Кордони і бл@два
Митниця для людей
Листопад. Пропускний пункт Устилуг на кордоні Волинської області України та Польщі. КПП для легкового автотранспорту – щоб за умов війни звільнити для вантажних перевезень сусідній Ягодин. Друга половина дня. Черга у 300+ авто. Просування – 50 метрів/2 години. У черзі у переважній більшості жінки та діти, які виїжджають до Польщі. Або через Польщу ще далі, на Захід. Настає ніч. Мороз. Величезна колона авто у черзі на митницю розтяглася від воріт КПП на вулиці Івана Франка, далі - по Пархоменко, на кілька кілометрів. Так минає 5, 10 годин. Туалетів немає. Відійти від дороги теж немає куди. І сотні жінок і дітей, а також чоловіків змушені «йти до вітру» у тіні парканів, у придорожніх канавах, а там де їх немає – під колеса авто. Їжу та воду купити ніде. Запах сечі та почуття приниження.
“”, – ділиться враженнями жінка із сусіднього авто.
А в офіційному каналі ДПСУ в цей момент - інша картина: у черзі на митницю - лише 6 авто. Це така хитрість прикордонного начальства - вказувати в офіційних повідомленнях лише ті авто, які вже заїхали на митницю, і не помічати ті сотні, що стоять за воротами - гарна картинка для керівництва країни.
Тим часом повз колону “пересічних українців” впевнено прямують до митниці вантажівки та “бусики”. Без черги. Часто – у супроводі джипа з місцевими номерами.
Розгадку цього "руху" можна було отримати вже вранці, на під’їзді до КПП. Там стояв “воїн” місцевої ТРО у камуфляжі та з автоматом, який і визначав, кого запустити на митницю, а кого – притримати.
"Воїн" керує процесом - до водіїв звертається тільки на "ти", в хамській формі. Ліворуч - "блатні" авто, які заїжджають на митницю без черги. Праворуч - "терпили". Змучені діти, жінки - нікого не хвилює; тут злочинність заробляє гроші.
Без черги, зустрічною смугою, на митницю заїжджають порожні вантажівки, вантажні мінібуси місцевих контрабандистів і рідше - легковики. Накази, кого пропустити поза чергою, "боєць" з автоматом отримував по рації від старших товаришів з "тероборони". Які, як з’ясувалося за ніч, цілодобово чергували за півтора-два кілометри від КПП у районі автозаправних станцій, що в Устилузі на вул. Володимирській. Саме там "старші" «рішають» з місцевими контрабандистами, після чого порожні вантажівки, що прямують за кордон за вантажем, та інші «бажаючі» швидко та безпроблемно перетинають кордон.
І тільки коли не було "блатних", які сплатили винагороду, "тероборона" пропускала (і пропускає сьогодні) звичайних людей.
Митники, прикордонники та СБУ, що здійснює нагляд, не можуть не знати, що діється на під’їздах до КПП. Але, очевидно, всіх людей у погонах ця ситуація влаштовує: вони явно у темі та “в частці” у цій масштабній кримінальній кооперації. Вже на самій митниці можна бачити, як "обіцяні" "бусики" та вантажівки миттєво перетинають кордон і йдуть на польську сторону (і також повертаються в Україну), тоді як решту "шмонають" за повною програмою, "як належить".
Причому на польській стороні жодних черг немає – що з України, що в Україну; польська митниця та прикордонна варта працюють швидко і злагоджено.
За спостереженнями людей, які були змушені перетинати КПП в Устилузі кілька разів, черга на КПП створюється навмисне саме “господарями митниці” – для отримання корупційного прибутку.
Ще раз. У брудній схемі задіяні всі: і прикордонники, і митниця, і так звана місцева “ТРО”, яка є лише бандитською складовою процесу.
І звичайно ж, місцевий підрозділ СБУ, який усю цю мерзоту “не помічає”, а отже – “кришує”. Що важливо: за наявності хоча б однієї здорової структури на КПП – чи то митниці, чи прикордонників, чи СБУ – корупційна схема була б неможливою. Але вона існує, отже, у ній пов’язані усі. А якщо цю шоблу не розганяє керівництво ДПСУ, Держмитниці та СБУ в Києві, то можна припустити, що частина кримінальних грошей від цього та багатьох інших КПП і митниць осідає в київських кабінетах.
Тобто, з оперативної точки зору усе зроблено професійно: кримінальні гроші на митницю не заходять - вони залишаються в кішенях хлопців з "ТРО" поза території КПП. Що у випадку зацікавленості СБУ (ГБР) у поверненні законів України в український Устілуг має ускладнити це намагання. Але було б бажання. А його вочевідь немає - тому що це "хлєбное мєсто".
Це хлопці з ТРО Херсонщини, Черкасчини і Полтавщини будуть гинути під Бахмутом за Україну, а бидло з "ТРО" Устілуга буде й далі наживатися на нашій біді - разом з генералами митниці та ДПСУ. Але це ліричний відступ...
Так виглядають корупційні “низи”.
Митниця для генералів
А ось такі гламурні форми корупція на митниці та в прикордонній службі набуває у генеральських кабінетах. Знайомтесь, Іванка Плантковська:
На фото у Парижі у новорічну ніч (2022/2023) – Іванна Плантовська, військовослужбовиця, прес-офіцерка Південного регіонального управління Держприкордонслужби України. Обличчя (тепер уже не лише обличчя) ДПСУ.
Нижче – вона ж: на старті своєї кар’єри в ДПСУ – в Одесі, і на її піку – вже “відтюнінгована”, у Києві:
Іванна в обрамленні солістів відомчого ансамблю “Перлини кордону”
Вона ж поза дверима відомчих кабінетів:
На фотографіях, які вона публікувала в мережі - дорогі машини, вбрання та інші атрибути "солодкого життя". Цікаво, що відео для соцмереж Іванна записувала під російську поп-музику.
Ще екзотики з її соцмереж в час, коли в Україні йде повномасштабна війна:
«Красиво жити» не заборониш. Але все ж таки три питання до керівництва ДПСУ:
На яких правових підставах військовослужбовиця Іванна Плантовська виїхала за кордон під час воєнного стану в країні?Звідки гроші на купівлю коштовних авто і розкішного відпочинку у прес-секретарки?Якою є публічна оцінка такої поведінки військовослужбовця під час війни з боку керівництва ДПСУ?Вартість авто Іванни Плантовської вказана в цьому оголошенні про продаж розміщеному минулої осені:
Після скандалу Іванна видалила обліковий запис у Tik Tok і закрила сторінку у Facebook. Але фотографії та скріншоти залишились.
Зухвала поведінка Іванни Плантовської і спосіб життя, що не відповідає її офіційним доходам, говорять про наявність у цієї дами високого покровителя.
І він "знайшовся" - про нього розповів відомий волонтер Андрій Боєчко.
Дослівно:
Сергій Мул. Фото: dpsu.gov.ua
Картину морального звиродніння у керівництві ДПСУ доповнив екс-нардеп Борислав Береза (стилістика збережена – А.):
Ще кілька деталей до портрета успішного генерала (він же “Хорхе Фернандес”):
Полковник Сергій Мул народився 27 липня 1973 року у селі Лисогірка Хмельницької області. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище, інститут прикордонних військ України, Національну академію прикордонних військ України.
У ДПСУ - з 1994 року. Обіймав посади від старшого контролера застави прикордонного контролю до заступника начальника кількох департаментів адміністрації Держприкордонслужби. Доктор психологічних наук. Дисертацію на екзотичну тему «Психологія готовності офіцера-прикордонника до професійної діяльності» (!) захистив (купив – А.) у 2016 році. Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Сфера відповідальності генерала:
Південне регіональне управління (в/ч 1469) — територіальний орган Державної прикордонної служби України, охороняє ділянку державного кордону України загальною протяжністю 3441,8 км; із них сухопутна — 1978,468 км, морська — 842,7 км, річкова — 578,193 км, озерна — 43,4 км. Протяжність кордону з Румунією — 181,093 км, Республікою Молдовою — 1068,668 км, у т.ч. 452 км — Придністровська ділянка.
Підрозділи дислокуються на території 5 областей (Вінницької, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької) та XX прикордонних районів України. На ділянці відповідальності регіонального управління - 95 пунктів пропуску через державний кордон, з них функціонує 75, (міжнародних — 49, міждержавних — 12, місцевих — 14; за видами сполучень: автомобільних — 33, залізничних — 7, морських — 24, повітряних — 4, річкових — 7) та 3 контрольних пункти.
15 лютого Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило про перевірку декларації начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби С. Мула.
А 16 серпня Президент України нагородив генерала Мулу орденом Данила Галицького. Усього від ДПСУ у цьому Указі - троє нагороджених: двоє посмертно (солдат та старший сержант) та один живий (генерал). У світлі скандалу з “мулицею” – глибоко символічно.
Ось як це виглядало в Указі Президента:
Яка іронія: девіз ордену Данила Галицького – «Батьківщина і честь».
Про бл*дей та наслідки
Працевлаштування на держслужбу своїх коханок генералами (і не лише ними) в Україні, схоже, стало "фішкою" нинішньої влади. Влада, у вищих представників якої явно занижена моральна планка та почуття відповідальності перед українським суспільством. Генеральська коханка у ДПСУ, генеральська коханка у ДСНС (стаття Крук, фасад, держтайна, Жанна …) - це лише похідна від “послиці” від Офісу Президента до Болгарії (По блату в послиці: що не встигли видалити з інтернету про єрмакову протеже Олесю Ілащук). "Корабельна сосна" стала не лише мемом, а й брутальним лейблом найближчого оточення Володимира Зеленського.
Але гірше інше – наслідки для нас, українців.
Перше. Корумпований кордон – це підрив державної безпеки. Нагадаю, що ворог легко зайшов на Донбас у 2014-му зокрема і тому, що були повністю корумповані місцеві митниця і прикордонники, які два десятиліття жили з контрабанди. І тому «через одного», а то й частіше, були завербовані ФСБ. Саме “дірявий” кордон із Росією на Луганщині та Донеччині уможливив завезення великих партій зброї та боєприпасів для угрупування Гіркіна та місцевої агентури спецслужб Росії (екс-командувач ДПСУ генерал Микола Литвин за розвал довіреної йому структури так і не відповів). Навряд чи кримінальне свавілля, що спостерігалось автором на кордоні в Устилузі, - виняток із правил, і на інших ділянках західного кордону України панують Закон і правопорядок. Так не буває: якщо гниле, так вже усюди.
Керівництво ДПСУ та митниці явно не контролює (точніше – явно ситуацію з контрабандою на кордоні, про що свідчить навіть гнітюча статистика надходжень платежів до державного бюджету. Таке керівництво потрібно негайно знімати та міняти. Винних в організації контрабанди – віддавати під слідство та суд.
Друге. Кримінальне свавілля на кордоні, “вигул” генеральських бл*дей за казенний рахунок – це публічна образа українського громадянського суспільства. Це підрив довіри до керівництва країни, що воює, до інститутів державної влади. Офісу Президента не варто мати ілюзій: люди терплять єрмаків, татарових, смирнових, арахамій і т. д. до певного часу. І терпець цей не залізний, і коли він урветься, параграфів Кримінального Кодексу може не вистачити для визначення помсти злодійській, брехливій зграї любителів "корабельних сосен".
Третє. Ворог не може перемогти українців на полі бою. Але він знає наше найвразливіше місце - тотальну корумпованість держапарату. І тому Кремль усі сили кинув на торпедування надання допомоги Україні у Конгресі США та у громадській думці західних демократій.
Західному обивателю покажуть губастих генеральських дуреп, “послиць” типу Венедиктової та Ілащук, золоті тарілочки зі столу Кирила Тимошенка – і західним друзям України буде дуже важко пояснити своїм співгромадянам необхідність допомоги нашій країні.
Вигулювати генеральських бл*дей за рахунок закордонної допомоги воюючій країні - недозволена розкіш для західних платників податків та політиків, які представляють їхні інтереси. І якщо допомогу Україні буде хоча б урізано – то саме прості українці заплатять за ці загули “верхів” тисячами, десятками тисяч своїх життів.
І останнє: всі призначення на керівні посади у ДПСУ, як і в інших відомствах, здійснюються вручну Офісом Президента. Тому персонально Володимир Зеленський несе відповідальність за цих призначенців – навіть якщо він їх у вічі до цього не бачив.
І він обов’язково ще "відгребе" від суспільства за це бл*дство "під патронатом президента".
Хоча автор має великі сумніви в тому, що Зеленський розуміє і перше, і друге, і третє, і свою відповідальність за цей бедлам.
Георгій Семенець, Аргумент
Розвідка Британії про перестановки в армії РФ: суттєва зміна підходу до війни
