Нікому не потрібний «збройовий барон». Досьє Віктора Бута
У грудні США обміняли російського бізнесмена Віктора Бута на баскетболістку Брітні Грайнер. OCCRP відновлює шлях Бута від військового перекладача до «найбільшого у світі нелегального торговця зброєю» та аналізує реакцію на обмін у США, Росії та експертній спільноті.
Бут набув популярності найвпливовішого у світі нелегального торговця зброєю ще в дев’яності. У 1999 році США розпочали операцію з припинення його діяльності, і колишній співробітник Ради національної безпеки США Лі Уолоскі назвав його «найбільшим ділком у галузі незаконного постачання зброї, посібником кримінальних та терористичних структур».
За версією, яку розповідали пресі чоловіка і товариші по службі Бута, його біографія така: народився в Душанбе в 1967 році, закінчив у Казані суворовське училище, після армії вступив до інституту Міноборони, де отримав спеціальність військового перекладача, потім до 1991 року працював у військово-транспортній. авіації. Мовою Бута був португальський: він неодноразово виконував службові завдання в Анголі, а наприкінці вісімдесятих працював і жив за часів радянської військової місії в Мозамбіку. Схожий бекграунд (і навіть та сама іноземна мова), наприклад, у голови Роснафти Ігоря Сечіна чи колишнього губернатора Тульської області Володимира Груздєва — при цьому обидва вважаються вихідцями зі спецслужб. Буть свою приналежність до російської — і будь-якої ще — розвідки завжди заперечував.
На початку дев’яностих Бут зайнявся бізнесом: був співзасновником торгової компанії «Ліско», яка постачала в Росію різні товари — від шоколаду до одягу. Ще «Ліско» експортувала з Росії фоторушниці — довгофокусні фотоапарати для зйомки віддалених об’єктів. "Нова газета" в нульові зазначала, що фірма працювала в тому числі в Південній Кореї. Журналісти знайшли там однойменне підприємство, створене російськими державними зовнішньоекономічними об’єднаннями «Союзпромекспорт» та «Промсировинаімпорт», але його зв’язок з компанією Бута заперечували як ці відомства, так і колишні партнери Бута з бізнесу. Ще Бут очолював «Міжнародне агентство Інтеральт», яке повідомляло про себе, що займається «посередницькою та видавничою діяльністю, а також надає ексклюзивну політичну інформацію» — такі організації часто є вітриною розвідок.
Потім Бут узяв у лізинг перший літак та зайнявся авіаперевезеннями. Бізнес швидко зростав, і 1993 року Бут переїхав до ОАЕ. Бут та його родина стверджували, що він возив законні військові вантажі, у тому числі російські винищувачі до Малайзії та вертольоти до Східного Тимору, а також перекидав у гарячі точки продовольство, медикаменти та миротворців ООН — французький військовий контингент до Анголи та Руанди, бельгійський — до Сомалі. Але часто вантаж був у забитих ящиках, відзначали льотчики, які працювали з Бутом у ті роки.
За версією влади США, саме діяльність Бута призвела до того, що повстанські угруповання в центральній та західній Африці виявилися «добре екіпірованими, нагодованими та озброєними», і що в Придністров’ї нібито сформувався найбільший у Європі склад боєприпасів. До кінця дев’яностих Бут оселився в Бельгії — найбільшому центрі світової торгівлі алмазами: це пов’язували з тим, що африканці розплачувалися з ним за зброю коштовним камінням. Пізніше саме ця країна першою оголосила його у розшук. Вже після свого арешту Бут заявляв, що його літаки перевозили зброю для урядів Руанди, Конго, Анголи та офіційної влади Афганістану, але Бут категорично заперечував, що він сам торгував ним.
Можливо, співпраця з ООН дозволила Буту обійти міжнародне ембарго на польоти до Афганістану, передбачала преса: так, його компанії часто робили польоти до Кандагару. Коли 1995 року таліби захопили там екіпаж російського літака Іл-76, який нібито віз патрони для ворожого ним «Північного альянсу», саме Бут, за версією влади США, стояв за цією операцією — а також брав участь у знаменитій втечі льотчиків. Самі вони це заперечували, хоч Бут визнавав. Так чи інакше, США вважають, що Бут постачав зброю та талібам, а ще «Аль-Каїді», причому аж до теракту 11 вересня 2001 року.
Коли США розпочали операцію проти Бута, він осів у Росії та намагався не виїжджати за кордон — але з пресою спілкувався. Версію звинувачення, яку висунули США, Бут назвав схожою "на сюжет голлівудського бойовика". І 2005 року такий бойовик справді зняли: вважається, що Бут став прототипом героя фільму «Збройовий барон» з Ніколасом Кейджем.
Заарештувати Бута змогли приблизно через десять років спроб — у 2008 році, заманивши до Таїланду нібито на переговори з колумбійськими повстанцями FARC, за яких видавали себе агенти спецслужб США. Таїланд видав Бута США, і бізнесмен потрапив до в’язниці. 2012 року суд засудив його до 25 років позбавлення волі.
Росія багато років добивалася екстрадиції чи обміну Віктора Бута, але США не погоджувалися. Колишня співробітниця DIA (Розвідувальне управління Міністерства оборони США, РУМО) Ребекка Коффлер заявляла Fox News, що російські офіційні особи вважають Бута "цінним активом".
Саме заради Бута, як вважає влада США, Росії були потрібні «дипломатичні заручники»: зокрема, Тревор Рід, затриманий за пияцтво на вулиці, який отримав дев’ять років колонії за удар, завданий московському поліцейському в автозаку, і титулована баскетболістка Брітні Грайнер, затримана в аеропорту «Шереметьєво» з кількома грамами гашишної олії у багажі.
Майже кожного нового затриманого в Росії американця називали ймовірним кандидатом на цей обмін. Серед них, наприклад, Марк Фогель, засуджений у Росії на 14 років колонії за тим самим звинуваченням, що й Грайнер, він раніше був співробітником посольства США в Росії, а останнім часом працював учителем у школі при дипмісії. Але найвірогіднішою кандидатурою вважався Пол Вілан, якого в Росії засудили до 16 років суворого режиму за звинуваченням у шпигунстві. Вілан, який мав паспорти кількох країн і працював директором з безпеки в американській компанії, нібито намагався вербувати співробітників ФСБ та Міноборони. За даними преси (офіційне звинувачення засекречено), Вілана було затримано, коли представника російської контррозвідки передали йому флешку зі списком особового складу одного з підрозділів ФСБ.
Американська сторона «хотіла здійснити обмін двох громадян на одного росіянина – Віктора Бута на Грайнер та Уїлана», стверджував адвокат Бута Олексій Тарасов та джерела CNN. Надія на цей обмін була і у самого Уїлана, випливає з його коментаря CNN, де він журиться, що адміністрація президента США Джо Байдена не доклала достатніх зусиль для його звільнення.
У США думки щодо Бута на Грайнер розділилися. Демократи частіше вітають звільнення баскетболістки та її повернення на батьківщину, а республіканці та їхні прихильники вважають обмін нерівноцінним. Так, конгресмен Кевін Маккарті заявив, що американський президент «наніс подарунок» Володимиру Путіну. Ведучий Fox News Такер Карлсон дивувався, як адміністрація США могла піти на такий «невиправданий ризик». Джерело The Washington Post у Мін’юсті США заявило, що міняти спортсменку на «торговця смертю» - це «божевілля». А екс-президент Дональд Трамп назвав угоду «дурною і непатріотичною ганьбою для США»: «Що за угоду щодо обміну Бріттні Грайнер — баскетболістки, яка відкрито ненавидить нашу країну, на людину, відому як «торговець смертю»?».
Видача Бута, якого ще в нульові називали одним із важливих секретоносіїв Росії, може бути частиною якихось негласних домовленостей НАТО та Росії з українського питання, вважає один із військових аналітиків, з яким поговорив OCCRP (ми не називаємо його ім’я через те, що OCCRP визнана у Росії «небажаною організацією»).
Водночас, політолог Костянтин Калачов у розмові з OCCRP у цьому сумнівається: «Відверто кажучи, Бут – це людина з минулого часу. Цінність його неочевидна. Як на мене, це просто бажання продемонструвати, що „своїх не здаємо“ отримати нового піар-героя. Я жартував, що він покаже схованку зброї для продовження „спеціальної військової операції“. Але це лише спроба жартом закрити нерозуміння корисності Бута. І це точно не частина якихось домовленостей щодо України. Це просто закриття гештальту».
Схожої думки дотримується і політолог Михайло Виноградов: «Напевно, Віктор Бут дуже цінний для країни. Можливо, хтось навіть пояснить чим саме».
Експерт із незаконної торгівлі зброєю International Peace Information Service Петер Данссарт ще наприкінці нульових, одразу після арешту Бута, говорив «Комерсанту»: «Особисто я завжди вважав справу Віктора Бута дещо переоціненою. Я не говорю, що він не переправляв зброю в зони бойових дій і не робив на цьому гроші. Але давайте не забувати, що найбільшими продавцями зброї є США, Франція, Китай та Росія. Часто вони використовують таких як Віктор Бут у своїх інтересах».
Після повернення до Росії 8 грудня Бут встиг дати інтерв’ю RT, вступити до ЛДПР (при цьому лідер партії Леонід Слуцький назвав його «сильним духом та мужньою людиною») і з’їздити на Донбас, де, за твердженням Слуцького, його делегація мало не потрапила під обстріл . А засновник ПВК Вагнера Євген Пригожин назвав Бута «ідеалом непохитності».
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
