"Можна було ще палець відрубати": ідентифіковано окупанта, який вихвалявся знущаннями над полоненим українцем
Загарбника звати Станіслав Шматов. Це 21-річний танкіст із села Новотулка Хворостянського району Самарської області Росії. Про це повідомили Схеми у новому розслідуванні.
"Сьогодні ми не***во так проявили себе. Ми, рахуй, село з трьох сторін оточили, н**й, і єб**ли. Просто будинки, коротше, н***й виносили, стріляли по всьому: по будинкам, машинам, все. Усі будинки, н***р, танками роз****али і БТРами. Двох полонених взяли. АК-47 у них віджали, гвинтівку віджали, СВДшку. Ухо одному відрізали. Він не хотів говорити, йому вухо відрізали", – абсолютно спокійно розповідає військовий злочинець своєму батькові Олександру Шматову.
"Можна було ще палець відрубити, парочку", – сміється окупант.
Далі він розповів, що попри усі міжнародні конвенції, що фіксують закони і звичаї війни, армія РФ била по селу з важкої артилерії: "Градів", мінометів, "БУКів". Та батька це мало турбувало. Він лише хотів дізнатися, чи видають його синові сухпайок. Злочини його не дивували.
Журналістам також вдалося встановити багато даних про Шматова. Зокрема, нині відомо, що окупант служить у 15-й окремій мотострілецькій бригаді Центрального військового окруну. Цей підрозділ брав участь у збройних конфліктах у Північній Осетії, Придністровʼї та Абхазії, а також у захопленні Криму та бойових діях на сході України.
На його сторінках у соцмережах багато зображень із підтримкою президента РФ Володимира Путіна, дій Кремля, вихваляннями росармії та повтореннями пропагандистських наративів.
До війни проти народу України Шматов був залучений практично з перших днів. Вперше його телефон зʼявився на "радарах" 3 березня в районі села Бригінці на Чернігівщині. До кінця місяця він пробув у цьому регіоні і тимчасово зник.
За даними Генштабу, саме в цей час РФ здійснила перший "жест доброї волі" і покинула північні області, залишивши по собі лише погорілу техніку.
Наступного разу російський танкіст повернувся в Україну в середині квітня. Його телефон зʼєднався з вежою мобільного звʼязку, що розташована на межі Донецької, Луганської та Харківської областей.
Перехоплені розмови допомогли встановити точне місце перебування Шматова. За його словами, його підрозділ дислокувався у якомусь великому селі на Харківщині, де була річка, залізниця та ліс.
"Тут якби село, з однієї сторони рельсів – село, з іншої сторони рельсів – село. Село одне, і просто через нього йде залізниця. Ось, з одної сторони, де ми їхали, усі будинки роз***чили, в з іншої поки ні", – розповідав окупант батькові.
Склавши ці фрагменти, можна встановити точне місезнаходження воєнного злочинця. У цьому допоміг Борівський селищний голова Олександр Тертишний.
"Я можу майже на 100% казати, що це село нашої громади, село Піски-Радьківські. Це друге за кількістю населення, за величиною село у нашій громаді після Борової, там близько 2 тисяч населення. Є ліс, є річка. Не просто річка, а чудове водосховище Оскільське – перлина Слобожанщини. На жаль, зараз там води майже немає. Це останній населений пункт нашої громади, який був окупований, десь 14 квітня, 15-го там були бої", – розповів він.
Цей населений пункт досі знаходиться під окупацією, але Шматова там більше немає. У травні він отримав поранення та повернувся в Росію.
Журналістам вдалося поговорити з Шматовим. Проте в розмові він заперечував причетність до воєнних злочинів і запевняв, що всі історії про катування і вбивства він дізнався від інших солдатів. Лише наприкінці дзвінка він вирішив спитати, з ким розмовляє. Почувши, що це українські медійники, окупант почав погрожувати їм фізичною розправою.
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
