«Єдина перемога Путіна за останні шість місяців – це перемога над Саакашвілі»
Михайлу Саакашвілі, найпрозахіднішому в історії Грузії президенту, напередодні (21 грудня) виповнилося 55 років, і це вже другий день народження, який він зустрів у в’язниці. Сьогодні історія Саакашвілі перетворилася на драму. Прихильники екс-президента побоюються, що він може померти. Саакашвілі пише відкриті листи президенту Франції, а Європарламент та президент Зеленський просять уряд Грузії відпустити його на лікування за кордон, пише видання " Новая газета.Европа ".
Навіщо все-таки Саакашвілі повернувся до Грузії, і чи є шанс, що судовий процес, який розпочався сьогодні в Тбілісі, допоможе йому залишити Грузію?
У в’язницю Саакашвілі потрапив у жовтні 2021 року і, згідно з рішенням суду, має провести там ще щонайменше п’ять років. Він серйозно хворий. На нещодавно оприлюднених відео, що шокували багатьох, Саакашвілі просто не впізнати: він схожий на старого старого, який навіть не здатний пересуватися самостійно.
Усі 15 місяців довкола ув’язненого номер один у Грузії не вщухають пристрасті, при цьому політики демонструють позамежний рівень поляризації.
"Саакашвілі отруїли у в’язниці, він помирає", - кажуть в опозиції. «Саакашвілі — симулянт і просто не може змиритися зі своїм ув’язненням», — відповідає влада.
За таке небажання домовлятися — начебто всі живуть на різних планетах — грузинську політику найчастіше критикують на Заході.
При цьому ці суперечки відбуваються на тлі практично повної громадської апатії. Людям давно набридли твердження влади, що Саакашвілі «найнебезпечніший і найкривавіший злочинець в історії Грузії». Водночас, люди не поспішають на його захист, як закликає опозиція. Акції на підтримку президента-реформатора були, але за цей рік навіть близько не перетворилися на те, що може налякати владу чи тим більше створити умови її зміни революційним шляхом.
Знаходження Саакашвілі у в’язниці явно зробило його інструментом у руках політиків, а практично всіх політичних закликів громадськість у Грузії ставиться без ентузіазму.
Згідно з опитуванням, проведеним Національно-демократичним інститутом США, 60% громадськості не ідентифікує себе з жодної політичної партії, що діє в країні. Рейтинг правлячої партії «Грузинська мрія» — близько 20%, а найбільша опозиційна («Єдиний національний рух») — нижча за 10%.
При цьому десятки тисяч людей продовжують вважати Саакашвілі найефективнішим керівником держави і точно не хотіли б його смерті ув’язнити.
А якщо таке справді станеться, багато хто пророкує мало не громадянську війну.
Емігранти принаймні вже реагують. Рідний брат Саломе Зурабішвілі, голова «Асоціації грузинів Франції» Отар Зурабішвілі, прямо з Парижа вже зажадав «термінового» та «обов’язкового» переведення Саакашвілі на лікування до європейської клініки.
«Михаїл Саакашвілі, незважаючи на ті претензії, які у нас можуть бути до нього, був президентом Грузії, який заклав основи створення грузинської держави. Сьогодні комітет медичних експертів попереджає нас про його вкрай тяжкий стан і можливе отруєння. Йому потрібне комплексне лікування в європейській багатопрофільній клініці. Тут нема про що сперечатися! Цього потребує гуманність! Це питання честі країни та кожного з нас! Зрештою, справа стосується іміджу Грузії, який вже не поновиться у разі погіршення здоров’я Михайла Саакашвілі», — написав Отар Зурабішвілі у соціальній мережі. Це була його перша публічна заява на підтримку Саакашвілі з того часу, як його сестра стала президентом Грузії.
Привілейоване становище
Спостерігачі сходяться на думці, що грузинська опозиція зараз настільки слабка, що її не в змозі воскресити навіть фактор Саакашвілі, що вмирає. Питання ставлення до третього президента Грузії взагалі традиційно вносить розбрід до лав опозиційних партій: хтось його підтримує, а хтось — ні, чи підтримує, але не в усьому.
А ось у партії «Грузинська мрія» критика правління Саакашвілі вважається безпрограшним способом поєднання своїх прихильників. «Подякуємо богу, що прийшов Бідзіна Іванішвілі і позбавив Грузію від диктатора», — стандартна мантра правлячої партії. При тому, що за мирний перехід влади у 2012 році логічніше було б хвалити самого Саакашвілі — адже це він тоді визнав поразку і поступився президентським кріслом, — проте «Грузинську мрію» це не бентежить.
За 10 років свого правління «Мрія» не виконала практично жодної з фантастичних обіцянок, якими закрутив голову виборцям мільярдер-меценат та засновник партії Бідзіна Іванішвілі. Тож «позбавлення тиранії Саакашвілі» все ще залишається головним досягненням «Грузинської мрії».
Голова правлячої партії «Грузинська мрія» Іраклій Кобахідзе вважає, що партія Саакашвілі «Єдиний Національний рух» не має права згадувати про право людини на життя з метою її захисту, тому що в роки свого правління «вчинила безліч злочинів: вбивства, тортури, зґвалтування, нелюдське поводження, — і цю систему очолював Саакашвілі».
Привілей Саакашвілі, на його думку, полягає в тому, що з травня він перебуває не у в’язниці, а в медичній клініці.
До того ж, у правлячій партії впевнені: якщо випустити його на волю, це ускладнить ситуацію в Україні. Саакашвілі, на переконання «Грузинської мрії», як і інші представники уряду України, представляє «партію війни» та мріє відкрити у Грузії «другий фронт».
«У тому випадку, якщо Саакашвілі буде на волі, вони намагатимуться подвоїти зусилля для ведення кампанії війни та влаштувати додаткові провокації. Ми цього не дозволимо. Ми маємо захистити від загроз як Грузію, так і Україну», — каже Кобахідзе.
Той аргумент, що арешт Саакашвілі трапився за півроку до початку війни в Україні, «Мрія» ігнорує. Там переконані: все було заплановано заздалегідь, і Саакашвілі до Грузії «направили».
Війна в Україні є ще одним прикладом, коли позиція населення Грузії не збігається з думкою влади.
Переважна більшість жителів Грузії підтримує Україну і палко бажає їй перемоги, а от уряд виявляє до України здебільшого співчуття і, м’яко кажучи, сумнівається у неминучості цієї перемоги.
Нещодавно українські дипломати поскаржилися на те, що уряд Грузії цілий місяць не реагував на прохання Києва допомогти з генераторами для мешканців українських міст з енергосистемою, що постраждала від бомбардувань.
Жителі Тбілісі не стали чекати і самі приєдналися до європейської кампанії «Генератори надії», яка охопила понад 200 європейських міст. Понад чотири тисячі людей через соціальні мережі за два тижні зібрали 500 тисяч ларі (близько 188 тисяч доларів) для закупівлі генераторів для Києва.
Владі, схоже, стало соромно, і вони навздогін закупили і напередодні відзвітували про відправку в Україну 25 промислових генераторів на суму 1,5 мільйона ларі (близько 560 тисяч доларів).
Знищено фізично та морально
Громадська думка вплинула на владу і рік тому, коли Саакашвілі 50 днів тримав у в’язниці голодування. Перевести екс-президента з в’язниці до лікарні тоді закликали навіть аполітичні обивателі, і в соцмережах з’явилися хештеги «переведіть» та «не вбивайте».
У результаті в листопаді 2021 року влада вперше перевела Саакашвілі з тюремної камери на лікування до шпиталю, нехай і військового. Потім знову була в’язниця, чергове голодування та погіршення стану. У травні після численних медкомісій Саакашвілі перевели з в’язниці до клініки — цього разу цивільну. Ще через півроку стало очевидним, що Саакашвілі так і не пішов на поправку.
«Саакашвілі не засуджували до смерті, тому його покарання мають як мінімум відкласти та дати можливість вилікуватися», — заявили адвокати екс-президента та подали до суду клопотання про його звільнення від ув’язнення.
До речі, цю ідею подав сам міністр юстиції Грузії Раті Брегадзе: він ще в жовтні пояснив, що вирок Саакашвілі може бути відстрочений лише тоді, коли він звернеться до суду з відповідними документами і суд задовольнить це прохання.
Наприкінці листопада депутати, які відвідували екс-президента в клініці, повідомили про його шокуючий стан: замість звичайно наденергічної людини відвідувачів зустрічає напівскелет, у якого деформовані суглоби, він не володіє однією рукою, важко ходить і каже, температура у нього тримається на рівні 37 ,5.
Зростання Михайла Саакашвілі — 195 см. За даними лікарів, перед арештом його вага була 116 кілограмів, після чого він схуд більш ніж на 40 кілограмів і зараз важить близько сімдесяти. І це при тому, що після другого голодування в березні, яке тривало 20 днів, минуло вже дев’ять місяців.
Йдеться вже про неконтрольовану втрату ваги і кахексію, що наближається, підтвердив на початку грудня представник ради лікарів при Народному захиснику Грузії Тенгіз Цуладзе. Він стверджує, що медична система Грузії "вичерпала всі доступні засоби для лікування Саакашвілі".
Центр «Емпатія» (неурядова організація, яка, до речі, в минулому серйозно критикувала Саакашвілі-президента) опублікував медичний висновок , у якому 194 сторінки основного тексту та близько трьох тисяч сторінок додатків. Експертизу проводили 10 грузинських та шість міжнародних експертів у період з червня до кінця листопада 2022 року.
Лікарі виявили у Саакашили, цілком здорової до ув’язнення людини, близько 20 хвороб.
Діагнози не публікувалися «з міркувань етики», проте глава консиліуму, лікар Маріам Джишкаріані, підтвердила, що Саакашвілі має «пошкодження головного мозку та нейроінтоксикацію».
Фахівці вважають, що дивні симптоми Саакашвілі, які не зникли у клініці, спричинені отруєнням важкими металами.
Експертиза підтвердила наявність в організмі барію, вісмуту та ртуті. Дослідження проводив американський токсиколог Девід Сміт. Він схиляється до того, що отруйні речовини, у тому числі ртуть і миш’як, потрапили до його організму після того, як Саакашвілі був ув’язнений.
Тим часом міністерство юстиції цю експертизу не визнає, вважаючи погані аналізи результатом того, що Саакашвілі часто палить електронні сигарети, харчується безладно та взагалі ігнорує приписи лікарів. Міністр юстиції пропонує провести власну експертизу, в якій не хоче брати участь уже сам Саакашвілі, оскільки у Тбілісі готові дослідити лише його кров, а не волосся, як це зробив американський експерт.
Адвокат Шалва Хачапурідзе — ще одна людина, яка під час перебування Саакашвілі президентом був його затятим критиком, — наполягає на тому, щоб його підзахисний був присутній на процесі в суді, де буде розглянуто прохання про звільнення від покарання.
Але клініка відпускати Саакашвілі на процес відмовляється через «поганий стан здоров’я». А міністерство юстиції сумнівається в тому, що з палати-камери Саакашвілі можна організувати відеопідключення для участі в суді, нібито для цього немає «технічної можливості».
Коли процес за клопотанням Саакашвілі був у черговий раз відкладений, а опозиція стала особливо голосно кричати про те, що третій президент при смерті і саме тому його приховують від публіки, Мін’юст таки знайшов спосіб продемонструвати свої технічні можливості.
Минулого тижня відомство опублікувало змонтовані фрагменти відео з камер спостереження в палаті, на яких видно, що Саакашвілі далеко не найспокійніший пацієнт: на кадрах він показаний у напівголому вигляді, у момент, коли кидається речами, свариться з медсестрами, падає з ліжка, загалом, виглядає далеко не презентабельним чином.
Влада явно хотіла продемонструвати громадськості, що в’язниця діє на Саакашвілі, як свята вода — на диявола. Хоча, за офіційною версією, це був аргумент на користь версії про симуляцію.
Незважаючи на цю не найконструктивнішу реакцію влади, родина Саакашвілі все ж вірить, що клопотання про відстрочку покарання спрацює.
Син Михайла Саакашвілі, 27-річний Едуард Саакашвілі, вважає, що таке рішення стане для влади «прагматичним» та «логічним».
«Наразі для нас головне — його здоров’я. Ми можемо очікувати на якийсь позитивний крок від влади, бо всі вже бачать, що ситуація дуже важка. Це було б справедливим кроком… Я все ж таки сподіваюся, що рано чи пізно це станеться… Якщо вони [влада] збиралися йому помститися, то це вже сталося — мій батько фізично і морально знищений», — сказав Едуард Саакашвілі.
Ірраціональне бажання – повернутися до Грузії
До повернення 2021 року Саакашвілі не був у Грузії вісім років. Він виїхав із країни у 2013 році, через рік після того, як його партія програла парламентські вибори. Саакашвілі нікуди не втікав - він до кінця відбув свій другий термін на посаді президента. Для Заходу Грузія у 2012 році була країною-відмінницею, де влада не лише провела серйозні реформи, а й уперше змінилася мирним шляхом. Але час минав, і політика «Грузинської мрії», яка прийшла до влади, ставала все менш схожою на зміцнення демократії. Опозиція вже втретє програла вибори до парламенту і вже з’явилися ознаки того, що мільярдер Іванішвілі, чиї статки майже рівні держбюджету, може керувати Грузією хоч до кінця своїх днів.
Дочекавшись від’їзду Саакашвілі, влада заочно звинуватила його одразу в кількох посадових злочинах і вже присудила йому шість років в’язниці. Звинувачення були сформульовані досить абсурдно — наприклад, ставилося під сумнів право президента на помилування, були претензії до завищених представницьких витрат, у яких, поряд із питаннями щодо відпочинку у дорогих санаторіях, прокуратура хотіла прояснити, навіщо треба було купувати букет для грузинської піаністки на концерт у Парижі».
У результаті після дев’ятирічного правління Саакашвілі яхт і будинків слідство у нього не виявило, натомість стали легендою сім піджаків і кашемірове пальто — придбані президентом у Лондоні предмети одягу на суму 28,6 тисяч доларів, а також два костюми ручної роботи на суму 4,6 тисяч доларів, які виставлені на огляд у президентській бібліотеці.
Не слід забувати, що сам Саакашвілі, який очолив у 2003 році «революцію троянд» і змусив піти у відставку свого попередника — Едуарда Шеварднадзе, не ставив під сумнів його безпеку і ніколи не намагався його судити.
Мабуть, і від уряду Іванішвілі Саакашвілі чекав чогось такого ж.
Виступаючи в суді на власному процесі, Саакашвілі зізнався, депутати Європарламенту під час зустрічей з ним висловили побоювання, що якщо він повернеться до Грузії, то там його «катуватимуть», а він сказав у відповідь: «Слухайте, зараз 21 століття, хіба кого можуть катувати?»
В опублікованому одним із адвокатів Саакашвілі — Массімо Данджело — аудіозаписі розмови Саакашвілі розповідає, що коли його, голодуючого, переводили з камери до тюремної лікарні, то «тягли по підлозі та били». Також, за його словами, його «тримали за горло, душили і били по голові», коли вирішили зняти з нього наручний годинник, хоча до цього він носив його п’ять тижнів і нікому не було до цієї справи. Саакашвілі також розповів американському адвокату про натовп ув’язнених у в’язниці міста Руставі, які кричали і словесно ображали його в той час, коли його «насильно переводили» до тюремної лікарні.
Інкогніто до Грузії
Але все ж таки, як Саакашвілі потрапив до в’язниці? Навіщо в принципі людина, яка ще в 2015 році отримала громадянство України і зробила в Києві як мінімум цікаву політичну кар’єру, вирішила повернутися на батьківщину, де їй навіть не запропонували зберегти грузинське громадянство?
В історії таємного повернення Саакашвілі багато дивного. За даними грузинської прокуратури, організувати поїздку йому допомагав колишній чиновник МВС Грузії генерал Георгій Лорткіпанідзе - він працював в Україні ще з того часу, як Саакашвілі був головою Одеської області. У березні через півроку після арешту Саакашвілі Лорткіпанідзе був призначений на посаду заступника директора контррозвідки України. Навряд чи ці події пов’язані — Саакашвілі, швидше за все, просто використав усіх, хто міг хоч якось допомогти здійснити його навіжений план.
Відомо, що Саакашвілі прибув з України до грузинського порту Поті на поромі, у вантажівці, а потім невпізнаним подорожував до столиці компанії водія-дальнобійника. Дорогою він встиг викласти кілька фото- та відеозвернень, в яких повідомляв, що прибув до Грузії. Цим він практично довів до нервового зриву окремих представників «Грузинської мрії», яким довелося пояснювати журналістам, що відео — фейк, а Саакашвілі насправді знаходиться в українському Трускавці.
Елгуджа Цомая — водій вантажівки, яку забрав Саакашвілі з порту Чорноморськ, — розповів нещодавно, що провів з ним три дні в морі, ще п’ять — у Грузії, і за цей час Саакашвілі ніхто не давав вказівок, за винятком того, що «треба їхати у Тбілісі», де, як виявилося, навіть не було підготовлено квартиру.
Спочатку їм щастило. Вантажівка неподалік Батумі зупинила поліцейський патруль, але екс-президента на передньому сидінні навіть не впізнали. Досі неясно, як влада відшукала Саакашвілі, який зупинився у квартирі свого перевізника у спальному районі Тбілісі Санзона.
«За ці вісім днів я його не питав, чи хтось має його зустріти, ми з ним розмовляли як друзі. Я повіз його в будь-яке місце, в будь-яку країну. Після того, як нашу машину зупинив патруль і поліцейський його не впізнав, Михайло сказав, що на місці влади зняв би одразу двох міністрів — внутрішніх справ та держбезпеки», — розповів Цомая, якому за сприяння у незаконному перетині кордону загрожує кримінальне покарання. На запитання, чи привіз він Саакашвілі до Грузії знову, він не замислюючись відповідає: «Так!»
Одним із перших, хто відкрито назвав рішення Саакашвілі повернутися до Грузії «великою помилкою», став його старший син Едуард.
В одному з інтерв’ю він спробував пояснити, навіщо батько повернувся. За його словами, він "не був здивований", оскільки "знає характер Миші".
«Я слухав його розмови про це. Він мав велике бажання повернутися. Мабуть, він думав, що зуміє, як і раніше виходило, якось подолати цю кризову ситуацію.
Дуже шкода, що батько так обдурився. Це сталося тому, що за ці роки його не було в Грузії і до нього надходила лише «відфільтрована» інформація, та й сам її «фільтрував»: чув тільки те, що хотів. Це було емоційне, ірраціональне бажання повернутися до Грузії», — каже Едуард Саакашвілі в телевізійному інтерв’ю.
Сьогодні всі питання, пов’язані з Михайлом Саакашвілі, вирішують його син Едуард та мати Гіулі Аласанія: вони ходять до суду, розмовляють із адвокатами, пресою та лікарями, їздять до Європарламенту. Якоїсь миті навіть могло здатися, що Саакашвілі тільки на підтримку сім’ї і може сподіватися.
Але Зураб Чіаберашвілі — соратник Саакашвілі, який після його від’їзду з Грузії залишив партію «Національний рух», — зараз закликає до її консолідації. «Не можна було припустити, що питання звільнення Саакашвілі залишилося лише питанням його сім’ї. На базі партії мали створити широку громадську раду, куди б увійшли різні політики, лікарі, ті, хто працював би на міжнародному рівні, працював би з пресою. Ми не ходили б отак, зигзагами. Не треба було влаштовувати двохсоттисячні мітинги, треба було щодня проводити акції у різних місцях», — дорікає соратникам Чіаберашвілі.
«Саакашвілі – це символ. Насправді в такому стані зараз вся Грузія: просто ми вранці встаємо, п’ємо чай чи каву, ходимо вулицями, і думаємо, що ми живемо нормально. Але як суспільство ми гнієм. Як ми зможемо пробачити собі, якщо Саакашвілі помре, і Путін та Іванішвілі перекреслять те невелике досягнення, що було у нас за ці роки, ту світлу пляму, яка була у Грузії у вигляді «революції троянд» за ці 30 років. Ці люди [«Грузинська мрія»] прийшли для того, щоби переписати історію. Тому Саакашвілі і приїхав, і проводив голодування, цим він сказав, що його життя не має значення, якщо ця країна має застрягти у російському болоті», - вважає Чіаберашвілі.
Особистий ворог Путіна
Георгій Маргвелашвілі, людина, яка зайняла президентське крісло відразу після Саакашвішвілі і стала першим президентом від «Грузинської мрії», намагалася відвідати його в клініці, проте так і не була туди допущена. І хоча під час перебування президентом (2013–2018) Маргвелашвілі не був помічений у симпатіях до Саакашвілі, історія з в’язницею багато змінила. В інтерв’ю популярному опозиційному телеканалу "Пірвелі" Маргвелашвілі назвав уряд "Грузинської мрії" "авторитарним", Саакашвілі - "в’язнем Путіна", а Іванішвілі - заручником російського президента, який зараз "притискає" всіх російських олігархів.
Те, що відбувається з третім президентом Маргвелашвілі, безпосередньо пов’язує з війною в Україні.
«Єдина перемога Путіна за останні шість місяців – це перемога над Саакашвілі. Я не говорю про винність Саакашвілі, просто жоден злочин не повинен каратися вироком «смерть від тортур».
Ми не можемо спокійно дивитися на те, як уже вдруге в нашій історії робимо ганебний крок і вбиваємо обраного нами президента... Вибраного не мною особисто — я за нього ніколи не голосував, як не голосував і за Звіада Гамсахурдія (перший президент незалежної Грузії) ). Але за Саакашвілі проголосували 90% виборців, як свого часу та за Звіада. Що ми маємо сказати своїм нащадкам? Що коли в Україні йшла війна і весь світ називав Путіна варваром, то єдиною перемогою Путіна за останні півроку стали тортури Саакашвілі?
На фронті в Україні відбувається їхній розгром, Путін не може ніде знайти собі союзників. І єдина країна, де він сьогодні досяг успіху, — це Грузія, де його особистого ворога вбивають під тортурами. Історія винесе нам усім дуже важкий вирок, якщо ми допустимо смерть Саакашвілі», — каже Георгій Маргвелашвілі, який після закінчення свого терміну у 2018 році повернувся до роботи викладача вишу.
Макрон чи Зеленський?
Схоже, оприлюднення відеокадрів із Саакашвілі, які мали довести, екс-президент симулює хворобу, призвело до того, що багато хто на Заході вирішив: влада Грузії симулює правосуддя.
Група європарламентаріїв, які вивчають можливість надання Грузії статусу кандидата до Євросоюзу, у грудні домоглася ухвалення Європарламентом спеціальної резолюції. У ній висловлюється стурбованість «ослабленням демократії в Грузії», а також є заклик до уряду звільнити Михайла Саакашвілі та через реформи знизити «надмірний вплив Бідзини Іванішвілі».
Вже не вперше Європарламент рекомендує вивчити можливі зв’язки Бідзини Іванішвілі з Росією.
«Якщо звинувачення підтвердяться, ми закликаємо до введення персональних санкцій проти Бідзини Іванішвілі та його найближчих соратників», — сказано у поправці до резолюції, яку підтримали 352 депутати (128 були проти).
Крім того, Європарламент закликав президента Грузії Саломе Зурабішвілі помилувати Саакашвілі та гендиректора опозиційного телеканалу «Мтаварі» Ніку Гварамія — їх обох грузинська опозиція та впливові міжнародні організації вважають політичними в’язнями, що також не наближає Грузію до заповітного статусу країни-кандиту.
Саакашвілі через французьку газету Le Monde 12 грудня звернувся до президента Франції Еммануеля Макрона. Лист починається зі слів: "Я вмираю, у мене мало часу".
У цьому листі Саакашвілі просив Макрона допомогти з організацією міжнародної підтримки та скаржився на те, що у в’язниці його отруїли.
«Я все життя боровся за свободу та реформи в Грузії та Україні, виступав проти імперіалістичної політики Росії. Путін вважає мене одним із головних ворогів. Він публічно пообіцяв мене вбити. Зараз я сиджу у в’язниці як один із його особистих в’язнів», — пише Саакашвілі.
Чому Саакашвілі звернувся саме до Макрона? Можливо тому, що громадянином Франції є його головний противник, засновник «Грузинської мрії», мільярдер Бідзіна Іванішвілі. У Грузії поширена думка, що рішення тримати Саакашвілі у в’язниці нібито ухвалив саме він і лише він може його скасувати. Думка президента Франції для Іванішвілі цікава: Україна вже внесла його родичів до списку санкцій (і рекомендувала країнам Заходу вчинити так само), на черзі він сам, і сваритися в такій ситуації з європейською владою йому явно ні до чого.
Ще одна відома "француженка" - нинішній, п’ятий президент Грузії Саломе Зурабішвілі.
Її позиція щодо Саакашвілі вже давно не така жорстка, як у лідерів «Грузинської мрії». Однак помилувати її вона все ще відмовляється. Тепер Зурабішвілі, ймовірно, сподівається на суд — процес у справі про відстрочку покарання Саакашвілі з третьої спроби розпочався у Тбіліському міському суді 22 грудня.
«Для нашої країни та її репутації, для внутрішньої стабільності та майбутнього дуже важливо, щоб усі сторони припинили спекуляції та дочекалися рішення суду», — сказала президент, виступаючи перед дипломатами на традиційному новорічному прийомі в Тбілісі.
А що ж Україна? Досі було незрозуміло, чи має намір Київ заступитися за свого громадянина. До того ж, Саакашвілі досі формально вважається головою комітету з реформ при українському президенті. Київ та Тбілісі останніми роками намагалися не сваритися, проте виходило погано — стосунки погіршувалися, і всі чудово розуміли, що це відбувалося через Саакашвілі.
Одразу після затримання Саакашвілі минулого року президент Володимир Зеленський зробив кілька заяв, у яких особливо наголосив, що не був поінформований про намір Саакашвілі таємно приїхати до Грузії.
Війна, що почалася в лютому, розгорнула всі думки Саакашвілі у бік України. З того часу більша частина його постів у соцмережі присвячена ситуації в Україні, просуванню українських військ та діям на фронті грузинських добровольців. На свої судові процеси Саакашвілі приходив з українським прапором та зачитував через ґрати звернення українською мовою.
Однак за наступні дев’ять місяців жодних слів підтримки з Києва Саакашвілі не почув — там було не до нього.
Перший майже офіційний коментар щодо Саакашвілі з’явився лише у листопаді — грузинські блогери поставили запитання раднику офісу президента Олексію Арестовичу про те, чи може Україна підтримати Саакашвілі. За відповіддю Арестовича стало зрозуміло, що про Саакашвілі у Києві практично забули. Наприклад, радник припустив, що Саакашвілі все ще є громадянином Грузії, хоча насправді має лише одне — українське — громадянство.
«Чи може Україна щось зробити? Ну вони скажуть, що ми втручаємося в суверенні справи Грузії, це складна дилема», — сказав Арестович.
Під кінець він все ж таки дав владі Грузії пораду — відпустити Саакашвілі за кордон.
І ось напередодні дня народження Саакашвілі, 20 грудня, мовчання Києва було офіційно перервано. Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення до влади Грузії. Він закликав їх «врятувати життя Саакашвілі», виявити милосердя і передати його до будь-якої країни Європи, США чи України:
До президента у соцмережах приєднався і радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк:
У день народження Саакашвілі заклик Зеленського підтримала і президент Молдови Майя Санду:
Можливо, пропозиція Зеленського зможе вплинути на долю колишнього грузинського президента, тепер українського громадянина. Інакше Саакашвілі треба буде дожити до оскарження свого клопотання в Страсбурзькому суді. Або до завершення війни.
Ія Баратели , опубліковано у виданні «Нова газета. Європа»
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
