Українці, головним чином, не засуджують співгромадян-біженців до ЄС, - результати соцопитування

Проте загалом ставлення толерантне, але не без ризиків сприйняття майбутнього. При цьому українці здебільшого відчувають свою причетність до руху опору російській агресії, а через десять років бачать Україну успішним членом Євросоюзу.

Про це KВ стало відомо за результатами кількох опитувань соціологів Київського міського інституту соціології (КМІС) (*), проведених останнім часом.

Для вивчення ставлення до окремих категорій біженців соціологи провели експеримент із розщепленої вибірки (split-sample). Вони сформулювали питання окрім усього ставлення до українських біженців у Європі, також чотири більш деталізовані питання (сценарії-категорії біженців), щоб з’ясувати ставлення суспільства до:

38-річна жінка, яка має неповнолітню дитину. Вони поїхали до Європи, а її чоловік лишився в Україні;

25-річної дівчини, яка незаміжня і не має дітей і поїхала до Європи;

72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там;

31-річний чоловік, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі, а на момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки що не повертатися до України.

Питання ж базового сценарію (ставлення в цілому) було таким:

“Як ви самі знаєте, багато мешканців України через російське вторгнення виїхали за кордон і стали біженцями. Жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони поїхали і поки не повертаються. Інші люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони поїхали і не повертаються.

А яке Ваше ставлення до українських біженців у Європі?”.

Соціологи виявили, що у разі всіх сценаріїв (базового та конкретизованого) ставлення українців до українських біженців у Європі досить нормальне чи позитивне.

75-90% опитаних українців, які зараз перебувають на території України, ставляться "з розумінням та не засуджують" біженців.

На загальному рівні (ставлення загалом до біженців) 90% мають таке відношення, і лише 5% засуджує їх.

Найкраще ставлення має місце до жінок із неповнолітніми дітьми, чиї чоловіки залишилися в Україні. І тут співвідношення відносини не засуджують/засуджують – 90% до 6% практично цілком відповідає біженцям загалом.

На думку соціологів, "швидше за все, коли респонденти чують "українські біженці в Європі", найчастіше у них з’являється образ саме жінки з дитиною.

Дещо гірше ставлення, якщо прибрати з питання неповнолітніх дітей. Так, у разі просто жінок без дітей співвідношення стосунків стає 87% до 9%.

Якщо ж говорити про чоловіків, то ставлення стає гіршим.

Навіть якщо ми говоримо про чоловіка похилого віку, який до вторгнення перебував у Європі, співвідношення 83% до 10%.

А найгірше ставлення (серед досліджуваних категорій) – до молодої людини, яка на момент вторгнення була в Європі та залишилася там. І тут не засуджують 75%, засуджують – 19%.

Заступник директора КМІС Антон Грушецький коментує результати соцопитування так: “За результатами опитувань більшість українських біженців хотіли б повернутися до України. Українське суспільство саме має бути дуже зацікавлене в тому, щоб у певний момент біженці могли повернутися, адже крім того, що це наші співгромадяни, які заслуговують повернутися додому, це також питання повоєнного демографічного потенціалу країни. Однак окрім безпечних та соціально-економічних умов повернення актуальною може стати проблема подолання негативного ставлення тих, хто залишився і зараз проживає на території України до тих, хто виїхав за кордон”.

Причому ці наративи ("поїхали і насолоджуються Європою, поки ми тут страждаємо на обстріли та вимикання світла") охоче транслюються російською пропагандою, яка намагається розколоти Україну, зазначає соціолог.

Він констатує: “Зараз результати опитування свідчать, що загалом ставлення досить нормальне, що створює належне тло для повернення (коли будуть належні умови). Відповідний наратив (що українці в Україні щиро чекають на повернення своїх співгромадян) має транслюватися на різних рівнях і для різних аудиторій. Це мають розуміти українці, які зараз мешкають на території України. І це розуміння і відчувати українці за кордоном”.

Це опитування , оприлюднене 11 листопада 2022 року, КМІС провів 7-13 вересня ц.р. року методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (комп’ютер-завданнятелефонів, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Було опитано 2000 респондентів, які мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим).

Опитування проводилося з дорослими (віком 18 років і старшим) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, контрольованих владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися мешканці територій, які тимчасово не контролювались владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 р. .року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1 % – для показників, близьких до 5%.

BBC News Україна нагадує , що з початку російського вторгнення найбільше українських біженців прийняла Польща, де зареєстровано майже 1,5 млн українців.

Німеччина надала тимчасовий захист понад мільйон українців. Ще майже півмільйона українців отримали тимчасовий захист у Чехії.

До десятки країн, які найбільше прийняли українських біженців, також входять Італія, Іспанія, Туреччина, Британія, Франція, Словаччина та Молдова.

Нещодавно віце-прем’єр Ірина Верещук заявила, що біженцям, які через війну виїхали з України, не варто повертатися додому до весни – через проблеми зі світлом та теплом внаслідок російських обстрілів інфраструктури.

Національний спротив: скільки нас?

9 листопада КМІС оприлюднив дані ще одного дослідження на тему відчуття особистої приналежності до національного спротиву ворогові.

Загалом соціологи фіксують, що низка досліджень, проведених після 24 лютого 2022 року, свідчать, що абсолютна більшість українців у тій чи іншій формі залучена до боротьби з агресором: «За фактичними практиками у цей період війна для українців справді стала всенародною. Водночас важливим є також дещо інший погляд на опір – чи почуваються українці на суб’єктивному рівні частиною опору ворогові”.

КМІС запитав респондентів: "Наскільки Ви особисто відчуваєте, що Ви є частиною національного опору ворогові?", і респонденти повинні були дати відповідь на шкалі від 0 до 10.

І значить, більшість українців – 60% – почуваються частиною національного спротиву (з них 43% повністю почуваються частиною, а 17% – швидше відчувають).

Ще 32% почуваються хоча б частково залученими до спротиву ворогові.

У той же час, лише 4% респондентів швидше або абсолютно не почуваються частиною опору ворогові.

А в регіональному вимірі – залежно від того, де респонденти проживали на момент проведення опитування – із Заходу на Схід з 68% до 48% знижується частка тих, хто почувається частиною національного опору.

Це відбувається за рахунок зростання з 26% до 38% частки тих, хто давав проміжні оцінки про часткове відчуття причетності. Тобто загалом у всіх регіонах більшість почувається принаймні частково частиною національного опору, і не більше ніж 6% цього не відчувають”, – йдеться у релізі КМІСу.

У розрізі тих, хто вибрав українську або російську мову для інтерв’ю – серед тих, хто вибрав українську мову для інтерв’ю – 63% відчувають себе частиною опору, проти 42% серед тих, хто вибрав російську мову.

Це опитування КМІС провів протягом 21-23 жовтня 2022 року методом CATI. Опитано 1000 респондентів, які мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Статистична похибка цієї вибірки – 3,4% для показників, близьких до 50%; 3,0% для показників, близьких до 25%; 2,1% - для показників, близьких до 10%; 1,5% - для показників, близьких до 5%.

Ще одне опитування цієї соціологічної служби (кількість респондентів та сама, як зазначено вище) свідчить: більшість (88% українців) вважають, що через 10 років Україна буде процвітаючою країною у складі ЄС. При цьому серед них 63% повністю поділяють такий погляд, а скоріше погоджуються – 26%.

“Ми, соціологи, нерідко зараз чуємо питання від західних журналістів та експертів, а що ж допомагає українцям триматися в умовах нещадного терору росією та не вимагати при цьому від влади переговорів із росією для припинення бойових дій. При цьому часто це справді щире здивування західних спостерігачів щодо стійкості українців у продовженні збройного опору.

Результати цього опитування частково проливають світло цього питання. Так, українці мають сформований позитивний образ майбутнього України. І що важливо, що ця мрія більшості – успішна Україна у сім’ї європейських народів – вважається цілком досяжною та гідною трагічних інвестицій сьогодення. Сьогоднішня стійкість – на фронті та громадянського життя – трансформується у винагороду для себе та нащадків у майбутньому. Це допомагає "тримати лад" та методично рухатися до реалізації мрії", - коментує Грушецький.

За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології Лтд" зареєстровано 30 грудня 1992 року. Керівником та співзасновником ТОВ є киянин Володимир Ілліч Паніотто (32%). Крім нього співзасновниками ТОВ вважаються кияни Тетяна Володимирівна Пясковська (7%), Наталія Миколаївна Харченко (22%), Валерій Євгенович Хмелько (27%) та Володимир Валерійович Хмелько (12%). Обидва Хмельницькі зареєстровані за тією ж адресою.

(*) ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології Лтд", код ЄДРПОУ - 13684906 |

КиївВлада