Навіть під час окупації не залишав пацієнтів: російська ракета на Харківщині вбила лікаря
Анестезіолог Олександр Короткий усе життя пропрацював у цьому медичному закладі, не покидав його навіть під час окупації.
Буквально жив у лікарні
3 жовтня російська ракета знищила будівлю міської лікарні у Куп’янську Харківської області. В офіційних повідомленнях коротко було зазначено, що загинув лікар, ним виявився Олександр Короткий.
Друг і колега 63-річного анестезіолога Короткого Олександр Козирєв розповідає, що насправді для тих, хто знав і працював із загиблим медиком, – для них – пішла ціла епоха.
Олександр Короткий народився у Куп’янську. Його мама, Віра Павлівна, також працювала у цій лікарні. "Вона в 50–60-ті роки ще на бричках їздила на виклики до пацієнтів. Віра Павлівна була однією з небагатьох педіатрів. Померла вона лише два роки тому", – згадує Козирєв.
Олександр Короткий почав працювати у лікарні у 1985 році. Його брат Олексій також медик, сімейний лікар.
"Специфіка роботи в районній лікарні відрізняється від роботи в обласному центрі або в приватній клініці. Там ти можеш відпрацювати свій час, підвестися і піти. А тут треба чергувати, буває, когось треба підмінити, бо колега захворів. А ще просять підмінити й у сусідній лікарні, потім в іншій лікарні. Олександр Олександрович буквально жив у лікарні. Він був професіоналом високого класу, знав усі методики анестезії, інтенсивної терапії", – говорить Козирєв.
Дружина просила побути вдома
Короткий залишався на роботі й під час окупації, допомагав людям. Перед тим, як українські війська звільнили місто, багато лікарів виїхали звідси. Через Росію потім Латвію вони опинилися у Європі.
Дехто повернувся до України, але влаштувався працювати у західних областях. Короткий нікуди не їхав. Після звільнення він у буквальному значенні залишався жити в лікарні зі ще одним анестезіологом. Надавав допомогу цивільним, військовим.
3 жовтня він ненадовго поїхав додому. Дружина Тетяна просила його залишитись, трохи побути вдома. Але він сказав, що на нього чекають хворі, йому треба їм допомагати. І поїхав.
Російська ракета вдарила по лікарні вдень. Олександр Короткий у цей час перебував унизу, затримався у вестибюлі приймального відділення.
"Коли його знайшли, він ще був живий. Намагалися надати йому допомогу, качали, але врятувати так і не змогли, він помер. Ось як жив на роботі, так тут і загинув", – зітхає Козирєв.
Поховали лікаря наступного дня. На жаль, попрощатися з ним не змогли дочка, зять та онуки. З початком війни вони евакуювалися і живуть поки що за кордоном. У місті сильний обстріл, приїжджати сюди ще небезпечно.
В Олександра Короткого залишилася дружина Тетяна, раніше вона працювала медичною сестрою в реанімації. А також дочка Наталя та двоє онуків, яких він обожнював. Старша онука, кажуть, добре малює, танцює, співає. А молодший 3-річний онук – копія дідуся, його знайомі так і прозвали – Сан Санич – на честь діда.
Будівля самої лікарні сильно зруйнована, у деяких місцях упали перекриття, вилетіли всі вікна. Чи зможуть відновити її, поки що невідомо.
Джерело: obozrevatel
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
