Майже не олігарх. Що втратив Фірташ із початку великої війни
Дмитро Фірташ , який став відомим широкому загалу завдяки компанії «РосУкрЕнерго» — скандальному посереднику в торгівлі газом між Росією та Україною, після 24 лютого опинився за крок від втрати всього газового бізнесу.
У результаті «Нафтогаз» зміг забрати лише половину бізнесу: до держкомпанії перейшли близько 8 млн клієнтів збутових компаній Фірташа, а рішення щодо передачі облгазів забуксували в судах. Перші займаються постачанням газу, другі його розподілом.
Крім «внутрішніх» втрат, олігарх має і суто військові. Найбільше від агресії Росії завдяки співпраці з якою на початку бізнесової кар’єри Фірташ заробивсвої перші великі гроші , постраждали його азотний та портовий бізнеси.
Звичайно, збитки його компанії Group DF і близько не можна порівнювати зі втратами Ріната Ахметова , ключові металургійні активи якого залишилися на окупованих росіянами територіях, однак і калібр у згаданих олігархів різний.
Якщо до 2014 року Фірташ був одним із найвпливовіших людей країни, після його арешту на запит США та восьмирічного перебування за кордоном ситуація кардинально змінилася. Навіть попри те, що до нього на переговори особисто літає перша людина фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
Найкращий аргумент — вихід Фірташа із першої десятки найбагатших українців. Ще у довоєнному рейтингу Forbes за 2021 рік він посідав 25-те місце з позначкою 420 млн дол. З того часу справи у бізнесмена лише погіршуються.
Фірташ втратив газовий бізнес
Історично послуги з постачання та продажу газу населенню в Україні надавали оператори газорозподільних мереж чи облгази. Через те, що доставити блакитне паливо споживачам можна лише трубопроводами цих компаній, їх вважають природними монополістами.
Втім, після того, як Україна зобов’язалася імплементувати до законодавства норми Третього енергетичного пакету ЄС , виникла потреба щодо проведення анбандлінгу — поділу газового бізнесу. Тобто постачати та продавати газ мають різні компанії.
Цей процес розпочався у 2015 році, проте для споживачів він став помітним лише на початку 2020 року, коли населення вперше отримало два рахунки: за доставку газу та спожите паливо.
Торішнього серпня 2020 року газовий ринок спробували переставити на ринкові рейки, але невдало. Через зростання цін та соціальної напруги держава запровадила спеціальні обов’язки (PSO) для побутових споживачів.
Передбачалося, що ціну на блакитне паливо визначатиме ринок, а споживач сам обиратиме постачальника. Проіснував ринок недовго: вже на початку 2021 року уряд штучно обмежив ціну на газ 6,99 грн за куб.
З того часу ринок газу для населення поставив на паузу, і в питанні державного регулювання цін досі нічого не змінилося.
У 2022 році газовий бізнес Фірташа, який до війни, за різними оцінками, контролював понад 70% постачання та продажу блакитного палива в країні, очікували великих змін.
Розподіл: облгази у зваженому стані
В Україні продають газ 43 компанії, 20 із них контролює Фірташ через «Регіональну газову компанію» (РГК). У травні стало відомо про рішення суду , згідно з яким 26 облгазів, включаючи операторів Фірташа, мали перейти під контроль держави.
Підставою для такого рішення стала справа Державного бюро розслідувань щодо стягнення орендної плати з облгазів за право користування газовими мережами. Збитки держави слідчі оцінили майже 1,5 млрд. грн.
Експерти припускали , що це рішення може ув’язнути в судах і тоді держава навряд чи швидко встановить контроль над облгазами. Так і сталося. Незадовго дозвільнення з посади голови «Нафтогазу» це підтвердив і Юрій Вітренко .
"Було прийнято рішення передати облгази в управління "Нафтогазу", але це рішення поки не реалізовано", - зазначив він у вересні. За словами Вітренко, компанія стикається із опором з боку менеджерів РДК.
«Процес продовжується. Поки що ми не можемо сказати, що вже почали керувати і реально контролювати ці облгази Фірташа», — підсумував він.
Новий керівник "Нафтогазу" Олексій Чернишев ще не коментував цю ситуацію. Питання облгазів на тлі постійних атак росіян щодо критичної інфраструктури відійшло на другий план.
Поки що контроль над облгазами зберігають менеджери Фірташа, однак у травні олігарх втратив не менш важливий бізнес — постачання газу.
Постачання газу: монополію отримав «Нафтогаз»
На початку 2022 року абонентська база компаній-постачальників палива з групи «Йе енергія», що належить Фірташу, налічувала 8 млн домогосподарств.
У травні ці клієнти через механізм «постачальника останньої надії» перейшли до «Нафтогазу». Він отримав повну монополію на ринку, сконцентрувавши 12,4 млн. домогосподарств або 97,6% усіх споживачів блакитного палива.
В Асоціації постачальників енергоресурсів, яку очолював менеджер Фірташа Артем Компан, заявили, що до 31 травня жодна компанія групи "Е енергія" не змогла підписати договір на постачання палива з "Нафтогазом", оскільки уряд затвердив умови PSO, які неможливо було виконати.
Газовий бізнес Фірташа — все монополію отримав «Нафтогаз». Що це означає для населення та ринку
Відповідно до них, збути могли придбати газ лише за наявності банківських гарантій. Для цього потрібно мати мільярди гривень, яких, як казав Компан, компанія не мала.
Таким чином реалізувалася давня мрія менеджерів «Нафтогазу»: стати найбільшим постачальником блакитного палива для населення.
Щоправда, компанія продає газ населенню за неринковими цінами і так триватиме щонайменше до закінчення війни. Зрозуміло, що збути Фірташа, як і будь-який інший гравець, окрім Нафтогазу, дозволити собі таку «розкіш» не могли.
Що з хімічною імперією Фірташа
На українському ринку добрив і зараз домінує гурт Ostchem Фірташа, до якого входять горлівський «Стирол», сєверодонецький, черкаський та рівненський «Азоти».
«Стирол» не працює з 2014 року, оскільки розташований в окупованій росіянами Горлівці.
Після початку війни Фірташ втратив і сєвєродонецьке об’єднання «Азот». Підприємство значно зруйнувало російські війська.
Forbes оцінив втрату підприємства у 55 млн дол. У самій компанії наголосили, що зараз передчасно підраховувати та оприлюднювати суми завданих збитків.
"У нас немає фізичного доступу на сєверодонецький "Азот", ключові цехи якого сильно постраждали від обстрілів і який знаходиться на окупованій території", - зазначили в Ostchem.
Якщо судити з відповіді компанії, втрата хімічного активу на Луганщині не стала фатальною для групи.
«Зупинку сєверодонецького «Азоту», який до війни виробляв лише 15% усієї продукції Ostchem, нам вдалося компенсувати завантаженням «Рівнеазоту» та черкаського «Азоту», — заявили в компанії.
Іван Фурсін: Я казав Фірташу — давай РосУкрЕнерго продамо Нафтогазу
У перший місяць великої війни через російські обстріли зазнав руйнування і хімічний завод «Сумихімпром», який медіа називають «державним заводом Фірташа».
За даними Центру економічної стратегії (ЦЕС), підприємство хоч і не належить Group DF, але з 2010 року контролюється цим бізнесменом.
«З цього часу основними постачальниками заводу стали компанії, які пов’язують із Фірташем. Фонд держмайна неодноразово заявляв про наміри приватизувати „Сумихімпром“.
Перешкодою для цього є впроваджена в 2012 році процедура санації підприємства, що діє до цього дня, що дозволяє керівництву „Сумихімпром“ через суд блокувати процес приватизації», — йдеться у звіті ЦЕС.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ. 2014 року агентство Reuters опублікувало розслідування, в якому пролило світло на шлях Фірташа до висот української олігархії.
Ключовим елементом успіху бізнесмена агентство назвало «пільгову» ціну, за якою він купував російський газ, та «безлімітний» доступ до фінансування Газпромбанку, на кредитні кошти якого Фірташ і збудував свою хімічну імперію.
Згідно з російськими митними документами, які розкривають подробиці угод, протягом чотирьох років «Газпром» продав Фірташу понад 20 млрд куб м газу за цінами, значно нижчими від ринкових.
Ціна, яку платив Фірташ, була настільки низькою, що, за підрахунками Reuters, компанії олігарха заробили на угоді понад 3 млрд. дол. Водночас, згідно з іншими документами, російські банкіри надали Фірташу кредитів на 11 млрд. дол.
Що втратив Фірташ: Морський порт
Головний логістичний актив Фірташа — морський порт у Миколаєві Нікатера, який до звільнення Херсона систематично обстрілювали російські військові. Група використовувала об’єкт для перевалки зерна та інших сипких вантажів.
Фірташ втратив активи
4 червня росіяни вдарили по ньому ракетами. "У порту зруйнований вантажний термінал, частково постраждала інша інфраструктура", - заявили в компанії.
«Ніка-тера» після ракетного удару ДЖЕРЕЛО: LANDLORD
У Group DF підкреслили, що поки що не проводили експертних оцінок щодо завданих портів збитків.
Титановий бізнес
Непошкодженими з початку великої війни залишилися титанові активи Фірташа: Мотроновський та Міжріченський гірничо-збагачувальні комбінати та компанія Valki Ilmenite.
Фірташу також належить 49% акцій Запорізького титано-магнієвого комбінату (решта — у власності держави).
До кінця 2021 року Group DF володіла "Кримським титаном" - найбільшим виробником діоксиду титану у Східній Європі.
Підприємство розташоване в анексованому росіянами Криму. У грудні 2021 року бізнесмен продав завод "Російському титану", про що повідомив через прес-службу.
«Це могло б створити ризики безпеки для України та Заходу. Однак у короткостроковій перспективі Україна не матиме контролю над підприємствами на півострові, а після перемоги російські активи будуть націоналізовані», — кажуть у ЦЕС.
Що втратив Фірташ: Медіа
В InterMediaGroup, якою володіють Фірташ, колишній глава АП часів Януковича Сергій Льовочкін та ексголова СБУ Валерій Хорошковський, входять канали НТН, «Enter-фільм», «Мега», «Піксель», К1, К2 та Zoom.
Проте головний їхній медіаресурс — телеканал «Інтер». Колись він був першою кнопкою та найпопулярнішим каналом в Україні, але після Революції гідності та початку війни на Донбасі «Інтер» суттєво втратив позиції.
У жовтні Forbes з посиланням на співрозмовників на медіаринку писав , що справи в телехолдингу Фірташа дуже погані: на каналі начебто відбувалися масові скорочення, а рекламодавців можна порахувати на пальцях однієї руки.
Видання також назвало три можливі сценарії розвитку подій для медіа-імперії Фірташа. Усі вони не надто оптимістичні.
Перший — медіа-група буде виставлена на продаж. Однак кого під час війни може зацікавити такий актив, невідомо.
Другий — акціонери ліквідують актив, як Рінат Ахметов закрив МДУ, аби акціонери компанії уникнули влучення до списку олігархів.
Третій – стагнація.
Чи буде Фірташ позиватися до Росії
Group DF не поспішає позиватися до росіян через втрачені активи. Фірма обіцяє подати позов одразу після деокупації всіх українських територій.
«Підрахунок збитків від війни не є пріоритетом для Group DF. Наші бізнеси сконцентровані на виконанні зобов’язань перед клієнтами, збереженні виробництва та робочих місць, допомоги армії та постраждалим від війни», - заявили там.
«Мають намір максимально співпрацювати з урядом України щодо подання позову. За міжнародним правом, окремі бізнеси не можуть подавати позов проти країни, тільки суверен може подавати позов проти суверена.
Як тільки Збройні сили України повернуть окуповані території, ми проведемо ретельну експертну оцінку збитків та надамо всю інформацію державі Україна, яка і подаватиме консолідований позов», — підсумували в компанії.
Поки що українського олігарха більше хвилює його власне майбутнє, зокрема те, чи не опиниться він за ґратами у США.
Фірташа затримали в Австрії в березні 2014 року на запит американських слідчих, але випустили під заставу 125 млн євро. З того часу він заперечує свою екстрадицію до США.
Олігарха звинувачують у дачі хабара (18,5 млн дол.) за ліцензію на розробку титанових родовищ в Індії поза конкурсом. Йому загрожують 50 років в’язниці та конфіскація активів. У березні він програв черговий суд та ще на крок підійшов до екстрадиції.
Олігарх категорично засудив вторгнення Росії в Україну, назвавши це « початком Путіна ». Він просив австрійську владу дозволити йому тимчасово повернутися до України, щоб «зробити все можливе для захисту своєї країни».
Втім, прохання залишилося без відповіді.
Джерело: Skelet.Info
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
Читайте більше новин по темі:
