Як тероборонцівця з Ізюма в полоні вербували російські окупанти: «Хочеш-не-хочеш підпишеш»
Добравшись до підконтрольної українській владі території, він повідомив СБУ. Після цього прокурор звернувся до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду. Така процедура передбачена законом, якщо людина сама заявила про отримання злочинного завдання і не встигла заподіяти ніякої шкоди державі.
Журналістка видання «Судовий репортер» побувала у вересні в судовому засіданні Галицького райсуду Львова і поговорила з героєм цієї історії.
Леонід (ім’я змінено з міркувань безпеки — ред.) є уродженцем міста Ізюма, спілкується російською, але з впевненістю заявляє про свою проукраїнську позицію. До 24 лютого він працював на заводі, але після вторгнення Росії прийняв рішення захищати свою землю від російських загарбників. «Я патриот просто» — каже чоловік. З його слів, ще у 2015 році воював добровольцем АТО на Донбасі, помічником гранатометника.
24 лютого був удома, а вже 25-го вступив до ТрО Ізюма.
Леонід боронив місто разом із побратимами майже до його повного захоплення російськими військами в кінці березня. Пригадує, що мінували мости.
—
Весь час ситуація в місті була дуже складною.
Територіально Ізюм розділяє річка Сіверський Донець. З одного боку — приватний сектор (північ), а з іншого — багатоповерхівки (південь). Українські захисники перебували в південній частині міста, а росіяни зайняли північ. Міст через річку вже був підірваний, і окупанти не могли пробратися на інший берег.
Але 1 квітня місцевий депутат Максим Стрельник повідомив на своїй сторінці Facebook, що росіянам усе ж вдалося повністю окупувати Ізюм завдяки місцевим зрадникам, які 26 березня провели їх на інший берег. Це призвело до повного блокування міста і унеможливило доставку гуманітарної допомоги та евакуацію місцевого населення.
— У нас 10 людей залишилося і ще 10 у поліції було. Ну ми так порадилися куди йти, не пройдемо по-любому ж, типу всіх переб’ють. Ми вирішили, що підемо просто додому, а там… якщо щось, так якось відійдем, — розповідає Леонід.
Чоловіки розійшлися по домівкам, але договорилися підпільно зустрічатися кожні два-три дні і обмінюватися інформацією.
Тим часом російські військові почали виловлювати та допитувати місцевих мешканців.
—
Так 9 травня прийшли за другом Леоніда. А вже 10 травня окупанти забрали і його самого «на підвал».
— — повідомив він суду.
Згадуючи про ті події нервово всміхається, і насправді не дуже хоче вдаватись у подробиці.
— — розповів він журналістці «Судового репортера».
Чоловіка доставили в будівлю сервісного центру МВС України міста Ізюм, а в подальшому в штаб підрозділу російських військ на околиці міста.
Привели «на підвал» і почали допитувати за сценарієм — «Рассказывай по-хорошему, кому звонил, мы все знаем». Поряд був ще один чоловік, як стверджує Леонід, побитий настільки, що живого місця не було. Неабияку жорстокість проявляли також представники «ЛДНР». Вони маючи “свої мотиви”, поки російські військові не бачили, сильніше били українських полонених.
Саме тоді один із росіян запропонував негласну співпрацю.
— йдеться в обвинувальному акті.
Чоловіка змусили підписати документи про співпрацю зі «службой информации российской федерации». Хоча той не одразу погодився:
— .
Отримавши завдання, Леонід ще два місяці прожив в окупації, аж допоки 25 травня зміг виїхати тільки через кордон із РФ.
— .
Росіяни радили Леоніду їхати через Балаклію, але на блокпості представники «ЛДНР» не пропускали.
—.
Після чого вирішили ризикнути через кордон із РФ, потім на Латвію, Литву і так добралися до України. З ним поїхав друг, якого також забирали «на підвал», і ще інший приятель разом із сім’єю.
— …
Прибувши до Львова і вирішивши побутові питання із місцем проживання, 17 червня Леонід повідомив СБУ у Львівській області про свій зв’язок із представниками РФ.
«», — повідомив у суді військовий прокурор Андрій Ліщук.
Тепер, коли кримінальну справу закрито, Леонід планує повернутися в лави української армії, аби захищати Україну від російських окупантів, зокрема звільняти своє рідне місто Ізюм.
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
