"Заборонені" факти про Путіна. Патологічна жорстокість, агресивність, зв’язок із криміналом
Як навчав фундатор психоаналізу Зигмунд Фрейд — шукайте коріння проблем у дитинстві, пише Фокус.
Путін у школі: спогади вчительки Віри Гуревич
Російський журналіст і видавець Андрій Мальгін, який ще у 2008 році після рейдерської атаки на свої підприємства переїхав з Москви до Тоскани, згадав нещодавно про одну цікаву книжку під назвою "Володимир Путін. Батьки, друзі, вчителі".
Цю книгу написала Віра Гуревич — улюблена пітерська вчителька Путіна. Мемуари видані у 2004 році. Загалом книга компліментарна. Її потім перевидавали багаторазово, але вона ставала все тоншою і тоншою. Тому що деякі факти з неї виглядали менш показно. Зараз, стверджує Мальгін, її взагалі заборонили перевидавати. Але він, як володар безцінного раритету, виклав кілька уривків, що красномовно характеризують юного Путіна.
Шкільні роки Путіна. Покалічив однокласника
Віра Дмитрівна зводила клас у кіно.
"Через дві-три хвилини озирнулися, а вони всі скупчилися і стоять. Бачу: Путін стоїть трохи осторонь, а хлопці все кільцем навколо К., що лежить на землі й не може піднятися. Запитую лежачого, в чому справа, пояснює, що спіткнувся, невдало впав, здається, зламав або вивихнув ногу, а хлопці все мовчать і стоять з витріщеними очима. Хтось із дітей викликав "швидку", намагалася з’ясувати, як все сталося, але вони мимрили щось незрозуміле, або відхрещувалися, мовляв, не помітили, як усе сталося, Володя не підходив до цієї групи, і я запідозрила в цій історії щось інше, а не те, що мені намагалися пояснити…
У К. виявився перелом у ділянці щиколотки… Наступного дня, відправивши після уроків усіх із класу, залишила Путіна. Ні про що не питаючи, говорю: "Навіщо зламав ногу К.?" "Я його просто підняв і кинув, не знав, що він такий хиляк". Намагаюся з’ясувати причину "кидка", на що Володя, наїжачившись, відповідає "Це нехай він вам сам пояснить".
Я говорила Володі, що не треба було до К. силу застосовувати, а треба було переконливіше поговорити. На це мій вихованець відповів: "Віро Дмитрівно, є люди, які жодних слів не розуміють або не хочуть розуміти. Вони розуміють лише силу". Це запало мені в душу на довгі роки. Було Володі тоді лише 14 років”.
Путін показує характер. Цукерки та квіти улюбленої вчительки — у вікно
"Чергування мого класу в школі припало на день мого народження, — пише Віра Гуревич. — Але хлопці не вийшли на чергування! Не входжу — влітаю в клас. Усі в повному складі встають і посміхаються. Тут підходить до учительського столу Саша Андреєв і вітає мене з днем народження від усіх учнів. Кладе на стіл величезну коробку з цукерками та букет троянд…
"Дякую, що привітали. Чому не вийшли на чергування, підвели мене?"
Клас онімів. Тишу порушив усе той же Путін, який спокійно сказав Андреєву: "Перекинь-но мені коробочку і квіти. Їй не потрібні від нас привітання, і цукерки з квітами від нас не потрібні. Ну і нам не потрібні". Відчинив кватирку та викинув цукерки та квіти на вулицю”.
Шпана. Яким було дитинство Путіна
Одного разу вчителька Путіна “вирішила подивитися", з ким він спілкується і чим займається у дворі. Це була звичайна дворова шпана: курили, плювалися, матюкалися, пили пиво зі скляних банок, так в ті часи здебільшого пиво продавали на розлив із бочок у ларочках. І справді підлітки були старші за Володю. Різниця у віці була у 2-3 роки... Якщо до нього намагалися застосувати силу, то він, попри вік, ліз сам у бійку і впивався, вгризався, зчіплявся з кривдником, висів на супротивнику, як бульдог, мертвою хваткою... На запитання, навіщо він проводить час серед дворової шпани, зазвичай відповідав: "Просто так, буває цікаво".
З бесіди з ним я дізналася, що, приходячи після школи додому, він до п’ятої години був один, тому що мама працювала десь у лабораторії чи лікарні прибиральницею", — пише Гуревич.
Батько Путіна був робітником, мати — прибиральницею. Обидва вони не багато приділяли уваги синові, який весь час проводив у дворі.
В інтернеті можна знайти чимало інформації про цей період дитинства Путіна, що підтверджує слова вчительки.
"Добре пам’ятаю його у дворі. В молодших класах двір для Путіна був вікном у світ... Атмосфера там була страшна: неголені брудні хлопці з портвейном та цигарками. Пиятики, мат, бійки. І Путін серед усієї цієї шпани" (Віктор Борисенко, шкільний друг Путіна, пітерський режисер, з інтерв’ю журналісту та першому біографу президента РФ Олегу Блоцькому для книги "Володимир Путін. Історія життя", 2002).
Слова Борисенка підтверджує і сам Путін:
"Жити у дворі й в ньому виховуватися — це все одно, що жити в джунглях. Дуже схоже. Дуже! Вуличне життя саме собою дуже вільне. Зовсім як у фільмі "Генерали піщаних кар’єрів". У нас було те саме. Різниця була, напевно, тільки в погодних умовах. У "Генералах" було тепліше, і там хлопці збиралися на пляжі. Але в іншому, що в них, що в нас, абсолютно однаково" (Олег Блоцький. "Володимир Путін. Історія життя". 2002).
"Двір існував за вовчими законами. Старші правили над молодшими. Жили, як на зоні: були пахани і їхні слуги. Дисципліна — найсуворіша. Якщо старший велів молодшому: "Йди принеси те-то", то треба було беззаперечно йти й нести. Путін входив у компанію молодших хлопців" (з інтерв’ю одного із сусідів родини Путіних з будинку №12 у Басковому пров. газеті "Московський комсомолець" 6.10.2010.).
Путін був жорстокий від природи, як показує випадок із пораненим хлопчиком, але додатково "загартував" характер серед вуличних бандитів.
"Вимушена" жорстокість Путіна. Відрубати голови ручним качкам – і піти купатися
"Особливо пам’ятним для нас стало літо 1969 року, — згадує Віра Дмитрівна Гуревич. — Хоча тоді мої хлопці вже не були безпосередньо моїми вихованцями... дозріло в нас бажання не змінювати своєї традиції й після закінчення ними 9 класу знову вирушити всім разом у похід-відпочинок. Цього разу ми поїхали в Латвію .... У Латвії хлопці підгодували в озері, на березі якого жили, двох качок. Перед від’їздом виникла ідея їх з’їсти, але для цього треба було відрубати качкам голови, які нічого не підозрювали й вже довіряли. Зі слабкими нервами пішли від місця страти трохи далі…
Частка "ката" випала на Борисенка, він категорично відмовився: "Робіть зі мною що хочете, але я рубати голову не буду, не вмію і не хочу" — "Тоді ми тебе з’їмо замість качки".
Що тут почалося: кинулися один на одного, каталися травою, хто нападав, хто захищався, зрозуміти було зовсім неможливо.
Це на короткий час відсунуло від птаха хвилину "страти", але не врятувало. На допомогу другові прийшов Володя. Він накинув на себе ковдру, закривши голову цілком. Сказав: "Введіть нещасну, покладіть їй шию так, щоб я, не бачачи її, міг одним ударом відтяти їй голову".
Після "страти" хтось почав щипати пір’я — це треба робити поки тушка не охолонула, хтось готувався потрошити качку, а хтось після таких тяжких обов’язків, як "страта", кинувся купатися в озері", — згадувала Гуревич.
Так, не в кожного настільки міцні нерви, щоб довго підгодовувати качок, а потім, коли вони тобі довірятимуть, — відрубати їм голови.
Висновок з книги може зробити і компетентний психолог, і звичайний читач, але загалом зрозуміло: якщо зовнішніх причин для війни з Україною Путін не мав, то внутрішніх мотивів, заснованих на жорстокості та агресії — більш ніж достатньо.
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
