«Безглуздо, несерйозно та поверхово». Як Amnesty International складала скандальну доповідь про ЗСУ
У виданні « Медіазону » опублікували розповідь новозеландського журналіста Тома Матча про те, як складала доповідь буквально на його очах і чому він попереджав організацію, що його не варто публікувати.
У травні я опинився за одним столом з Донателлою Роверою, старшим радником з реагування на кризові ситуації, і намагався пояснити, чому їхня майбутня доповідь приречена на провал. Ми сиділи на кухні готелю у Краматорську. Щогодини за вікном вибухали артилерійські снаряди. Але співробітників куди більше хвилювали не постійні російські обстріли, а той факт, що український армійський підрозділ влаштувався у підвалі освітнього центру. Це не воєнний злочин. Військові мають повне право розташовуватись у евакуйованому навчальному закладі, хоча, звичайно, після цього його не можна вважати цивільним об’єктом, а через дорогу був багатоквартирний будинок, який на той момент залишили не всі мешканці. Але Ровера наполягала, що така військова присутність у населеному пункті була «порушенням міжнародного гуманітарного права». Коли я запитав її, а як же українська армія має захищати населений пункт, вона сказала, що це не стосується справи.
За такою логікою, продовжував я, Україна має залишити й великі міста, наприклад, Харків. «Ну, вони повинні щосили намагатися не займати позиції в населених пунктах, — відповіла вона. - У міжнародному гуманітарному праві це чітко прописано».
Я припустив, що доповідь яку вона готувала, буде прийнята дуже погано, якщо в ній не буде позначено різницю між наступальними та оборонними операціями у містах. Але автори доповіді, здається, вже тоді все для себе вирішили: сама спроба України захистити своїх громадян ставить їхнє життя під загрозу.
Були й інші приклади недбалості при складанні доповіді. У зв’язку з евакуацією мирних жителів пише: «Немає інформації про те, що українські військові, які перебували в житлових районах, просили громадянське населення довколишніх будівель евакуюватися чи допомагали в цьому». Навпаки, місцева влада та армія неодноразово закликали цивільних покинути зону бойових дій та допомагали тим, хто погоджувався виїхати. У доповіді згадується шкільний квартал у Лисичанську, який був під постійним обстрілом. Я був там разом із українським підрозділом: солдати пропонували мирним жителям поїхати з ними у безпечніше місце, і троє погодилися. А я згодом про це писав.
Джек Уотлінг, старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень, також вважає, що автори доповіді «демонструють слабке розуміння того, як працюють закони збройних конфліктів». «Потрібно збалансовано підходити до поняття “військова необхідність”, вживати розумних заходів щодо захисту цивільних, але й віддавати накази щодо захисту району, - сказав він — Якщо ворог іде у наступ на місто, вам треба його зайняти. Світова історія не знає жодної війни, в якій мирні жителі змогли б повністю усунутись із зони бойових дій».
За словами Уотлінга, пропозиція українським силам передислокуватися до довколишніх лісів і полів показує, що автори «цілком не розуміють, що таке бойові дії, і це ставить під сумнів всю доповідь». Подібні рекомендації він назвав «безглуздими, несерйозними та поверхневими».
У відповідь на критику доповіді генеральний секретар Аньєс Калламард написала у твіттері, що на їхнє розслідування «накинулися українські та російські тролі».
Ukrainian and Russian соціальні медіа mobs and trolls: вони є все, що це attacking @amnesty investigations. Це називається війна propaganda, disinformation, misinformation. Це wont dent our impartiality and wont зміна facts. https://t.co/YvMy2E3d6p
- Agnes Callamard (@AgnesCallamard) August 4, 2022
Зважаючи на все, серед цих «тролів» була і голова українського офісу Оксана Покальчук, яка пішла у відставку після публікації доповіді, заявивши, що місцеві співробітники майже не брали участь у її підготовці і він не враховує принципово важливих фактів та контексту.
Донателла Ровера також знялася в документальному фільмі телекомпанії , в анонсі якого було сказано, що лише 30% західних озброєнь сягають фронту. Цифра ця нічим не підтверджувалася, а в самому фільмі взагалі згадувалась у зовсім іншому контексті: представники литовської організації допомоги Україні говорили про «нелетальні» вантажі, але згодом заявили, що й ці їхні слова журналісти спотворили. Ровера в інтерв’ю заявила: "Ми не знаємо, куди йде зброя". Але ризики російських ракетних ударів такі високі, що точні маршрути та місця складування західної допомоги — одна з найголовніших військових таємниць у світі, і навряд чи її розкрили б дослідникам . Пізніше відкликала фільм і заявила, що внесе до нього корективи.
«Найважливіше, що я зрозуміла за двадцять років роботи в зонах воєнних конфліктів: не можна приймати нічию, — сказала мені наприкінці Ровера тоді, у травні. — Будь-який уряд вам брехатиме. А ваша робота як журналістів чи дослідників бути максимально неупередженими та розповідати виключно про факти».
Проте я впевнений, що спроба бути об’єктивною призвела до формування шкідливого і невірного посилу, який зрівнює атакуючі та оборонні сторони, агресора та жертву. Відтепер, коли російські солдати нападатимуть на мирних жителів України, вони зможуть прикриватися карт-бланшем, який, по суті, видала
Автор: Том Матч (Byline Times), Київ ; Оригінал:
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
