"Вивезла тіло в багажнику авто": матері загиблих захисників України розповіли, як шукали їх
Про це українки розповіли ВВС Людмила у перші тижні після окупації Росією Херсонщини спромоглася прорватися на захоплену росіянами територію для того, щоб забрати додому свого загиблого сина Максима.
Тим часом Наталя теж забрала тіло свого сина Романа прямо з поля бою. Проте зробити їй це вдалося лише після визволення Силами оборони Харківщини.
Історія Людмили
Синові жінки, який загинув у боях з окупантами, було лише 20 років. Він воював у складі десантно-штурмових військ та віддав своє життя за Україну на другий день повномасштабної війни, 25 лютого, під Херсоном на трасі Генічеськ – Нова Каховка.
4 березня разом із батьком Максима Людмила виїхала в окуповане тоді село Томарине, на околиці якого залишалося тіло її сина та інших загиблих воїнів. На першому блокпосту їй вдалося домовитися з окупантами, які погодились відвести її на місце їхньої загибелі.
"Толя пішов туди, я просто вийшла і стала на дорогу, і просто дивилася... Дивилася, як він розривав бушлат, щоб подивитися на татуювання на руці - це все, що можна було впізнати, тільки по тату", - згадує українка.
Вона вивезла тіло свого сина у багажнику машини. Коли Людмила разом із чоловіком виїжджали із села, їм назустріч їхала колона техніки військ РФ із позначками "Z". Машину жінки окупанти не зупиняли.
"Як нам сказав патологоанатом, коли він уже був мертвий, то його ще переїхали. Ну для чого? Вони що, боялися, що він встане і наздоганятиме їх? Йому осколком відірвали голову. Мені його просто не показували. Я корю себе за те , що не наполягла на тому, щоб побачити його", – каже жінка.
Історія Наталії
Син Наталі Роман був інженером радіоелектронної боротьби. Він загинув наприкінці квітня біля села Довгенько під Ізюмом на Харківщині, захиснику України було 30 років.
Ця територія була окупована військами РФ, забрати звідти тіло Романа було неможливо. У вересні ЗСУ звільнили населений пункт і Наталя одразу почала організовувати пошукову групу.
"Лежали там троє - так, як на відео росіян. Вони просто їх кинули в яр... У мого сина був жетон. Так, я свого сина впізнала... Я стовідсотково знаю, що це моя дитина", - сказала Наталя.
Через півроку після смерті Романа поховали у його рідній Вінниці. Тепер його мати хоче, щоб Україна якнайшвидше перемогла у війні, щоб жодна жінка не опинилась у тій ситуації, в якій була вона.
Розвідка Британії про перестановки в армії РФ: суттєва зміна підходу до війни
