Знову про Вікторію Спартц або Чому республіканці голосували проти "фінансування допомоги України"
Проте для розумних людей варто розуміти, чому саме республіканці голосували "проти" цього законопроєкту.
Почнемо з самого початку. Голосування було не за "закон про допомогу Україні на 45 млрд", як вам дехто намагається надути у вуха, а за розподіл 1850 млрд урядових витрат США у 2023 році. Тобто допомога України - це лише 2,4% цього закону.
Ще один важливий момент. Демократи втратили більшість у Конгресі і з січня передають владу республіканцям. За останні десятиріччя не було ситуації, коли "хрома качка", тобто партія, яка вже втратила владу, поспіхом, в останній день, затверджувала витрати на такі величезні суми. Таке - вперше. Тепер цей закон гарантує фінансування усіх забаганок та пріоритетів демократів і фактично на рік продовжує їх владу. (Тепер ви розумієте, навіщо Байдену був потрібен візит Зеленського, так?)
Йдемо далі. Республіканці критикують весь цей закон і називають його "марнотратством". Що стосується допомоги України, вони вважають її недостатньою та неефективною, тому що на їх думку Україна не отримує те, що їй дійсно потрібно.
Як приклад: лідер республіканців в Сенаті Тед Круз вимагав передавати Україні "Патріоти" та винищувачі ще у квітні - за 8 місяців до того, як почалися рухи стосовно цього в демократичному Білому Домі.
Коментуючи ситуацію, Круз пояснив виборцям, що цей закон передбачає божевільне збільшення витрат на божевільні програми, які призведуть до інфляції. Серед претензій до уряду - "безрозсудна" імміграційна політика і відкритий кордон з Мексикою, курс на руйнацію енергетичної сфери (привіт, дорога нафта!) і пом’якшення у боротьбі з криміналом. "Заради техаських та американських родин я проголосував проти".
Закон критикують не лише конгресмени. Так, стратегічний дослідницький інститут The Heritage Foundation висловився зовсім недипломатично. Аналітики фонду назиаають його "величезною колекцією подачок (зі спеціальними відсотками) і паливом для пожежі інфляції та розбудженого лівого істеблішменту". Вони вважають, що він "задушить нашу економіку і прискорить розпад тканини нашого громадянського суспільства на довгі роки вперед".
Типовою "забаганкою" є, наприклад, виділення 2,35 млн. дол. на так званий "Центр Патріка Ліхі" в штаті Вермонт. Ці гроші з федерального бюджету запропонував асигнувати... сенатор-демократ Патрік Ліхі, один з авторів цього законопроєкту.
Або, наприклад, 13 млн. дол. виділили на розширення аеропорту в місті Аббевіль з населенням 2358 людей. На розвиток інфраструктури острова Сент-Джордж з населенням 79 (сімдесят дев’ять) людей асигнують 5,5 мільйони бюджетних доларів. Ще півтора мільйона (!) спрямують на те, щоб заохотити мешканців Пасадени їсти на свіжому повітрі просто неба (це не жарт).
Таких прикладів багато: закон містить 4000 сторінок і 2000 додаткових пояснень та інструкцій. Конгресмени перед голосуванням вивчали його аж чотири дні (але це неточно).
Окремі претензії стосуються протиепідемічної установи СDС, яке, впевнені республіканці, не лише провалило боротьбу с панд.емією, а ще й продукувало шкідницькі вимоги - наприклад, носити маски дітям від двох років. СDС не планують карати за цей тотальний фейл, навпаки: фінансування збільшать на 40% - з 6,5 до 9,2 мільярди.
Наостанок - стосовно теми абортів, яку також ставлять у претензію республіканцям. Закон передбачає виділити 575 мільйонів доларів на "планування сім’ї/репродуктивне здоров’я, включно з регіонами, де зростання населення загрожує біорізноманіттю чи видам, що зникають".
Ще раз. Якщо десь люди розмножуються і через це заважають рідкісним рослинам або біорізноманіттю - треба стимулювати "планування сім’ї", в тому числі аборти. Цікаві пріоритети.
Якщо казати в цілому, то як я бачу, у нас таке називають "розпилом", а в США це "політична боротьба", так.
І ось тепер республіканців, які не підтримали всі ці неприпустимі для них або взагалі божевільні речи, нам показують як "ворогів України". Сенатора Круза і конгресмена Макконнелла, які як леви бився за санкції проти "Північного потоку", проте програли цю битву Байдену і путіну. Сенатора Корніна, автора закону про ленд-ліз, який не виконує президент. Вікторію Спартц, яка лобіює підтримку України з початку вторгнення.
Можна було б казати: "це їх американські справи". Проте - ні. По-перше, від цих американських справ напряму залежить, скільки ще українців загине на фронтах, на окупованій території та в тилу. По-друге, потужна атака на республіканців йде в Україні, навіть запущені ботоферми - тобто все це нас стосується напряму.
І найогидніше, що у нас є багато людей з великими вухами, які всю цю локшину брехні та зради сприймають з ентузіазмом.
Сергій ДІБРОВ, публіцист; опубліковано на сторінці автора у Фейсбук
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
