Як Україна змусить Росію відмовитися від Криму
Чи можна ці удари вважати першою фазою збройної деокупації Криму? Коли українські військові розпочнуть операцію зі звільнення півострова і якою вона може бути?
Журналісти видання Крим.Реалії розпитали про це експертів із США, Ізраїлю та України.
СЗГ ЗСУ чи диверсії Росії? Хто ще стоїть за вибухами у Криму?
Якщо аеродромом «Саки», поблизу Новофедорівки, вдарили ЗСУ, то про те, хто причетний до інших вибухів на півострові, офіційної інформації немає.
«Знаєте, це не те, що могло б бути під силу місцевому жителю. Виконавці, безумовно, мали якусь військову систему. Отже, я припустив би, що це робота, наприклад, Сил спеціальних операцій України, які почали проводити свої атаки. Адже ми бачили те саме і в Росії. Минувши лінію фронту в Україні, вони потрапляли на російські склади поставок та російські бази та атакували їхні головні військові ресурси», – вважає директор Центру оборонних концепцій та технологій Гудзонівського інституту Брайан Кларк.
«Думаю, що це тенденція, за якою ми спостерігатимемо в майбутньому ще частіше. Оскільки Україна веде боротьбу з Росією, переважно без великої підтримки з боку НАТО та інших союзників, Україні доведеться вдатися до цієї нестандартної тактики, щоб підірвати здатність Росії зберегти контроль над Донбасом, а також над Кримом», – припускає Браян Кларк.
Причиною вибухів на військовому складі під Джанкоєм була диверсія, одразу ж заявили до Міноборони Росії. Про результати розслідування не повідомляли.
«Вибухи, звісно, – це українські диверсії у тій чи іншій формі. Не може бути, що раптом все почало вибухати, бо стало спекотно. Зрозуміло, що це диверсії українців. Зрозуміло, що незрозуміло, як вони реалізуються, і це питання інше, технічне», – переконаний військовий експерт із Ізраїлю Давид Гендельман.
Так звані «бавовни» на півострові послаблює військову міць Росії та змушують відповідати на нові погрози у Криму, вважає експерт із Ізраїлю.
«Вибухи на аеродромах та на складах боєприпасів, крім фізичного впливу, ще й оперативно впливають. Скажімо так, що російське командування має там посилювати кошти ППО та проводити різну контрдиверсійну роботу. Різні підрозділи ФСБ та інші мають відловлювати розвідників тощо», – каже Давид Гендельман.
Наразі вибухи в Криму експерти поділяють на два типи.
«Як кажуть, велика бавовна і маленька бавовна. Щодо великих вибухів, це в Новофедорівці, це в Джанкої – це найбільші інциденти, назвемо так. Як росіяни це ще називають – нібито головотяпство. Результатом якого є великі втрати, як, наприклад, російська авіація, техніка, особовий склад чи сили та засоби, які використовують російські окупаційні війська», – міркує військово-політичний оглядач з України Олександр Коваленко.
Саме до великих вибухів у Криму Сили спеціальних операцій ЗСУ повністю не причетні, переконаний Олександр Коваленко. На його думку, йдеться про використання ЗСУ нового виду озброєння. У своїй статті Залужний та Забродський згадують ракету ATACMS та РСЗВ Himars. Але чим саме ЗСУ били авіабазами в Криму, не повідомляють.
«Це можна розуміти так, що на сьогоднішній день ЗСУ можуть тримати в таємниці, яку зброю вони використовують і в якому форматі для того, щоб російські окупаційні війська не розробили хоча б орієнтовних алгоритмів перехоплення цього озброєння. Тому що ми дуже добре знаємо, що ППО насправді може працювати ефективніше, коли безпосередньо знає, яке озброєння йому потрібно перехоплювати», – зазначає Олександр Коваленко.
Полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський півжиття провів у Феодосії та Судаку. Він є автором дослідження «Етнополітичні виклики безпеки України на прикладі Криму».
«Коли мені хтось казав, що там у Новофедорівці були диверсанти, я просто казав: «Шановні друзі, подивіться на ті вирви, ви просто подивіться на вибухи та на димовий гриб, який був. Це не можуть бути лише диверсанти, бо навіть фізично занести таку кількість вибухівки було б дуже важко. Йдеться про запуски ракет і виконання завдань авіацією, тобто про запуски ракет з авіації, а не тільки про ту ж «Точку-У» або системи залпового вогню», – каже військовий експерт Сергій Грабський.
Окремі вибухи у Криму, наприклад, у районі Алупки 28 серпня можуть бути провокаціями російської влади.
«Вибачте, але які військові об’єкти знаходяться в районі Алупки? Про яку роботу систем ППО можна говорити у районі південного берега Криму? Якщо це далеко, якщо це всередині районів ППО РФ. І Україна сьогодні, відверто кажучи, не має таких сил і коштів. Постає питання, а що там відбувається? І відповідь на це питання найлогічніша і найпростіша. Знаєте, є таке поняття ножиці Оккама, що найпростіша відповідь і є правильною. Що це провокація», – припускає Сергій Грабський.
Провокації у Криму необхідні, щоб забезпечити додатковий призов до російської армії.
«Останні новини, які надходять з Криму, з Росії, говорять про те, що такі провокації мають сенс і можуть відбуватися. Чому? Оскільки вже почалася істерія, що Крим треба зміцнювати, слід перекинути туди додатковий контингент військ. Буде спеціальний заклик людей із Москви та Санкт-Петербурга», – вважає Сергій Грабський.
Влада Криму, підконтрольна Кремлю, в ефірах російських телеканалів говорить про протилежне. Начебто нічого страшного на півострові не відбувається, тільки нюанси та ексцеси.
«Продовжується спеціальна військова операція. Можуть бути якісь нюанси, ексцеси. Щодо Криму, ви бачите, масової ситуації немає. І не буде, не сумніваюся. Ви ж бачите, йде протистояння, проти нас виступає блок НАТО», – казав російському журналісту голова окупованого Криму, призначений Кремлем, Сергій Аксьонов.
Крим чекає доля Зміїного?
Що ж чекає на Крим у майбутньому? Брайан Кларк порівнює операції ЗСУ на півострові з діями американських військових в Афганістані. Тактика вірна, переконаний експерт, але розрахована на гру довгу.
«Після вторгнення Росії до Афганістану, США, ЦРУ, а також американські збройні сили перекинули озброєння і своїх фахівців до Афганістану, щоб зробити повстанський рух, заснований моджахедами проти росіян, більш ефективним. І це повстання призвело до того, що Росія залишила Афганістан та дозволила йому стати незалежною країною. Але на це пішло десятиліття чи навіть більше», – каже Брайан Кларк.
Однак майбутнє півострова вже визначене, – переконані опитані експерти.
«Україні під силу повністю ізолювати Крим. І тоді виникне одне питання. Чи зможуть ЗСУ, як це було на Зміїному, виснажити російські війська і змусити їх зрештою відмовитися від Криму для того, щоб зміцнити свої позиції в інших напрямках? Якщо вони зможуть продовжувати тиснути на Донбасі, Херсоні та інших районах, Росії доведеться посилювати угруповання саме там. І підкріплення туди, можливо, прийде з Криму. Тоді виникне ситуація, коли Росія більше не зможе захистити Крим і їм, можливо, доведеться його здати», – припускає Брайан Кларк.
«Щодо Криму, ЗСУ, я впевнений, діятимуть так само, як вони діяли на острові Зміїний. Як вони зараз діють на Правобережній частині Херсонської області? Що я маю на увазі? Я маю на увазі знищення майже всієї логістики цієї локації, насамперед із постачанням озброєння з материкової частини РФ. Так було з островом Зміїний, так само воно відбувається із Херсонською областю, так само буде з Кримом», – вважає Олександр Коваленко.
Операції з деокупації Криму можуть розпочатися 2023 року, пише Валерій Залужний у статті. Для цього необхідне додаткове озброєння від країн-партнерів та створення додаткових від 10 до 20 бригад ЗСУ.
«Якщо ЗСУ перебуватиме на материковій частині України, а саме на кордоні з тимчасово окупованим Кримом, вони можуть значно збільшити ефективність вогневого впливу на об’єкти російських окупантів на території Криму. Тобто використовувати ті ж самі M142 HIMARS для знищення цих об’єктів, а це, як бачимо, може відбуватися в режимі 24 на 7», – каже Олександр Коваленко.
Чи варто знищувати Керченський міст?
Роль Керченського мосту у деокупації Криму – тема й досі спірна серед експертів.
«Досить навіть маленьких ударів. Насамперед, це буде вже пропагандистська дія. Навіть якщо реальної шкоди не буде, просто прилетить якийсь безпілотник, ударить по мосту, вибухне якась машина, бензобак та інше, це буде безперечним пропагандистським впливом. У суто військовому плані, як я сказав, це не так просто. Мости дистанційно вражати складно, якщо це не якісь спеціальні авіабомби чи взагалі тактична ядерна зброя. В ідеалі вони вибухають безпосередньо через закладення вибухівки в опори», – розповідає Давид Гендельман.
Для такої операції потрібно задіяти одразу кілька різних підрозділів ЗСУ, підтверджує Сергій Грабський.
«Я дуже скептично ставлюся до питання знищення цього інженерного об’єкта, інженерної споруди, тому що вивчивши можливості його знищення, а це було частиною моєї підготовки, моєї освіти, я повністю усвідомлюю, що це складна операція. Причому операція потребує залучення всіх видів збройних сил. Тому що тут мають бути задіяні й завдані удари сухопутні війська, артилерія та ракетні війська. Тут має бути задіяно і авіацію, і ВМС», – вважає Сергій Грабський.
«Крим – це вже не те, що було раніше»
«Я думаю, що Крим раптово став на порядку денному, тому що це було важливо для російського наративу. Тому Росія й захопила його у 2014 році. Знаєте, з того часу контроль Росії над півостровом справді не ставився під сумнів. І ось тепер, 2022 року, в Україні раптово з’явилися люди, які запитують: «Чи справді Росія контролює Крим після всіх цих вибухів», – каже Брайан Кларк.
«Насправді, це міф. Ми бачимо, дійсно, що багато російських пропагандистських наративів, які вони поширювали про свою другу армію у світі, про незламність духу російського солдата або ще щось таке, про свою зброю, якій немає аналогів у світі, – все це дійсно міф», – стверджує Олександр Коваленко.
«Диверсії поки не в такому масштабі, щоб цей непотоплюваний авіаносець затонув, говорячи в лапках. Але якщо частково ці повідомлення правдиві про те, що частину літаків росіяни перекидають із Криму, а власне до Росії, щоб їх убезпечити, це вже показує, що Крим – це вже не те, що було раніше», – каже Давид Гендельман.
«Це працювало у XX столітті. Коли засоби поразки не дозволяли за певних умов завдавати ударів по всій території Криму. Зараз, і ми це бачимо, цей авіаносець не здатний захистити себе. Ми вже бачимо, що Крим не здатний виконувати ті завдання, які покладені на нього, як фортеця, як місце розміщення баз та складів, як плацдарм для агресивних дій проти української армії», – вважає Сергій Грабський.
Після 2014 року Крим зі здравниці перетворився на військову базу, а тепер і на зону бойових дій.
«Безперечно, ті люди, які живуть неподалік військових об’єктів, вони повинні розуміти, що ці об’єкти під час війни є законною військовою метою і вони можуть бути вражені. І, на превеликий жаль, я сказав би, вже з іншого боку барикади ця ракета, яка буде випущена з української системи залпового вогню, з українського літака, вона не розбиратиметься, ти проукраїнський чи проросійський», – попереджає Сергій Грабський.
Крим, на думку українських військовокомандувачів, є одним із центрів тяжіння для російських сил у війні з Україною. Але навіть звільнення півострова не означатиме кінець збройного протистояння, – пишуть Залужний та Забродський . Ефект від деокупації Криму буде тимчасовим, і війна, можливо, триватиме.
Автор: Дмитро Євчин ; Крим.Реалії
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
