Репетиція катастрофи
“Загальнонародне голосування”, заради якого навіть не намагалися, навіть не спробували збудувати більш-менш упевнену картинку, як вісім років тому в Криму. Просто в режимі швидкісного поїзда оголосили про референдуми і провели їх, щоб уже за кілька днів пред’явити населенню Росії збільшення території та спробувати політично “обнулити” можливі військові успіхи української армії, як ще недавно за допомогою іншої такої самої відмічки “обнуляли” терміни Путіна , пише Віталій Портніков для svoboda.org.
Не можна сказати, що проведення цих референдумів було якоюсь великою несподіванкою. Вони, як відомо, існували й у початковому плані “спецоперації”. Виступаючи зі зверненням з нагоди нападу на Україну, Володимир Путін заявив про створення умов для самовизначення всіх народів України. Якщо перекласти з путінської мови на людську, це й означає проведення референдуму про приєднання до Росії в кожній з українських областей, яку може окупувати російська армія. Для такого плебісциту і були винайдені деякі “народи України” в країні, переважна більшість населення якої (так, і в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях також) – українці. При цьому – вважайте за невеликий політичний трюк нашого кремлівського наперсточника – одразу ж після проведення “голосування” “народ Криму” чи “народ Донбасу” перетворюється просто на росіян – який парадокс!
Але навіть після цієї путінської заяви могло здаватися, що російський президент залишатиметься в рамках – ні, не пристойності, а реальності. Що референдуми будуть проводитися після того, як російські війська зможуть досягти адміністративних кордонів областей, що завойовуються. Що “плебісцит” належним чином оформлений пропагандистськи. Що режим зможе хоча б логічно пояснити, чому спецоперація починалася для “допомоги республікам Донбасу”, а в результаті анексуються не дві, а частини чотирьох українських областей. Але після поразки на Харківщині Володимир Путін діє за принципом: якщо реальність не відповідає його задумам, то тим гірше для реальності. Підтасоване “голосування”, яке фактично не відбулося, на окупованій українській території вирішено видати за повноцінний референдум, результати якого мають задовольнити і російські Федеральні збори, і Конституційний суд, і президента. І задовольнять!
Власне, відбувається саме те, про що доводилося попереджати ще 2014 року. Якщо погодитися з процедурою анексії Криму, з референдумом у цьому українському регіоні, з самою можливістю, коли одна держава приєднує до себе територію іншої силою і при цьому маніпулює народним волевиявленням, це призведе до п’янкого відчуття безкарності і обов’язково завершиться новою катастрофою. На жаль, “Кримнаш” у світі не сприйняли всерйоз тоді, коли велику війну ще можна було зупинити. Одними не сприйнятий всерйоз зі страху, іншими – через політичну некомпетентність, треті – через економічну зацікавленість. Тим не менш, за цю недооцінку очевидної небезпеки тепер розплачуються всі. Саме тому я не побоюсь нового прогнозу. Я не маю жодних сумнівів: якщо світ “проковтне” і цю анексію, якщо погодиться з тим, що Україна “заради миру” має пожертвувати на користь путінських амбіцій ще якимись своїми землями і не домагатися відновлення власної територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах , то наслідки такого “вирішення проблеми” виявляться ще більш жахливими, ніж наслідки анексії Криму. І на тлі цих наслідків війна, розпочата Володимиром Путіним 24 лютого 2022 року, здасться всім нам лише репетицією трагічного майбутнього Європи.
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
