Віктор Небоженко: Крим як "могила" Путіна
Поки що є «вільний час і сили» українці успішно спробували перевести інтенсивні військові дії до Криму. Але головне - що цей досягнутий військовий і політичний ефект цієї блискучої операції в Криму вищий за пропагандистський успіх. Іншими словами, у вдалому ракетному обстрілі потужної російської авіабази в Криму, для України, більше політичних вигод та ефектів, ніж воєнного успіху. Так і має бути, бо зупинити цю страшну російсько-українську війну легше політичними методами, аніж військовими силами.
Путін та його оточення у шоці. Розгром авіабази в Саках це страшний удар по психіці Путіна та його російському іміджу суперсильного, надійного та мудрого правителя.
По-перше, Путіну та Кремлю, нарешті, стало зрозумілим, що тепер війна торкнеться всіх окупованих за 8 років територій, а не лише там, де він хоче воювати. З іншого боку, Путіну важко зробити ефектну «відповідь» на цю блискучу операцію - він вичерпав усі методи військово-політичного тиску на Україну. А Україна ще тільки починає намацувати політичні болючі точки Кремля. Як виявилося, для Путіна Крим одна з таких небезпечних точок.
По-друге, грубо зірвано російський туристичний сезон у Криму. Крим стає не «Раєм», а небезпечним, для росіян, місцем життя та відпочинку.
По-третє, середній клас Росії, який так завзято не помічав російсько-української війни раптом зрозумів різницю між «операцією» і війною проти України. Все населення Росії стало частиною цієї війни.
Вперше Україні вдалося військовими методами «достукатися» до почуттів та мізків зляканих росіян, минаючи потужну російську кремлівську пропаганду. Це дуже добре.
Але найголовніший політичний ефект бомбардування Криму ще попереду. Тепер пропаганді Кремля буде дуже важко утримати версію про випадковість ракетного обстрілу чи самозаймання авіабази, а "телевізійна Росія" раптом відчує, що Путін розгублений і не знає як прямо, а не побічно і підло «відповісти» Україні. Виходить, що Путін не просто промахнувся зі своєю реакцією на ракетний обстріл у Криму (випадкові вибухи боєприпасів), але він і не має коштів та мужності відповісти.
Росіяни почнуть поки тихо підозрювати, що Путін, як російський лідер, ще унікальний, але він уже слабкий і немічний. Мало того, що він самовільно розпочав війну з Україною, не розрахувавши своїх сил та наслідків, але він ще виявився не здатним захистити росіян від цієї війни. Виявилося, що Путін сильний лише у пропаганді російського телебачення, а не у житті. Стає ясним, що Путін сильно ослаб і вже не володіє ситуацією та управлінням країни, яку він загнав у катастрофічну війну з Україною.
А слабкий політичний лідер Росії, чи то цар, генсек чи президент завжди, вважалося в Росії, найсильнішою пороком та злочином. Бо в російській психології «глибинного народу» вважається, що «Господар країни» не може бути слабшим за його слуг і рабів. Інакше на нього чекає розчарування та зневага своїх поданих та пошук нового «царя»
