Путін зупинив постачання газу до Німеччини, яка найбільше цього боялася
Дії РФ неможливо пояснити з погляду економіки. Санкцій проти російського газу немає, його могли продавати на спотовому ринку, отримуючи надприбутки. Крім того, РФ могла б наростити поставку через газотранспортну систему України.
Але Кремль вибрав інший сценарій: на повномасштабну війну та напади на країни ЄС вони не наважилися, натомість їх хочуть позбавити можливості забезпечувати свої потреби в енергетиці. Про те, що щомісяця втрачає РФ і до чого це може призвести, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
"Північний потік" зупинили. Для чого це Росії?
З 1 по 3 вересня "Газпром" заявив про відключення "Північного потоку" нібито на плановий ремонт. Цей газопровід доставляє блакитне паливо до Німеччини, яка найголосніше скаржиться на проблеми через можливу нестачу газу. Кремль легко міг би компенсувати скорочення постачання за допомогою української ГТС, але не робить цього.
Протягом багатьох років Україна наполягала: Росія використовує газ як зброю. Ті країни, які поводяться "правильно", заохочують путінський режим, призупиняють запровадження антиросійських санкцій, отримують дешевий газ ще й у повному обсязі. Цю тезу яскраво підтверджує і Угорщина, якій її проросійська політика не заважає залишатися країною ЄС.
Довгі роки в ЄС розраховували, що продаж газу – взаємовигідні домовленості. Мовляв, Росія також залежатиме від покупців її енергоресурсів у Європі. Німеччина збільшувала інфраструктуру, на початок повномасштабної війни разом із РФ встигла побудувати "Північний потік-2".
Твердження про те, що весь Євросоюз повністю залежить від газу з Росії, – неправильне. Справа в тому, що з усього газу, що імпортується, паливо з РФ займає всього близько третини. Франція та Велика Британія (колишній член ЄС) практично не залежать від енергоресурсів агресора. Збудували термінали та отримали можливість використовувати скраплений газ і країни Балтії, наприклад Латвія.
Добре розуміли, що Росія не є надійним постачальником газу і в Польщі. Здається, що ближче держави до кордонів РФ, то менше на них діють пропагандисти та лобісти і тим краще вони розуміють, чого можна очікувати від Кремля.
Росія спалює газ: скільки і на чому втрачає
У Росії немає газу, за оцінками Росстату, у 10% населених пунктів. Цілі міста опалюються котельнями на вугіллі та дровах. Кремль витрачає мільярди на війну проти України та сотні мільйонів доларів "спалює" разом із газом у смолоскипах, але при цьому не газифікує власну країну і не заробляє на продажу блакитного палива в ЄС.
Завдання РФ – завдати якомога більше втрат світовій економіці та європейському газовому ринку, навіть якщо сама Росія постраждає від цього ще більше. Проте повністю зупиняти постачання, ймовірно, агресор не збирається. "Найімовірніше, повної зупинки транспортування з ініціативи "Газпрому" не буде. Але росіяни спекулюватимуть на темі зупинення постачання російського газу, щоб вимагати зняття санкцій на сервісне обслуговування", – розповідає ексдиректор з інтегрованих комунікацій "Нафтогазу" Максим Білявський.
Також, незважаючи на падіння обсягів постачання, через зростання цін на ринку прибуток "Газпрому" від продажу блакитного палива практично не скоротився. Але щойно вартість енергоресурсів у Європі стабілізується, доходи Кремля різко обваляться. Це може поставити під загрозу фінансування всього бюджету Російської Федерації.
Уже цього року ЄС припинить закуповувати левову частку нафти з Росії (це близько 60% нафтогазових доходів). А найближчими роками також перестануть закуповувати і блакитне паливо. Політика Кремля дозволяє тиснути на ЄС, однак у майбутньому вона призведе до згубних наслідків самого агресора.
І хоча Німеччина прорахувалася, розраховуючи на стабільну співпрацю з РФ, вони точно прорахували, що залежність між постачальником і покупцем двостороння. ЄС не могли уявити, що Росія вирішить самостійно знищити свою нафтогазову галузь і почне спалювати газ замість того, щоб продавати його. Однак ця ситуація може призвести лише до одного сценарію: Євросоюз знайде інших постачальників блакитного палива, а ось РФ не має ні інфраструктури, ні перспективи для того, щоб знайти інший ринок збуту.
