Нові виклики. Новий політсезон. Новий Прем’єр
Кількість критичних статей щодо української влади збільшилась у рази, прямо пропорційно до ціни на газ. Мерзнути в Європі ніхто не хоче, тим більше вмирати за чужі хотілки. Та й роззброювати себе, на тлі російської агресії, що наростає, європейці не поспішають.
Такими сигналами нам дають зрозуміти welcome in Europe, але на їх умовах. Воно й логічно, ми самі декларували курс на зближення з ЄС, де тільки могли. Світло з відкритих європейських дверей вже висвітлює західні регіони України, тоді як натовський бункер поки що наглухо закрито. Можливо, повний перехід української армії на натовські стандарти зможе в майбутньому змінити ситуацію та пароль для входу до бункеру буде знайдено. Але до цього ми маємо пройти сувору осінньо-зимову інтеграцію. Так би мовити, притиснутись щільніше, щоб не стати.
Занепад вітчизняної економіки розбирати не будемо, цифри гнітючі. З усіх прасок нам прогнозують дике падіння ВВП, катастрофічні дірки у бюджеті, невиконання зобов’язань щодо держборгу тощо. Дефолт скоріше їсти, ніж його немає. Ніхто не дає зрозумілої відповіді, звідки поповнюватиметься бюджет України в умовах військового та післявоєнного часу. Принаймні до закінчення військових дій бюджетна система країни перейшла в режим банківської картки – міжнародні донори поповнюють нам рахунок, ми витрачаємо кошти на соціальні потреби та армію. Самі європейці не в захваті, навіть директор ВЕФ Клаус Шваб сердито помітив, що Євросоюз – не банкомат. Правда потім цей вираз з мережі акуратно підтерли, але осад залишився. Як довго ця система поповнення буде життєздатною, покаже час. Головне, щоб європейський банк раніше не заблокував нашу картку через підозрілі трансакції.
А передумови для цього є. Через океан посилюється голос, що закликає припинити корупцію, що розперезалася, в українському політикумі. Зрозуміло, на цей голос одразу реагує незалежна незалежна антикорупційна вертикаль, що вже склалася. Чекайте на нові гучні анонси від НАБУ-САП-ВАКС+Шабунін=Брінкс. Саме анонсів, чим закінчуються всі їхні резонансні справи, ми знаємо. Також, підозрілим нашим донорам видається ситуація з недоотриманням ЗСУ всього переданого озброєння. Раз у раз зразки західної зброї спливають за недорого в даркнеті, на російському заводі, в албанському угрупованні... Здебільшого це провокації, але донор почав сумніватися. Гуманітарка, знову ж таки, кудись подіється, начебто відправляють на фронт через найближчу мережу супермаркетів та інтернет-магазинів. Кажуть, так вигідніше. І найголовніше – гроші. Так, товариші, гроші ніхто не скасовував, як говорив герой Миронова в судових дебатах. За цією категорією допомоги буде найжорсткіший контроль. І далеко не на рівні наших численних фіскальних та силових органів. Ми й так щомісяця просимо чимало, навіть за ситими європейськими мірками. Нам поки що вірять і дають. Куди ми їх витрачаємо? Держапарат, соціалко, частково намагалися борги гасити… а далі? Ось тут і починається найцікавіше, заради чого український політбомонд повернувся до країни і починає каламутити новий політсезон. Незважаючи на війну.
Як прикинули численні і навіть більше експерти, головним у країні стане той, хто розподілятиме донорські кошти. Зеленський активно осідлав зовнішньополітичний трек, йому не до цього. Звідси й формула взаємодії із донорами: нові гроші – новий прем’єр. І він має бути людиною Заходу, а не Єрмака. Їм має стати той, хто активніше завоює серця західних партнерів, причому з обох боків океану. У наших ЗМІ вже закидають пробні камені, промацуючи ґрунт істеблішменту, бізнесу та реакцію Президента. Періодично з’являються карти із зображеннями п’яти головних претендентів на прем’єрство. Усі з Кабміну, всі амбітні управлінці. Залежно від видання, хтось гірший за всіх, хтось набагато кращий за інших, не суть. Але практично всі вони не відповідають сучасним параметрам: сподобається Заходу, запропонувати ефективне вкладення грошей, медійна особистість. Поки решта кандидатів думає, головний (як він вважає) претендент діє, набуваючи у своєму активі зазначених переваг.
Почнемо з того, що карти спалив той, кого в них немає. Здебільшого медійну сітку в країні курирує заступник глави Офісу Президента Кирило Тимошенко, про прем’єрські амбіції якого на Банковій добре відомо. Недурна гра недурного юнака. Поки інші ЗМІ обговорюють наявність-відсутність переваг у інших, людина робить себе. Багатьом незрозуміло, чому у щоденних ефірах заступник голови ВП коментує усі події у країні, дублюючи заяви профільних міністрів та військових. У кожній бочці затичка: він і експерт із зруйнованих будівель, і щодо евакуації населення, і щодо розподілу гуманітарки, і для будівництва нового житла, і військових інспектує, і з послами зустрічається. Потім ці коментарі тиражуються у лояльних ЗМІ. Так створюється ефект медійної присутності, впізнаваність.
Куди та як вкласти донорські гроші Тимошенко знає, як ніхто інший. Це його коник, разом із не менш талановитими «вкладенцами» Голіком та Кубраковим. Українська земля в буквальному розумінні добре пам’ятає незліченні вкочування бабла у себе у вигляді асфальту. Робилося це настільки масштабно, що навіть знаючи про рашиське вторгнення з листопада 2021 року, робота з асфальтування не припинялася до початку війни включно. Більше того, відійшовши від страху та ганебної місячної втечі, повернувшись до України, Тимошенко продовжив розпочате. Знову, забравши у військових та шкіл 6,7 млрд. грн., заробив українсько-турецький асфальтний конвеєр. Війна-війною, а дороги мають бути рівні, кишені повні! Отримавши заслужений шквал негативу від військових, вітчизняних та зарубіжних ЗМІ Кирило Тимошенко змінив тактику. Тепер він усім презентує свою програму відновлення України fast recovery, пропонуючи іноземним інвесторам вкладати не в дороги (це Голік і сам потягне), а у відновлення зруйнованих об’єктів та будівництво нових. Гарні слайди гіпнотично діють на послів-інвесторів, проте майстерність медійної подачі нікуди не поділася. Пункт "куди вкладати" закритий.
Ось тільки із західним коханням проблеми. Європейці люди недурні, відстежують настрої у нашому суспільстві. Після серії негативних публікацій щодо масштабів крадіжки Тимошенко на «великому будівництві» та усунення неугодних медіа (згадуємо єдиний телемарафон) останній випав із західного списку прем’єрських претендентів. Але вода камінь точить. Останнім часом Кирило активно зайнявся міжнародною діяльністю. Щодня заступник голови ВП зустрічається (з чого це?!) з послами країн-донорів, обговорює обсяги та регіони відновлення (чит. вливання грошей). Затяг до свого кабінету навіть мерів європейських міст – представників Eurocities. Як ми любимо говорити – середня ланка міцних господарників, непоганий євробомонд на допомогу. На черзі зустрічі із депутатами Європарламенту, звернення до депутатів різних рівнів Британії та США. До речі, з останніми, в особі республіканців, у Тимошенко склалися особливо теплі відносини. Візит республіканки Спартц до України не пройшов непоміченим Єрмаку. Особливо, коли лояльні до Тимошенко ЗМІ почали роздмухувати її тези недовіри голові ВП. Тоді всі подумали на Корбана, мовляв він з нею зустрічався, злий на Єрмака і таке інше. Навіть громадянства людину позбавили і в країну.UA не пустили, хоча вони за неї просили. Але хто саме зі ставлеників Корбана у владі стояв за цією провокацією (як і за акцією «Єрмака – до Сибіру», журналістським розслідуванням щодо відзначення дня народження Єрмака тощо) свідомо пропустили. Контакт із республіканцями Кирило підтримує також через зв’язки свого батька, видного дніпровського єврейського діяча Владлена Тимошенко. Який дуже вчасно давно знайомий із головою Всесвітнього єврейського конгресу, активним республіканцем Рональдом Лаудером. Ось вам і заокеанське лобі респов, особливо в очікуванні останніх реваншу над демократами на осінніх виборах до Сенату. А спільна нелюбов до глави ВП міцно зближує сторони по обидві частини океану.
Крім того, не потрібно скидати з рахунків фактор «мости Корбана», який прагне політичного реваншу. Свій ставленик у Прем’єри – чудова нагода втерти ніс кривдникам і стати біля керма європейсько-єврейської допомоги Україні. То що, розкриваємо «карти», панове?
Автор: Олег Шоломко
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
