У вересні Кремль може зробити останню фатальну помилку
На це вказує і телефонна розмова Байдена із Зеленським 25 серпня про план Москви анексувати у вересні окуповані території України. Переговори з РФ у Раді безпеки ООН про Запорізьку АЕС перебувають у підвішеному стані: Москву закликали не красти з неї електроенергію, лаврів 23 серпня обіцяв по телефону главі МЗС Франції впустити на неї комісію МАГАТЕ, яка прибуде до 5 вересня, але все це явно не зніматиме. цю, ні інші проблеми.
До того ж Офіс Зеленського сам поставив себе у складне становище тим, що не розвів у часі переговори про виведення військ РФ із ЗАЕС та оголошене ним 10 липня визволення Херсона, яке він тепер називає операцією з дезінформації ворога. Чи не перша помилка, дурість чи складний хід з моменту вторгнення, як кому подобається. Втішає те, що від них глючить не лише тих українців, які вірять, що Арестович бачить у біноклі Херсон, а й аналітичні служби РФ.
Глобально ситуація стала не тільки напруженою, а й заплутаною у всіх відносинах, і цей стан не може зберігатися нескінченно довго. Усі великі історичні події, а Українська революція та російсько-українська війна явно епохальна подія, з якої розпочинатимуть виклад історії ХХІ ст., є сумою кількох векторів дій, спрямованих у різні боки. У термінології ХІХ-ХХ ст. це звучало б як комбінація політичних та економічних чинників. Але зараз вважають за краще говорити не фактори, а актори, оскільки носіями факторів є люди. До ХІХ ст. щось схоже і робили: описували події як суму рішень королів і полководців упереміш із божественним провидінням, неврожаями, інтригами знаті та повстаннями, не вдаючись до економічного та соціального аналізу. Найраніший приклад такого підходу - "Іліада" Гомера, де боги різними способами впливають на війну греків та троянців.
На даний момент сума глобальних акторів та факторів веде РФ у коридор, де є три двері. Перша – відправити путіна до нового 2023 р. у політичне небуття і так закінчити війну. Друга – нічого не змінювати до весни 2023 р., коли результати газової війни з ЄС, нафтового ембарго та інших санкцій стануть очевидними в РФ навіть тим, кому вдається жити, не стикаючись із політикою. Третя – трансформувати "військову спецоперацію" у світову війну. Якщо РФ увійде до однієї з них, то за ними теж будуть коридори з різними дверима.
Кремлю у вересні треба ухвалити рішення, в які двері увійти, інакше потім для нього увійти в перші двері буде вкрай проблематично чи неможливо. У правлячому класі РФ є прихильники всіх трьох дверей, і ще прихильники прорубування нових дверей і вікон, але загального рішення у Кремля поки немає, що ще більше посилює напруженість. США, Європу та Україну цілком влаштують, якщо Кремль і РФ оберуть перші двері, але ймовірність цього вкрай мала. Тому США, Європа та Україна теж стоять перед вибором дверей. Одна з них – успішний наступ ЗСУ до 7 жовтня, коли путінові виповниться 70 років, який може підштовхнути Кремль відчинити перші двері і піти коридором до дверей на саміт G20 і той стане переговорним майданчиком. Але для цього наступ має бути успішним та вражаючим, своєрідною "Цусімою" у степах України. Гарантії в 100%, що воно таким буде немає, як і немає такої ж гарантії, що в Кремлі в цьому випадку відчинять перші, а не треті двері. Тому в США, Європі та Україні розмірковують і над дверима № 2, які можна відкрити навесні 2023 р. та поєднати наступ ЗСУ з успіхами санкцій та виграною газовою війною. Розмірковують і над іншими дверима.
Частина мешканців Кремля влаштує такий варіант, оскільки він також відчинить свої двері №2 майже автоматично. Заодно позбудеться півроку проблеми вибору та роздумів на тему: що у фіналі. Партію "Слуги народу" як єдине ціле це теж влаштовує, оскільки виникає алгоритм: накопичуємо сили, навесні йдемо в наступ і звільняємо південь, Крим та весь схід, а восени перемагаємо не лише на фронтах, а й на виборах. Якщо наступ піде не за планом, то парламентські вибори можна перенести на весну 2024 р. та поєднати з президентськими. У політикумі Європи також є групи, які вважають оптимальними двері №2, виходячи з формули – нам головне перезимувати без проблем, а потім буде видно.
Якщо всі актори, спираючись на свої фактори, до середини осені оберуть двері № 2, то де-факто це стане відносною консервацією ними ситуації за мовчазною угодою без офіційного підписання на півроку перемир’я між Україною та РФ за посередництва. Але це влаштовує не всіх акторів у Європі, США, Україні та РФ, зокрема тому, що таку ситуацію, не закріплену папером, будь-якої миті будь-який з акторів може намагатися змінити на свою користь.
Така ситуація – ні миру, ні війни, ні переговорів, при тому, що бойові дії з різною інтенсивністю триватимуть, разом з економічними та іншими війнами, як не дивно, мало влаштовує найдалекоглядніших у Кремлі. Як єдиному цілому Кремлю вкрай важливо отримати якийсь папір від України, що він претензій до нього не має і повністю чи частково згодна віддати йому якщо не 20%, то 15% своєї території. Без такого паперу Кремль не може почуватися переможцем, а після того як США, Польща, Великобританія та Канада по черзі заявили, що підтримуватимуть Україну стільки часу, скільки буде потрібно, для РФ все стає дуже погано і вибір дверей № 2 не виглядає таким вже привабливим. Те, як все частіше й рішучіше стали давати зрозуміти РФ, що не тільки в неї є атомна зброя, зменшує і бажання Кремля відчинити двері № 3.
Зменшує, але не повністю усуває. Кремль намагається відчинити ці броньовані двері зі складним поворотним механізмом у центрі як на дверях сейфів якоюсь відмичкою зліва або праворуч. Спробою відкрити її влітку "ліворуч" стали танці РФ навколо БРІКС з пожвавленням ідеї Че Гевари про світову геріль як повстання світового села проти світового міста, або простіше, війні бідного Півдня з багатою Північчю. Але виявилося, що Бразилія, Індія та Китай вважають себе містами, а не селами та не бідними. Навіть ПАР себе такою не вважає. Сенсу воювати з Європою та США вони не бачать, тим більше через відстані це не реально.
Відчинити двері "праворуч" Москва намагається з 2014 р., переконуючи, що РФ – це відроджена царська росія, яку через Леніна несправедливо образили. Давайте це виправимо, і як за старих добрих імперіалістичних часів поділимо мир між великими державами. Вона навіть Францію згодна великодушно визнати великою державою. Але європейці давно не вважають себе імперіалістами та колонізаторами і регулярно вибачаються, а США після досвіду з Філіппінами ніколи не мали інтересу до колоній. Натомість стабільно є бажання ізолюватися від божевільних із Старого Світу, які постійно влаштовують війни. Китайцям лестить, що в Москві їх називають Серединною імперією, але РФ вони вважають не гідним партнером, а зухвалим і безглуздим боржником. У результаті Москва погано приховувала жаль, що Китай у серпні не напав на Тайвань, а могла б вийти чудова світова війна на повне зростання. З "лівою" і "правою" відмичками Кремль знову підвели химери радянсько-російської освіти, оголошеної їм найкращою у світі. Наказ Москви цього року всієї РФ повернутися до російської традиційної освіти і відмова від Болонської системи на практиці означатиме, що химерам у головах росіян дають повну свободу самовираження та стимул до розмноження. Кількість марення душу населення РФ різко зросте, притому, що здавалося, значно більше. Слуцький, який змінив Жириновського на посаді голови ЛДПР, демонструє: меж немає, і активно розгортає його виробництво у промислових масштабах.
Найкомічніше в цьому те, що жодної традиційної російської освіти не існує, оскільки основи освіти до Московії почав завозити з Європи цар Петро, потім більшовики завезли марксизм, який спотворили до невпізнання, і цей експорт, часто контрабандою, продовжується досі. Горезвісна російська культура, якою після 24 лютого хороші і погані росіяни на різний лад стали виправдовувати і прикривати свої злочини, це лише гібриди химер московитів з європейськими контентом і форматом.
Найцікавіше те, що вже не тільки сперечатися, а й сваритися з "російським світом" стало не тільки гидко і безглуздо, але й нудно. Навіть Соловйов та Скабеєва не заводять на полеміку. Власне, сталося те, що деякі припускали ще 2014 р. під час розгулу російської пропаганди – вона стала поступово з’їдати сама себе, подібно до того, як це сталося з радянською пропагандою. Після 24 лютого вона вступила до стадії завершального самодоїдання. Її химери і гібриди міцно вселилися у мізки пропагандистів і професорів, а й акторів, які приймають рішення у Кремлі. Якщо перше припустимо і якийсь дугін може спокійно жити у своєму паралельному світі, то політичних менеджерів така імміграція з реальності неприпустима, оскільки веде до прийняття помилкових рішень. Не всі вони фатальні, тим більше миттєво, але їхня сума призведе до неминучого фіаско. Для Кремля першою великою фатальною помилкою стала анексія Криму. Саме анексія, а не окупація. Якби Кремль почав розігрувати з окупованим Кримом ту саму схему, що й з Абхазією, то це не мало б для нього таких фатальних наслідків.
Але жадібність фраєра занапастила, а точніше химери в його голові. Другою фатальною помилкою стало вторгнення 24 лютого. Якби Кремль обмежився великим наступом у зоні ООС з виходом на адмінкордон Донецької та Луганської областей і закінчив його за 5-6 днів, що було цілком можливо, то зараз ситуація була б для нього не такою фатальною. Але жадібність із химерами знову підвели і цього разу зовсім фатально. Не тільки у Кремля, а й у всієї Москви та РФ дуже химерне уявлення про Україну та війну з нею. Тепер Кремль уперся у вибір із трьох дверей і близький до того, щоб зробити третю та останню свою фатальну помилку – організувати витік радіації на Запорізькій АЕС та світову війну за класичною схемою. Але зі світовою війною через об’єктивні чинники кремлівські актори можуть мати лише війну всього світу з РФ. Аварія на ЗАЕС із витоком радіації, аварії без витоку Кремль влаштовує другий тиждень, приведе його також до війни з усім світом. Те, що більшість африкансько-азіатського світу воювати реально не буде і займе щодо РФ позицію неприхильного нейтралітету навряд чи втішить Кремль.
З усієї Латинської Америки лише Бразилія реально воювала з Третім Рейхом, але це була слабка втіха для фюрера. Уряд України до 24 серпня неодноразово пропонував Кремлю четверті двері – відвести окупаційні війська РФ на лінію 23 лютого та розпочати переговори. Нарада Кремля з Думою 25 серпня ця пропозиція вкотре відкинула, чим зробила ще одну велику помилку і, схоже, фатальну для РФ. Хімери в головах Кремля та Держдуми продовжують правити балом. Думі взагалі ліньки думати. У неї йдуть не для того, щоб думати, а щоб голосувати. У результаті Кремль зараз близький до того, щоб зробити фінальну та фатальну помилку з вибором дверей, і на роздуми він має два-три тижні. Інші помилки потім вже не матимуть жодного значення і точно не будуть "долоносними", як люблять висловлюватись на росії.
