнішими і щасливішими. Проте не всім вчасно вдається перейти кордон.
Сергій Ніконов, «ОРД»
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
