Дуже погана новина для Москви
Що ж до пісків (не плутати з пісковим), то так, більшу частину пісків вони захопили. (Тут я хотів би обмовитися і сказати, що коли я пишу – «росіяни», я маю на увазі всіх: і власне частини російського МО, і Росгвардію, і ПВК, і підрозділи ДНР-ЛНР. Якщо ж конкретизувати, то Бахмут штурмує ПВК Вагнера, а Піски – «народна міліція» ДНР).
Далі текст мовою оригіналу
Але що в усіх повідомленнях про Піски мені впало в око? А те, що всі незалежні експерти (наприклад, Міністерство оборони Великобританії) пишуть: «народна міліція» ДНР так відчайдушно хоче забрати Піски, бо через Піски проходить траса М04 (вона ж – Е50), яка веде прямо на Донецьк. І ось тому, мовляв, піски для цих «міліціонерів» такі важливі, що вони вже кілька тижнів наполегливо їх штурмують, незважаючи на великі втрати.
Що ж мене бентежить у цьому аналізі експертів? А те, що траса Е04 йде не лише на Донецьк, але якщо по ній поїхати у зворотний бік, тобто на захід, то на Покровськ, Павлоград і, нарешті, Дніпро.
Але ніхто з експертів (навіть проросійських!) не напише, здавалося б, очевидну річ: «народна міліція» ДНР за підтримки російської авіації та артилерії так наполегливо атакує Піски тому, що через них проходить дорога прямо на Дніпро». Ні! Вони кажуть, що весь цей наступ через дорогу, яка веде до Донецька.
Розумієте, куди я хилю? Схоже, що вже ніхто в експертному суспільстві не вірить, що путінське військо ще не здатне наступати на Дніпро (і взагалі – хоч кудись значимо наступати). Усі розуміють, що це вже утопія. І тому, сумлінно намагаючись зрозуміти задум путінських генералів, пишуть: вони так наполегливо б’ються за піски тому, що хочуть захистити Донецьк і не дозволити ЗСУ трасою М04 до нього увірватися.
Взагалі, це звичайно несусвітня ганьба: 1,5 мільйона чоловік (МО + Росгвардія), 2009 рік почати її заздалегідь, наприкінці лютого, щоб мати в розпорядженні все літо, і через шість місяців, просунувшись углиб території противника на 100 - 150 км, загрузнуть у позиційних боях…
І якщо ці фельдмаршали вже не можуть йти на Дніпро та Запоріжжя, то чому вони вирішили, що можуть йти на Миколаїв, Одесу та Кривий Ріг? А якщо не можуть (а вони не можуть!), то навіщо взагалі тримати своє угруповання на правому березі Дніпра, ризикую опинитися з ним у блокаді?
Чи не час як «жест доброї волі» це… ну…, типу, звалить звідти на лівий берег? Втім, пишуть, що більшість цих «згустків інтелекту» вже туди звалили, залишивши своїх солдатів на розтерзання ЗСУ. Щоправда, не все. Ходять чутки, що якогось російського генерала сьогодні накрили вогнем правому березі. Що ж, тим швидше ті, що залишилися, захочуть скоріше звідти втекти.
Що ще, на мою думку, сталося цікавого? А ось що: китайські офіційні особи готують зустріч голови Китайської Народної Республіки (КНР) Сі Цзіньпіна із президентом США Джо Байденом у листопаді. Про це повідомила 12 серпня газета The Wall Street Journal із посиланням на джерела.
Зустріч відбудеться на полях або саміту G-20 або саміту АТЕС. З урахуванням нещодавньої телефонної розмови між ними, яка тривала 2,5 години, це дуже важливе повідомлення. Особливої пікантності йому надає те, що цю зустріч готують китайці. Отже, це вони виявили ініціативу щодо такої зустрічі.
Щось мені нагадує, що це дуже погана новина для Москви. Ось не гавкають вони там, а шукатимуть компроміс. І я навіть знаю за рахунок кого цього компромісу буде досягнуто і чиї інтереси в результаті нього постраждають.
Економіки Китаю та США такі взаємозалежні та взаємопов’язані, що вони не можуть собі дозволити жодного серйозного протистояння. Особливо за умов глобальної рецесії. І Вовочка є серйозною проблемою для обох, оскільки він своєю війною посилює рецесію.
У світі немає бенефіціарів цієї війни. Усі від неї страждають, навіть Росія. Ця війна – плід божевілля маленької людини в бункері, яка контролює не більше 2% світового ВВП, а вони від нього як тисячі скунсів. Вирішення проблеми лежить на поверхні: роздавити його як клопа. Бо він порушив світову рівновагу. А світова рівновага не любить, коли її порушують. І почесний обов’язок здійснити цю розправу буде покладено в Україну. І всі ми з величезним задоволенням допоможемо їй у цій благородній справі.
Тому що наша справа права, ворог буде розбитий і перемога буде за нами.
Слава Україні!
