Портников: Кримський коридор Путіна
Ця заява російського лідера навряд чи свідчить, що Путін тільки зараз зрозумів важливість сухопутного сполучення Росії з Кримом. Ні, це розуміння, гадаю, існувало і до 2022 року. Те, що практично відразу після окупації Криму Росія почала «спецоперацію» на сході країни, теж, ймовірно, було пов’язане з прагненням забезпечити «надійне сполучення» з Кримом. Але тоді Кремль сподівався, що фактично паралізована після втечі Віктора Януковича та інших високопоставлених українських чиновників Українська держава не зможе чинити серйозного опору і вдасться відбутися, так би мовити, «малою кров’ю» та невеликими ресурсами, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Для завоювання сходу та півдня України тоді вирішили використати насамперед диверсантів, а коли зрозуміли, що «повсталі донецькі шахтарі» та «патріоти-добровольці» з Росії не зможуть протистояти українській армії та добровольчим батальйонам, можливість створити «надійне сполучення» з Кримом було вже втрачено. Але, схоже, не забуто.
І в цьому сенсі «кримський коридор» Путіна, гадаю, цілком можна порівняти з «данцизьким коридором» Гітлера. Про претензії нацистської Німеччини на Данциг, який з 1920 року мав особливий статус вільного міста, згадують набагато рідше, ніж про аншлюс Австрії або розчленування Чехословаччини напередодні Другої світової війни. І все ж таки починалася Друга світова саме там. Гітлер виступав за зміну статусу міста, відокремленого від території Німеччини територією Польщі, і, зрозуміло, за надання Німеччині права сухопутного та морського транзиту через цю територію. Відмова польського уряду від виконання вимог Рейху вважається одним із головних приводів для розв’язання Гітлером Другої Світової війни.
З «кримським коридором» практично те саме. Якщо Гітлеру потрібен був не стільки «коридор», скільки «життєвий простір» для німців, контроль над більшою частиною Європи, то у Володимира Путіна, гадаю, своє уявлення про «життєвий простір». Для російського президента «життєвий простір» — це пострадянський простір.
Анексія Криму просто допомагала створювати нові приводи для агресії та знищення «штучної держави», якою російський президент вважає Україну. Так само Гітлер і Сталін у 1939 році називали «штучною державою» Польщу. 31 жовтня 1939 року голова Раднаркому СРСР В’ячеслав Молотов на сесії Верховної Ради СРСР назвав Польщу «потворним дітищем Версальського договору», підкресливши, що «виявилося достатнім короткого удару по Польщі з боку спершу німецької армії, а потім — Червоної Армії, щоб» від Польської держави «нічого не залишилося».
Парадокс історії в тому, що Сталін і Молотов виправдовували свій союз із нацистами тим, що «звільняли» українське та білоруське населення та домагалися їхнього об’єднання з народами Радянської України та Білорусі. Але пройде лише вісім десятиліть і президент Росії Володимир Путін відзначить, що «Україна складалася як штучна держава» — тобто повторить стосовно сусідньої країни визначення, яке використовували Гітлер, Сталін і Молотов щодо Польщі. І не треба сумніватися: прагнення завоювати коридор у цьому випадку — лише привід довести цю «штучність» за допомогою грубої сили.
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
