Російський ракетний терор та способи подолання наслідків
ДСНС виклала фото з гасіння пожежі, там, ймовірно, понижувальний трансформатор, влучення по ТЕЦ у Києві з характерними білими клубами – удар завдавали по генерації тепла, пари й енергії.
Швидше за все, працювали не лише по ЖКГ і генерації — били по РЛС, пускали хибні цілі, генерували перешкоди, щоб не дати підняти додаткові оглядові радари та погасити чергові.
На фото вище об’єкт, що характерними рулями та крилами дуже нагадує Х-58УШКЭ – експериментальну російську ракету, яка вражає радари. Причому не тільки після завантаження польотного завдання із землі, а й з підвісної станції літака, повертаючи на ціль завдяки інфрачервоній головці самонаведення.
Загалом не обов’язково самі росіяни підірвали Кримський міст, бо готувати хвилю ракет по Україні необхідно тижнями.
План ураження критичної структури лежав у РФ під сукном давно, позиції нашої ППО змінюються, графік виходу чергових РЛС і частоти теж, об’єкти стаціонарні – не видно особливої проблеми з реалізацією, якщо прийнято політичне рішення.
Те, що випустили 84 ракети за добу, а до того були дні, коли їх було 4-8, означає, що накопичували квартальне виробництво, розкрили стратегічний резерв, недоторканний запас. Запас обов’язково має бути, тому що потрібні «голови» проти бункерів, спеціальні бойові частини, резерв на зброю масового ураження – не можна просто взяти і з коліс виробництва вистріляти все в нуль.
Бо раптом, поки армія РФ зав’язла в Україні, криваве НАТО почне брязкати зброєю, Туреччина знову активізується в Закавказзі, Китай забуде, що з РФ вони брати навіки? Причина, щоб розпечатати такий резерв, має бути дуже вагомою.
Це не стільки через Керченський міст, хоча вибух на ньому зробив росіянам вкрай боляче, як через цілий комплекс причин.
Важка поразка на Харківщині – Куп’янськ-вузловий наш, Сватове під вогневим контролем, Валуйки теж приймають час від часу, Іловайськ під вогнем наших РСЗВ.
По суті, залишилася лише одна залізнична гілка на Старобільськ – дуже сильно просідає логістика. Постачання поїздами – наріжний камінь ЗС РФ на сході, де добре розвинена дорожня мережа і поруч великі міста з логістичними хабами.
У Херсоні прорив за 48 годин більш ніж на 30 км на Бериславському напрямку – в операції під Дебальцевим, якою росіяни продзижчали всі вуха, просування було таким самим.
Переправи через Дніпро – під прильотами наших HIMARS, але, крім ліній постачання та складів, вони повною мірою застосовуються як вогневий засіб старшого начальника – вже є десятки відео накриття колон, знищення батарей «градів» і САУ. Усе це сильно впливає і на ефективність бойових дій, і на бажання мобілізованих іти «приєднувати» Херсон до РФ.
Керченський міст дуже пошкоджений – цистерни розплавилися від пожежі і стали єдиним цілим з рейками, на двох прольотах залізничне полотно необхідно замінювати, також потрібні важкі корабельні крани, щоб тижнями відновлювати рух фур через автомобільний міст.
Терміново потрібна була духопідіймальна картинка, щоб заповнити тривожну паузу між перегрупуваннями, тактичним вирівнюванням ліній фронту і вибухами на мостах, побудованих за технологією купола над АЕС, здатними витримати влучення літака. Непогано, що росіяни не втрималися й атакували генерацію тепла та енергії до морозів, причому радше з медійною метою – тому що усувати наслідки в жовтні при плюс 14 С і в лютому при мінус 20 С – це дещо різні ситуації.
Погано, що ці вогневі наряди тривають місяцями – ворог працює не лише по котлах, блоках і машинних залах, а й по підприємствах, що виробляють розхідники, трансформатори тощо.
А воно все має накопичувальний ефект. Відбуваються типові перегони меча та щита. Імовірно, ціль РФ – фрагментувати єдину енергетичну мережу України на ізольовані острови. Бити одночасно і по теплових станціях генерації, що використовуються для маневру в час пікових навантажень; і по знижувальних вузлах, які отримують енергію із системи та розподіляють її по розрізнених споживачах.
Стрибки потужності, коли мільйони споживачів умикають чайники та бойлери ввечері, а потім різко вимикають, можуть додатково виводити з ладу трансформатори та спричиняти пожежі на станціях.
Та й великий знижувальний вузол, він завбільшки з двоповерховий будинок – по ньому простіше влучити радянськими ракетами зі зберігання.
Ремонт таких речей триває не день і не два, влучення в заповнені мастилом ємності або машинні зали можна усувати тижнями. Судячи з географії прильотів (Ладижинська ТЕС у Вінницькій, Вільногірськ у Дніпропетровській областях, київські ТЕС), це операція стратегічного рівня.
Ми вмикаємо численні потужності, що залишилися після СРСР, резервні генератори, розподіляємо потужність, ремонтуємо пошкодження і не даємо впасти системі. За рахунок добре оснащеної ДСНС, розвиненого виробництва всередині країни, ефективності ремонтних бригад і рятувальників нам поки що вдається уникнути блекауту.
Бо всі 100% ракет не може перехопити навіть Саудівська Аравія із ЗРК “Patriot”, які мають функцію протиракетної оборони. А наші С-300В ставали на озброєння під час смерті СРСР. Засобів доставлення до них для перехоплення балістичних цілей ми отримали незначну кількість.
Масові прольоти КР банально перевантажують канальність у ЗРК – територія величезна, і ми не можемо організувати щільну об’єктову ППО, щоб гарантувати збиття.
Хоча половина від випущених ракет, навіть з огляду на хибні цілі, – це чудово. Знищення крилатої ракети стародавньою радянською «іглою» мобільної групи, хоча ракета лічені секунди перебувала в зоні її ураження, – теж чудово.
Мобільні групи з ПЗРК на пікапах, оснащені трейлерами чи бусами зі спальними місцями, щоб розрахунок міг жити там узимку, працюватимуть і зможуть знизити навантаження на витрату виробів до радянських комплексів, яких ми не виготовляємо.
Та й просто вразити «калібр» вартістю 6 млн доларів «стінгером» за 70 тисяч – хороша математика. США з ЄС, ймовірно, також поставлять нам додаткові засоби ППО – про це в понеділок оголосив Байден. Хоча час на навчання та логістику теж треба враховувати.
Але, загалом, нам необхідно суворо виконувати вказівки влади з енергетичної дисципліни та економії – освітлення, реклама, виробничі процеси, енергозатратні прилади треба зміщувати з пікового часу.
Хоча б на найближчі дні, щоб було зручніше балансувати систему під час усунення пошкоджень. Ліфти, ескалатори в ТЦ – на сьогодні розкіш, там, де це можливо через висотність, необхідно їх відключити. Як і комерційне освітлення вітрин й ілюмінацію на заправках.
Утім нічого нового – згадуємо дії країн бабусі Європи під час нафтової кризи 1970 року, бо все вже було.
Ця кампанія ворога завершиться так само, як і спроба зриву мобілізації чи постачання західного озброєння на фронт, обвалення мостів у Дніпрі та Черкасах, цикл ударів по тягових підстанціях залізниці.
Просто тому, що навіть 45+ ракет, що долетіли, це по максимуму 22 тонни по «головах», по вибуховій речовині – ще менше. І такого темпу вони довго не витримають. Уже у вівторок друга хвиля була куди меншою, бо виробництво двигунів ТРДД-50 до ракет у них до війни було кілька сотень на рік.
Пару штук на день на піку. До санкцій.
А на Сербію та Чорногорію, що завбільшки з три області України, за 78 днів висипали 22 тисячі тонн чавуну.
При цьому до чверті вильотів робили спеціальні літаки РЕБ, що не давали ППО зібратись у єдину мережу та відповідати. Це й дозволило винести супротивника в одні ворота – РФ не має чим це зробити.
А дистанційні удари, доба на дорозвідку, при цьому можливість змінити позиції ППО та перезарядитися для ЗСУ не дадуть ВПС РФ нарощувати тиск.
Але це не означає, що ми не отримуємо пошкоджень і резерв єдиної енергетичної мережі України нескінченний.
Так, росіяни вчиняють терор – б’ють по критичній інфраструктурі, цілять у туристичні пішохідні мости в густонаселеній зоні, випускають ракети по виробництву тепла та пари напередодні зими, убивають людей на вулицях, працюють по бригадах, які розбирають завали.
Але енергетика – це ще й тил, транспорт, стабілізовані поранені та їхнє лікування, виробництво харчування, ремонт і випуск техніки – усе те, що може дуже впливати на ефективність бойових дій і дуже зав’язане на генерацію.
Тому головне завдання для населення – дати час промисловості та ремонтникам на відновлення, не перевантажуючи мережу споживанням та максимально підготуватися до того, що ситуація може повторитися взимку.
Не обов’язково купувати на тисячі доларів спальники, трекінгові речі та сублімовані продукти. Людство має досвід підготовки до зими тисячі років і якось жило без термобілизни та локшини швидкого приготування.
Не ігнорувати сигнали тривоги, контролювати потужність електроприладів у період із 17-ї до 22-ї та мати простий план на випадок блекауту взимку – програма мінімум для будь-якого українця у 2022/2023 році.
ЗСУ досить ефективно працюють по повітряних цілях, найближчим часом ми отримаємо нові засоби ППО, зокрема важкі системи, Україна продовжує звільняти свої території, розвідка партнерів попереджає нас про пуски ракет.
Але війна ніколи не була веселим заняттям, а тяготи і злигодні супроводжували її від перших людей до наших днів.
Ми вистоїмо і переможемо, попри те, що десь немає електрики, а росіяни, порушуючи всі звичаї війни, луплять ракетами по рятувальниках, які розбирають завали.
Бо ще жодну країну не вивели з війни чотири десятки, хай навіть дуже точних, півтонних бомб на добу.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін; LB.ua
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
