Відступаючи, російські окупанти пограбували музеї Херсона та осквернили могили
Після звільнення Херсона збройними силами України слідчі та прокурори розслідують злочини росіян та колаборантів, у тому числі розграбування музеїв. Про те, як одні співробітники музеїв намагалися врятувати фонди від викрадення, інші, навпаки, допомагали їх вивозити і які в результаті цінності викрали окупанти — у матеріалі видання « Грати ».
Останки князя
«Він навіть не святий. Лежав собі і нікому не був потрібен, а тепер такий ажіотаж, я не розумію» — обурено каже жінка похилого віку, яка продає свічки у Свято-Катерининському соборі Херсона.
Так вона відповідає на запитання журналіста «Ґрат», чи правда, що, відступаючи з міста, росіяни забрали з собою останки князя Григорія Потьомкіна. Лідер російської імператриці Катерини II і один із засновників Херсона, він був похований у склепі під храмом-усипальницею.
Розграбований стенд Херсонського краєзнавчого музею. Херсон, 17 листопада 2022 року. Фото: Максим Каменєв, Ґраті
26 жовтня Володимир Сальдо, голова окупаційної адміністрації, повідомив , що останки Потьомкіна вивезли на окуповану частину Херсонської області на лівий берег Дніпра, щоб князь «подивився не лише на Херсон, а на всю Херсонщину».
«Там навіть не тіло, там кісточки і маленький перстень із печаткою», — змовно додає жінка і радить поговорити з отцем Іллею — священиком храму.
Через тиждень після відходу окупантів, 17 листопада, у соборі частково вибиті вітражі, на підлозі лежить масивна люстра. Батько Ілля, молодий темноволосий чоловік із сумними очима та акуратною невеликою борідкою, розповідає, що люстра постраждала від вибуху вежі телецентру по сусідству.
Її, а також міські котельні, підстанції та вежі мобільного зв’язку, за свідченнями міських жителів та співробітників комунальних підприємств, з якими спілкувалися Ґраті, росіяни підірвали, відступаючи з міста. Без зв’язку священнослужителі повідомляють парафіянам храму час богослужінь за допомогою фліпчарта на внутрішніх дверях собору. Внизу розкладу на магнітній дошці червоним маркером написано: "Час київський!"
Батько Ілля показує склеп, де лежали останки Потьомкіна, але про те, хто і як їх вивозив, розповідає неохоче. Відсунувши килимову доріжку, він відкриває дерев’яні дверцята в підлозі храму і спускається вниз кам’яними сходами в невелике приміщення з кам’яним постаментом.
«Тут лежала дерев’яна труна з останками князя. Усередині був не повний скелет, а лише фрагменти тіла, бо щонайменше двічі останки зазнавали осквернення», — каже священик.
Він розповідає, що після смерті Катерини II її син імператор Павло I розпорядився викинути з усипальниці порох фаворита матері, але симпатики князя зберегли його останки і згодом повернули в усипальницю. За іншими свідченнями , указ виконали лише частково — останки турбувати не стали, а просто засипали склеп землею, а згодом знову відкопали.
Отець Ілля, священик Свято-Катерининського собору, біля постаменту, на якому стояла труна з останками князя Григорія Потьомкіна. Херсон, 17 листопада 2022 року. Фото: Максим Каменєв, Ґраті
Після революції та створення СРСР більшовики влаштували у соборі музей атеїзму. У 1930-х роках як експонат у ньому виставляли, зокрема, череп Потьомкіна. Через якийсь час череп князя прибрали з експозиції. Що сталося з ним, не знає ні батько Ілля, ні місцеві історики.
Після проголошення незалежності України собор повернули церкви та відреставрували. Священики регулярно запалювали в склепі біля труни з кістками Потьомкіна свічки і молилися за упокій душі князя.
За словами отця Іллі, після захоплення Херсона співробітники окупаційної адміністрації часто приходили до собору та водили сюди делегації російських чиновників. Пізно ввечері 25 жовтня вони знову навідалися до собору, але цього разу вимагали віддати їм труну з останками Потьомкіна. Настоятель храму отець Петро востаннє прочитав заупокійну молитву та труну відвезли.
«Вони (окупаційна адміністрація — Ґ) побоювалися за їхню безпеку. Це звичайно безпідставно. Це вони зараз такі всі імперці, а за радянських часів їм було начхати, — каже отець Ілля і додає. — Ми бачимо дуже суперечливу поведінку тих, хто забрав із собою ці останки, які мають історичну цінність. Бо лише за незалежної України була шана та повага для історичного минулого».
Хто саме забрав із храму останки князя він не уточнює. Де вони зараз перебувають – достеменно не відомо.
Доля директорки
Відступаючи на лівий берег Дніпра, окупанти вивезли з Херсона і значно цінніші предмети — колекції міських музеїв.
Два найбільші музеї Херсона — Краєзнавчий та Художній — розташовані навпроти один одного за три квартали від Річкового вокзалу. 16 листопада неподалік них загинув літній чоловік — він став однією з перших жертв російських обстрілів міста, що відновилися після відступу.
За день до того в обох музеях почали працювати українські правоохоронці, поліцейські взяли обидві будівлі під охорону.
Секретар Краєзнавчого музею Олена Єрьоменко розповідає, що співробітники СБУ та прокуратури два дні проводили у музеї слідчі дії та опитували співробітників. Оскільки правоохоронці закінчили роботу, вона погодилася показати Ґратам як виглядає музей після окупації.
Олена Єрьоменко, секретар Херсонського краєзнавчого музею. Херсон, 17 листопада 2022 року. Фото: Ігор Бурдига для Ґрат
Єрьоменко працює у музеї 21 рік. Вона розповідає, що після окупації Херсона частина працівників виїхала з міста, але більшість, як і вона, залишилася.
«У перший день ми намагалися додзвонитися до директорки Тетяни Братченко. Пропонували сховати експонати у сховищі, але вона сказала – не треба, – згадує Єрьоменко і продовжує. — А потім прийшли росіяни і директорка почала з ними співпрацювати. За моїми даними, зараз вона у Криму».
73-річна Тетяна Братченко очолювала музей з 1997 року. 25 жовтня, напередодні визволення Херсона, Служба безпеки України оголосила їй підозру у колабораціонізмі. Слідство вважає, що вона публічно підтримала окупацію та заперечувала відповідальність РФ за вторгнення в Україну.
Слідчий СБУ Іван Устенко написав у підозрі, що після захоплення міста Братченко співпрацювала з окупаційною адміністрацією, продовжувала керувати музеєм та організовувала тематичні виставки на підтримку РФ.
Це ж Ґратам підтвердила секретар Олена Єрьоменко. З її слів, під час окупації музей функціонував, але щодня експозиції не виставлялися.
«Окупаційна адміністрація робила замовлення, і вони проводили тематичні екскурсії типу 9 травня», — розповідає вона.
Пропагандою слідство вирішило виступ Братченка на російських пропагандистам, зокрема виданням REN.TV, life.ru та «Известия», де вона розповідала, як «рятувала» експозиції музею під владою Києва. Наприклад, що міське управління культури змушувало музей не виставляти орден Суворова та радянський прапор.
«Ви не уявляєте, що тут було. Коли тобі розповідають, що Росія тут назавжди, що Росія це класно. Росіяни переможуть. Ідеш напиваєшся коньяку пару чарок», — тремтячим голосом розповідає Єрьоменко. Вона пішла із музею 18 травня.
Єрьоменко згадує, що тоді у музеї відзначали професійне свято. Вітаючи співробітників, Братченко сказала, що співпрацюватиме з окупаційною владою.
«Директриса нас зібрала, привітала зі святом і сказала, що співпрацюватимемо з окупаційною владою. Усі почали відзначати, — згадує Єрьоменко. — Усі почали кричати — перемога росіян. Я сказала, що з цим не зовсім згодна, що перемога буде за росіянами. Після цього директорка сказала, що не чекала від мене такого і що більше музей моїх послуг не потребує».
З тексту підозри Братченка випливає, що з 15 до 18 червня з нагоди Дня міста у Херсонському краєзнавчому музеї виставлялися експонати Меморіального музею Санкт-Петербурга. Під час виставки Братченко разом із депутатом Держдуми РФ Ігорем Кастюкевичем та заступником голови окупаційної адміністрації Сергієм Черевком підтримувала окупацію Херсона та діяльність у місті партії «Єдина Росія».
«Грати» намагалися зв’язатися із Братченком, але це не вдалося.
Золото, лев, зброя
Олена Єрьоменко проводить кореспондента «Ґрат» до приміщення музею. На першому поверсі – відділ природи. За словами секретаря, за час окупації він не постраждав. На стендах під склом опудала тварин та птахів, що водяться на Херсонщині — козуля, лисиця, ховрах, чапля, зимородок.
«Всі опудала на місці. Вони дуже цінні, до речі, їм понад 100 років», — каже Єрьоменко.
У залі, присвяченій історії кіммерійців, скіфів та сарматів з’ясували , що як мінімум частина картин опинилась у Центральному музеї Тавриди у Сімферополі.
Автор: Максим Каменєв ; Граті
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
