Жахливі втрати росіян та мобілізація
І не те, що вони використовували наряд сил лише вдвічі більший, ніж намагаючись провести КТО у крихітній Чечні.
Зрештою, цей сценарій поколіннями повторюється від війни проти війни проти Японії, через Польщу в 20-х до Афганістану, коли величезна країна, могла виставити в стрілецьку ланцюг проти не найсильніших противників, далеко не багатомільйонні орди.
І навіть не те, що вони програли літню битву за ініціативу, сточуючись у лобових атаках на 8 років підготовлювані позиції ЗСУ.
Головна їх проблема величезна довжина фронту та явна запекла ворожість населення.
На перше однозначно вказують козацькі частини, СОБР та ув’язнені на лінії бойового зіткнення. А ще мобілізовані з так званих "ЛДНР" у танкових підрозділах РФ - спільні роти бронемашин, де 3 штуки російської армії, а решта переданих раніше Кремлем у користування бойовикам. Плавсклад і солдати з РВСН у бойових порядках. І те, що підписали тримісячні контракти, не давали ротації.
Плюс найважчі втрати — 1200 знищених, підбитих та захоплених танків, відомих ОСІНТ розвідці , це всі танки зосереджені ЗС РФ біля кордонів України на 24 лютого.
Ще раз за буквами — усі танки, що Кремль виставив, щоб вивести Україну з війни у швидкій кампанії було знищено чи захоплено.
Заступник глави Пентагону США Колін Каль на початок серпня заявляв до 80 тисяч безповоротних та санітарних втрат у РФ, на сьогодні ця цифра однозначно перевищила 100 тисяч і зростає.
Тили росіян горять — колаборантів, окупантів, членів адміністрацій підривають у машинах, розстрілюють у під’їздах, вони зникають, українські малі гурти фотографуються на тлі знаків Енергодар.
Щоб контролювати захоплену після 24 лютого територію розміру Австрії, фізично потрібні люди - комендатури, блоки, всілякі зведені вогневі групи поліції, опера і слідчі, фахівці, які бігають за адресами.
Але звідки вони візьмуться, якщо СОБР настає на Київ за три дні у Балаклії, а у СПН тяжкі втрати? Ось так виглядає бригада спецназу, в якій служили бійці ГРУ Єрофєєв та Олександров та яких взяли в полон ще 2015 року, а потім поміняли на Надію Савченко. 52 загиблих, плюс поранені, списані, відмовники та полонені. На 9 рот складу, у кожній із яких безпосередньо спецназівців півсотні людей — за всі гроші денацифікували Україну.
На оперативному рівні у ЗС РФ проблеми — обидві спроби переправитися через Донець біля Білогорівки та спроби форсувати Південний Буг закінчилися розгромом приблизно 4-х батальйонно-тактичних груп.
На сумно знаменитому для РФ плацдармі під Білогорівкою валялася бита техніка двох БТГ . Після спроб переправи у Ізюма, що йдуть на вістря атаки частини агресора, вирушили на відновлення боєздатності — танкісти встигли зробити це двічі за весняну кампанію.
У всіх трьох епізодах — Донець у Ізюму та південніше під Білогорівкою, Південний Буг під час початку вторгнення, ЗС РФ зазнала поразки, місця переправ під українським контролем. Наші ж плацдарми в Інгульця стабільні – це дуже конкретний та ясний дзвінок.
При цьому кремлівський режим використав усіх до денця на війні в Україні — угруповання в Сирії, перекидає ППО з-під Пітера, частини та підрозділи з баз у Вірменії 201-й у Таджикистані, морську піхоту з Камчатки та укріпрайон з Курильських островів. Якщо забрали 1500 чоловік у СВО з Таджикистану, де чисельність рідко перевищувала 7 тисяч осіб, то все, фініта ля комедія — звідси зеки, звідси торпедисти танкісти, звідси літаки у ЧВК, все воно звідси.
Якщо у росіян, яких зараз женуть на бійню, виникає питання, а де власне поділася регулярна армія та частини постійної готовності, де танкові дивізії, що мали загрожувати НАТО, то ось вам відповідь — розбиті в Україні та впали нижче за штат, що дозволяє підтримувати життєдіяльність підрозділи.
Це вже стратегічні проблеми — довоєнні частини постійної готовності через захоплення Кремлем штампування нових армій і дивізій, що рідко досягали 70% від штату, кинуті в пекло боїв і не впоралися. Зі 130 БТГ на початок вторгнення та 20 БТГ виставлених додатково до третини фізично вийшло з ладу.
Ці жахливі втрати неможливо закрити жодними добровольцями та офіцерами піджаками.
Тому сталося спішне звернення Путіна — без закриття кордонів, без створення єдиної бази ВУС, без розгойдування та підготовки громадської думки. Місяць тому ніякої мобілізації не буде, твердо та чітко, і ось уже сушіть сухарі.
Нічого, звичайно, глобально хорошого в цьому немає — смішки з приводу «утекли до Грузії замість йти на Варшаву» і «де ми їх усіх закопуватимемо», це інтоксикація адреналіном, зловтіха над політиками, що не цікавляться, «добрими російськими», а ще те, що робили запорізькі козаки під час герцей.
Війна затягнеться, буде більше жертв, буде більше руйнувань, зима викличе другу хвилю біженців із зон боїв. Навіть та орда, що до 24 лютого жила в корівниках, грілася біля бочок у ватниках та кирзачах, добігла до Ірпеня та околиць Миколаєва. Зараз запросто можуть спробувати впертись і перетравлювати відкушене.
Тож не треба жити в манямірці — одягнуть, взують, знайдуть автомати та кулемети, і, можливо, навіть «Максими» не знадобляться. Правда з раціями, аптечками, дронами та автомобільною технікою будуть проблеми, але ж діди ж воювали!
У Китаї відішуть одяг та взуття, другу категорію та підмінку видадуть для тих, хто залишиться у ППД. Знімуть зі зберігання БРДМ та Т-62, а треба Т-55.
БРДМ
Так, будуть ламатися через раз, тому, що ремкомплектам скільки ж років, скільки їм — але ми з 2 танків, один з яких не їздив, а у другого не було механізму заряджання, що працював, зірвали переправу противника в Дебальцевому взимку 2015. Є причини, за якими вони не зможуть упиратися в обороні, як зараз упираються на Херсонщині?
Не уподібнюйтеся противнику, розповідаючи про п’яних Ванек і генетику — бо пахне шароварами і українськими «Нептунами», що не літають через сало.
Інше питання, що в Москві пішли по найгіршому для себе шляху. Вистачати людей на вулицях і тягнути не по ВУС, а за званням та посадою — потрібен сержант у танк, отож вам сержант торпедист. Всі проблеми ЗСУ формату 2014 року з аватарами, 10 повістками на 1 мобілізованого, велика кількість небойових втрат, ще на етапі відправок і руху колон чекає на супротивника на весь зріст.
Причому, багаторазово помножені на величезні відстані, розвал радянської мобістики і те, що репресивний апарат змушений тягнути лямку в Україні.
Ну і головне — чи покличуть вони 300 тисяч чи півмільйона, людських хвиль не буде ні завтра, ні за місяць.
40-а армія в Афганістані розгорнула чотири автомобільні бригади, трубопровідні частини, дорожні служби, армійську ремонтну базу, охорону аеродромів та тунелю в Саланзі, 8 госпіталів, 7 батальйонів інженерів, комендантські частини.
Це на 110 тисяч людей. Сьогодні це треба зробити на трьох напрямках, але на рівні тепер не однієї експедиційної армії – фронтів. Ремполки в арміях та рембази вищі, автомобільні та дорожні бригади, склади та госпіталю центрального підпорядкування.
Арсенали та бази біля кордону України, мости, стратегічні заводи, аеродроми не можна, щоб охороняли діди з ЧОП та ВОХР — потрібні стрілецькі батальйони, здатні дати бій малим групам українцям.
Прикордонників треба наростити — на тисячокілометровому необладнаному кордоні, дати їм людей та техніку копати капоніри, будувати бліндажі, веслувати екскаваторами відвали.
Зведені вогневі групи поліції наростити — ловити партизанів, які після весняних російських забігів мають трофейні «Джмелі», ПЗРК та автоматичні гранатомети.
Територіальна оборона Ростовської, Курської, Брянської, Воронезької та Білгородської області з іржавими автоматами — погано служитимете і не порозумієтеся з командуванням, вирушите на план, що йде СВО.
ППО країни, армійське ППО та мала зенітну артилерію — ганяти дрони, що долітають до Севастополя та нарощувати штат поза придворними бригадами з 50% до 70%. Там уже на повний зріст ті ж давні «Шилки» та мотолиги з «ЗУ-232».
Адже до всього цього господарства ще потрібні технічні батареї, такелажні команди для ракет, КВПС та групи для перевірки радіодеталей, особовий склад на генератори, автомобілі та охорону.
Стратегічні залізничні війська - перекидати з сибірських гноїлів, що вросли в ягель танки. Численні команди зі збору аварійних машин, виїзні рембригади заводів, склади видавати китайські шкарпетки та російські онучі.
А ну так, і ще дрібниця — закрити добре понад 100 тисяч втрат із санітарними та відмовниками у військ постійної готовності.
І все це з обмороженнями після початку холодів, що загинули в аваріях, відмовниками, що нишпоряться у шпиталях, членошкідниками — ну не хочуть люди гинути за денацифікацію, бухають як у своєму рідному селі і хочуть вижити.
На Росію ніхто не нападав, а розповідати, що "хохли під Харковом загрожують селам у Дагестані", не вийде навіть у Симоньян із Соловйовим.
Оголошені 300 тисяч резервістів булькнуть у це все й у Кремлі не помітять. Тому вкотре те, що затягується війна не є добре, але противник у найближчі місяці не зможе використати проти нас чисельну перевагу.
Мінімум 3 місяці та величезна робота з тилом, дозволить перетворити схоплених на вулиці фронтменів груп, айтішників та слюсарів із заводів, які тримали 25 років тому автомат, на солдатів.
Цей час потрібно використовувати з розумом, не бути шокованим додатковою мобілізацією у нас, прискорювати перехід на зимове постачання та морально готуватись до затяжної зимової кампанії. 370 тисяч українських ОР-1 та 1% населення, що пройшло через ООС, зробили свою роботу. Тепер справа за стійкістю всього українського суспільства.
Автор: Кирило Данильченко ; SITE.ua
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
