Лікар-спецназовець рвався за сином на фронт: під Бахмутом загинув прикордонник із Одеси
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Вчив рятувати життя
Одесит Микита Карпенко , засновник та директор центру SAR, який вчить надавати домомедичну допомогу, розповів, що познайомився з Павлом, коли вони шукали інструктора.
“У нас з’явилася вакантна посада на позицію інструктора і ми шукали людину з вищою медичною освітою, лікаря. фазу війни", – розповів Карпенко.
За його словами, протягом кількох років лікар, вже будучи інструктором SAR, навчав різні категорії людей, зокрема військових.
Не міг залишитися осторонь
У 2014-2015 роках Павло Загніборода служив у 79 окремій аеромобільній бригаді, був начальником медслужби батальйону. Після демобілізації працював у фармацевтичних компаніях та разом із сім’єю жив в Одесі.
У лютому 2022 року, коли відбулося повномасштабне вторгнення армії Росії в Україну, Павло знову не зміг залишитись осторонь і вирушив у військкомат. "Спочатку він проходив службу в порту, проте якось він набрав мене і попросив допомогти з перекладом туди, де його навички будуть більш необхідні. Павло хотів потрапити на схід, щоб рятувати життя", – каже директор центру SAR.
Павло Загніборода навесні вже був у лавах 10 мобільного прикордонного загону "ДОЗОР". У прикордонному спецназі він потоваришував із іншим мобілізованим – Андрієм.
"Ми познайомилися у квітні. Швидко потоваришували, бо було багато спільного, хоча я не медик. Та й близькі за віком: Павлу було 48, мені – 49", - каже підполковник.
За його словами, Павло був дуже неординарною особистістю. "Знаєте, коли людина потрапляє у військовий колектив, де всі прослужили разом понад п’ять років, він дуже виділяється. Був дуже вільною людиною, жив за своїми принципами, яким не зраджував. Тримав своє тіло, розум в ідеальному стані. Незважаючи на вік, був одним з найсильніших у нашому підрозділі. Спокійно віджимався на одній руці і присідав на одній нозі, щоранку пробігав по 5 кілометрів. – каже офіцер.
Він розповів, що Павло закінчив Вінницький національний медичний університет із відзнакою. У той час його батько був ректором, але майбутній лікар не вважав це за якусь перевагу – він не прогуляв жодного заняття і старанно навчався.
Павло розповідав Андрію, що працював у міжнародних фармацевтичних компаніях, де добре заробляв, а три роки жив та працював у Лондоні. Англійську мову знав ідеально.
"Знаєте, коли ми не хотіли щоб нашу розмову чули, то переходили вдвох англійською. У Павла був приголомшливий британський акцент", - усміхається офіцер.
Ідеальне володіння англійською у нагоді одеситу і тоді, коли проходили багатонаціональні військові навчання Sea Breeze . Павла залучали до синхронного перекладу нашим військовим. Був кумедний випадок. Коли американці виїжджали, то сказали: "Паша, ти все знаєш, можеш далі вчити людей".
Коли Павло Загніборода потрапив до прикордонного спецназу, то й до відправлення до зони бойових дій намагався викластися по-максимуму. Він невпинно вчив людей парамедицини, яке рідні допомагали підрозділу медикаментами.
За словами товариша по службі, перебуваючи далеко від рідних, Павло дуже за ними сумував. "Він любив дружину і сина, все для них робив. Син був його гордістю, взяв краще від батька і теж воював. Хлопець залишив навчання в медуніверситеті і подався служити. Паша спочатку дуже переживав, що син воює, а він сам не на передовій, тому рвався туди", - каже Андрій.
21 січня "Док" виконував бойове завдання у складі медичної евакуаційної групи. Під час ворожого артилерійського обстрілу в районі Бахмута Павло Загніборода отримав численні поранення, несумісні із життям . Захиснику посмертно надано чергове військове звання "майор". Воїна поховали в Одесі.
Розвідка Британії про перестановки в армії РФ: суттєва зміна підходу до війни
