Втрата Херсона підриває військові цілі Путіна в Україні, - The Washington Post

Про це повідомляє The Washington Post.

Ілюзію контролю зруйновано

До 11 листопада Херсон залишався єдиним українським обласним центром, який вдалося захопити російським військам з початку повномасштабного вторгнення. Тому відступ з нього зруйнував створену Путіним ілюзію контролю через незаконну анексію Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей.

Незважаючи на те, що на сьогодні Росія контролює Херсонську область по лівому берегу Дніпра для забезпечення "сухопутного коридору" до окупованого Криму, втрата обласного центру стала приголомшливим ударом після гучних заяв Кремля про те, що Росія нібито "назавжди" залишиться в Херсоні.

Жорстка провоєнна фракція Москви, включаючи націоналістично налаштованих так званих "воєнкорів", називає здачу міста зрадою та "чорним днем". Оскільки раніше Херсон разом з іншими окупованими регіонами було вписано до російської конституції як суб’єкт Російської Федерації.

Путін дистанціюється від військової поразки у Херсоні

Протягом кількох тижнів у Кремлі ретельно готували своє населення до шоку та намагалися дистанціювати Володимира Путіна від відповідальності та політичних наслідків за військові поразки. Проте на сьогодні є ознаки того, що президент не зможе уникнути наслідків, оскільки втрата Херсона може розпалити антивоєнні настрої.

"Я думаю, це серйозно ускладнить сприйняття ситуації всередині країни. Це серйозна втрата. Для Росії ці втрати мають сакральний характер. Це великий удар по іміджу Путіна", - заявив у коментарі WP один з найвпливовіших московських бізнесменів.

Відступ з Херсона на даний момент є крайнім у низці військових поразок Путіна після провалу операції щодо захоплення Києва та блискавичного наступу українських сил у Харківській області. Територіальні втрати спонукали його оголосити "часткову мобілізацію", яка призвела до втечі сотень тисяч росіян з країни та відправлення на фронт погано навчених солдатів.

Багато росіян досі бачать у Путіні "розумного царя-патріота" і списують поразки на продажних та некомпетентних чиновників. Як вважають аналітики, такий підхід є результатом роботи російської пропаганди, щоб звести занепокоєння громадськості поразкою у Херсоні до мінімуму.

Але провали у непотрібній війні очевидні для московської еліти, олігархів та топ-чиновників. Так само очевидні й політичні труднощі, викликані путінськими анексіями, що стали кричущими порушеннями міжнародного права.

На тлі відступів, невдалої мобілізації, економічних труднощів і зростаючих втрат Москва дедалі частіше виявляє свою готовність до переговорів з Україною. Але вони малоймовірні, поки Путін дотримується лінії на відчуження українських територій.

Про те, що в Кремлі намагаються дистанціювати президента від здачі Херсона, говорить і те, що рішення було публічно оголошено міністром оборони Сергієм Шойгу та командувачем окупаційних сил Сергієм Суровікіним. Вони в ефірі державного ТБ незграбно сформулювали причину залишити міста "заради порятунку життів".

У той момент, коли Шойгу схвалив херсонську капітуляцію, Путін перебував у Центрі мозкових та нейротехнологій на святкуванні 75-річчя Федерального медико-біологічного агентства. При цьому було незрозуміло, чи навмисно російський президент не брав участь у "непростому воєнному рішенні".

Параною Путіна можна порівняти зі сталінською

За словами колишнього кремлівського радника Сергія Макарова, втрата Херсона стала нібито найбільшою геополітичною поразкою Росії з часів розпаду СРСР, оскільки Путін особисто гарантував, що ця територія назавжди залишиться з РФ.

"Це, звичайно, величезний удар по настроях населення. Це величезний удар по армії - по її бойовому духу. Це удар по повазі до президента Путіна і удар по оптимізму", - додав він.

Однак, як і раніше, Путін перебуває під захистом оточення силовиків і не виявляє зовнішніх ознак зміни курсу. На думку політолога Андрія Колесникова з Фонду Карнегі за міжнародний мир, параноїдальну поведінку президента можна порівняти з останніми роками Йосипа Сталіна, коли усі рішення приймалися однією особою.

Хоча незважаючи на обурення прихильників жорсткої лінії з приводу Херсона, росіянам достатньо пояснення "порятунком життів". Це показують рейтинги Путіна, які під час мобілізації знизилися з 83 до 77%, але в жовтні знову піднялися до 79%.

Чи є надія на переговори?

Один з державних чиновників у коментарі WP зазначив, що відступ з Херсона свідчить про наявність раціонального мислення у військовому середовищі. А якщо до цього причетний і сам президент, то є примарна надія на переговори. Але це не означає, що Путін погодиться вивести війська з України або відійти на рубежі станом на 23 лютого 2022 року, оскільки може не витримати такого політичного удару.

Очевидно, Москва робить ставку на те, що український спротив впаде внаслідок ракетних ударів по енергетичних об’єктах цієї зими. Ще один видний російський бізнесмен зазначає, що адміністрація президента США Джо Байдена може тиснути на Київ з вимогою показати готовність до переговорів. Але офіційний Захід вже каже про необхідність самостійного рішення України.

На його думку, росіяни втомилися від війни, а Путін перебуває на межі катастрофи.

"З військової точки зору надто багато загиблих. Я думаю, він готується до якоїсь угоди… Якщо він втратить більше території, це буде для нього повною ганьбою. Це був би кінець для нього особисто. Це був би політичний кінець", - додав. він.

Путін тягне час. У Росії йому поки що нічого не загрожує

Аналітик Тетяна Становая, засновниця політико-аналітичної групи "Р. Політика", вважає, що почуття зради серед російської "партії війни" не становить загрози для Путіна. За її словами, російський президент тягне час у розрахунку на ослаблення західної підтримки для України. Нібито Путін спочатку не сподівався на військову перемогу, а вважав Україну "недодержавою", яка зрештою має впасти.

Звільнення Херсона породило припущення про те, як далеко Збройні сили України можуть просунутися до зими. Очікування підігріває просування й на східному фронті.

Колишній кремлівський радник Сергій Марков вважає, що Путін спробує зберегти за собою окуповані території і на це спрямована підготовка мобілізованих найближчими місяцями. Хоча здатність забезпечити їх озброєнням поки що залишається відкритим питанням.

"Якщо він зрозуміє, що економіка не може дати цим військам необхідні технології, то він буде змушений розпочати мирні переговори. Відхід на лінію 24 лютого розглядатиметься як серйозна втрата, але не як капітуляція. Це були б дуже важкі умови, але вони цілком можливі", - додав він.