Як нащадки дворян, що втекли від російської революції, допомагають Путіну відроджувати імперію
У Франції головним ресурсом російської «м’якої сили» стали нащадки білоемігрантів – представники дворянських пологів. Будучи вже французами, багато з них роками співпрацювали з російською владою, допомагали Кремлю вербувати союзників серед французької опозиції та бізнес-спільноти, просували наратив про західну русофобію і геноцид жителів Донбасу. Сьогодні пов’язані з ними структури за підтримки МЗС РФ проводять акції проти НАТО та «київського уряду». The Insider відтворює лише деякі фрагменти цієї «павутини» — її справжні масштаби ще потрібно встановити.
Наприкінці 2014 року в мережі поширився лист, під назвою «Солідарність з Росією» і підписаний більш ніж сотнею представників російського дворянства за кордоном. Склали його князь та княгиня Дмитро та Тамара Шаховські за сприяння якоїсь ініціативної групи «Російський міст». Автори декларації повідомляли, що не можуть змиритися зі «наклепом на адресу сучасної Росії, її керівництва та її президента», що щодня обрушується на них, і обурені «ганебним замовчуванням» європейською владою та ЗМІ «злочинів» української армії на Донбасі.
В інтерв’ю «Російській газеті» князь Дмитро Шаховський, який очолює Союз російських дворян у Франції, зізнався, що для нащадків білої еміграції «Крим ніколи не переставав бути російським»: «Таке відчуття, що саме зараз ми повертаємось до… „відтворення Святої Русі“. Все своє життя я захищав ті підвалини, які мені передані моїми батьками, і головний з них єдність російської землі. Тому, коли воно зміцнюється, як було з Кримом, це означає, що країна повертається на свої кола, а це є певний прояв її життєвої сили».
«Саме віра в Росію має бути тим стрижнем, за який ми маємо триматися. І в цьому частково полягає і порятунок усього світу», — проголосив Шаховський, отримуючи у 2019 році з рук глави МЗС Сергія Лаврова нагороду «За внесок у міжнародне співробітництво». Двоє його синів живуть у Москві. Старший, Іван, останніми роками працював заступником голови Комітету з охорони пам’яток історії та культури Санкт-Петербурга, а молодший, Іларіон, пов’язаний з Лігою безпечного інтернету Костянтина Малофєєва . Саме Малофєєв вважається кремлівським куратором відносин із нащадками «старої» російської еміграції, а через них — із представниками європейських консервативних кіл.
Монархісти зі стажем
Одним із найближчих соратників Малофєєва на цій ниві став князь Зураб Чавчавадзе, що народився в Парижі, колишній голова Вищої монархічної ради і представник «глави Російського імператорського дому» в РФ. Засновник телеканалу «Царгород» Малофєєв розповідав, що познайомився з князем у 16 років і той став для нього «провідником у світ дореволюційної Росії та православ’я, Росії, яку ми втратили». Чавчавадзе має відношення практично до всіх малофіївських проектів: був гендиректором і членом опікунської ради благодійного Фонду святителя Василя Великого, керував однойменною приватною православною гімназією в Підмосков’ї, входив до наглядової ради монархічного товариства «Двоголовий орел», що ратує за відновлення Російської Федерації. І він допомагав православному олігарху налагоджувати контакти з французькими ультраправими.
У 2014–2015 роках французькі ЗМІ випустили серію розслідувань про зв’язки «Національного фронту» (після перейменування – «Національне об’єднання») Марін Ле Пен із Кремлем. Видання Mediapart з’ясувало, що "Нацфронт" отримав у Першому чесько-російському банку кредит у розмірі €9 млн на проведення виборчої кампанії; власником банку був близький до Геннадія Тимченка бізнесмен Роман Попов. Кілька місяців ще через €2 млн надійшло на рахунок компанії Жан-Марі Ле Пена від кіпріотської структури, що належала «колишньому співробітнику КДБ» та екс-главі «ВЕБ Капіталу» Юрію Кудімову. Фінансова допомога з боку Москви була однозначно розцінена спостерігачами як винагорода вкрай правих за підтримку анексії Криму та загалом російської політики щодо України.
Тоді ж Canal+ встановив, що саме Зураб Чавчавадзе у жовтні 2014-го зустрічав Жан-Марі Ле Пена у Москві — під час цього таємного візиту засновник «Національного фронту» зустрічався з Малофеєвим та одіозним філософом Олександром Дугіним . У розмові з журналістами грузинський князь зізнався, що давно й близько знайомий із родиною Ле Пен, а також розповів, що Малофєєв та лідер «Нацфронту» познайомилися у Парижі. На запитання, чи фінансує російський олігарх французьких націоналістів Чавчавадзе відповів ухильно: «Ви ніколи не зможете це довести». Сам Жан-Марі Ле Пен підтверджував журналістам, що Малофєєв допоміг йому отримати кредит для виборчої кампанії.
Наприкінці травня того ж 2014 року Малофєєв та Чавчавадзе приймали у Відні закритий форум, присвячений 200-річчю утворення «Священного союзу». Швейцарське видання Tages-Anzeiger описувало його як з’їзд націоналістів, які задумали відтворити загальноєвропейський консервативний рух для протистояння ліберальному гей-лобі, що панує в Європі. Хедлайнером заходу став Олександр Дугін, а серед учасників опинилися євродепутат і радник Марін Ле Пен з міжнародних питань Емерік Шопрад, племінниця лідера Національного фронту Маріон Марешаль-Ле Пен, а також лідери праворадикальних рухів з Австрії, Болгарії, Угорщини та інших країн. Раніше представники багатьох із них були присутніми як міжнародні спостерігачі на незаконному референдумі в Криму. Гості вимовляли хвалебні промови на адресу Володимира Путіна , називали його «рятівником» та реінкарнацією Олександра I, з ініціативи якого було створено Священну спілку європейських монархій після скинення Наполеона.
Чавчавадзе ж, ймовірно, звів Малофєєва з Олександром Бородаєм — перш ніж очолити уряд так званої ДНР, той працював у Малофєєва піар-консультантом. В інтерв’ю виданню «Російська народна лінія» князь розповів, що «з пелюшок» знає Бородая (дружив з його батьком) і через нього знайомий з Ігорем Стрєлковим (Гіркіним) . Як гендиректор Фонду святителя Василя Великого Чавчавадзе влітку 2014-го уклав з Бородаєм угоду про співпрацю (Малофєєва називають одним із головних спонсорів проросійських сил у Криму та сепаратистів Донбасу). Формально домовленості передбачали організацію збору гуманітарної допомоги для потерпілого від бойових дій населення Донбасу.
А ось як грузинський князь згадував про першу зустріч зі Стрєлковим: «Ми багато розмовляли з Ігорем, разом із Костянтином Малофєєвим, пояснювали наші позиції, оскільки ми мали співпрацювати, коли Стрєлков ще до кримських подій вливався в нашу структуру, коли він прийшов на роботу в наш Фонд Василя Великого… З’ясувалося, що Стрєлков — монархіст, а ми з Костянтином Малофеєвим монархісти переконані, як то кажуть, зі стажем… Ми багато говорили і про Путіна. Моя позиція проста. Якби не Володимир Володимирович, то Росії вже не було б у 2002 чи 2003 році! Нашої країни вже не було б! Її б уже розпродали! І я бачив, що Стрєлков ці ідеї сприймає, що ми розуміємо роль Путіна однаково».
Православні чекісти
У вересні 2014 року у Москві проходив міжнародний консервативний форум «Багатодітна сім’я та майбутнє людства». Ініціювали його малофіївський Фонд святителя Василя Великого та Фонд Андрія Первозванного – проект Володимира Якуніна. Колишній глава РЗ також має великі зв’язки серед нащадків білоемігрантів. Так, 2010 року Якунін організував для них морський похід, присвячений 90-річчю результату флотилії генерала Врангеля з Криму. Учасники експедиції повторили шлях своїх предків, але у зворотному напрямку — із Європи до Севастополя, що символізувало повернення вигнанців до рідних берегів. Державні ЗМІ тоді захоплено писали, що похід стане «символічним завершенням Громадянської війни у Росії».
З різних країн на «сімейний» форум з’їхалося близько двох сотень поборників традиційних цінностей — громадські діячі, чиновники, науковці. Серед почесних гостей був згаданий вище Емерік Шопрад – на пленарному засіданні його посадили за один стіл із Малофєєвим, Якуніним, патріархом Кирилом та Оленою Мізуліною. У своїй промові радник Марін Ле Пен звинуватив Америку у розв’язанні ідейної війни проти Росії та Китаю та назвав Москву духовним маяком для інших країн. Цікаво, що через кілька років після того, коли Шопрад входитиме до підкомітету Європарламенту з питань безпеки та оборони, на стажування до його офісу влаштується дочка Дмитра Пєскова Єлизавета. Відверто проросійську позицію Шопрад посідає і сьогодні: у Twitter він критикує Захід за підтримку Києва і передрікає Росії перемогу над європейською пихою та тупістю.
Окрему групу гостей форуму складали "французькі політики від князя Трубецького А. А.". Їхню делегацію на чолі з євродепутатом і одним із головних лобістів Кремля у Франції Тьєррі Маріані в ті ж дні прийняв у себе голова Держдуми Сергій Наришкін . Спікер подякував іноземним колегам за «самостійність в оцінках» та «зважену позицію» з українського питання. Багато хто з них дійсно критикував політику Заходу щодо Росії, неодноразово відвідував Крим і виправдовував анексію; той самий Маріані називав приєднання Криму «історичною закономірністю».
Голова французького Товариства пам’яті імператорської гвардії князь Олександр Трубецькой, який супроводжував команду Маріані на зустрічі з Наришкіним, - ще один російський аристократ, який допомагає Кремлю обробляти потенційних союзників у Франції. Нащадок ідеолога євразійства Миколи Трубецького він з 1970-х років торгував із СРСР, зокрема, постачав системи зв’язку для Міністерства цивільної авіації, РАТ «ЄЕС Росії», Академії наук, ІТАР-ТАРС. Одним із ключових партнерів князя серед російських чиновників став Ігор Щеголєв, колишній міністр зв’язку, а нині повпред президента у Центральному федеральному окрузі. Трубецькій познайомився з ним на початку 1990-х, коли той був власкором ІТАР-ТАРС у Парижі, а насправді - співробітником Першого головного управління КДБ під прикриттям. Щеголєв також близький до РПЦ і є другом та головним покровителем Костянтина Малофєєва у владі. З подачі Щеголєва восени 2011 року Трубецької було обрано головою ради директорів телекомунікаційного холдингу «Связьинвест».
Взагалі, «багато з тих, хто зіграв помітну роль у кар’єрі Трубецького, вважаються колишніми співробітниками КДБ», випливає із профайлу князя у «Відомостях». Так, на ґрунті захоплення військовою історією Трубецькою зійшовся з майбутнім міністром культури Олександром Авдєєвим, також вихідцем зі спецслужб. На початку 2000-х Авдєєв був послом РФ у Франції і дуже цікавився питаннями зближення Росії з нащадками емігрантів, розповідав Трубецькой. Авдєєв покликав його до співзасновників асоціації «Франко-російський діалог» (ФРД), створеної у 2004 році під патронажем Путіна та Жака Ширака для розвитку двосторонньої співпраці. За кілька років князь став її виконавчим директором. За збігом, керівні позиції в організації займали Володимир Якунін та Тьєррі Маріані.
У «Франко-російському діалозі» були політики та бізнесмени, топ-менеджери найбільших компаній двох країн — від Зовнішекономбанку та Рособоронекспорту до Total і Renault. Асоціація, висловлюючись словами Трубецького, «допомагала своїми контактами на дуже високому рівні»: лобіювала укладання угод, влаштовувала поїздки французьких парламентаріїв до Москви і навпаки, а після анексії Криму «пробивала» зняття санкцій із Росії. Брали участь у роботі організації та посольство РФ у Парижі, у тому числі надаючи для її засідань свої приміщення, та Росспівробітництво. У квітні 2016 року Маріані, тоді депутат Нацзборів від опозиційної правоцентристської партії «Республіканці», вніс до нижньої палати парламенту проект резолюції, яка закликала уряд скасувати санкції як «цілком неефективні» та загрозливі для економіки Франції. За кілька місяців аналогічну резолюцію вже на розгляд Сенату представив інший видний учасник «Діалогу» Ів Поццо ді Борго. Обидва документи були схвалені більшістю голосів, але мали лише рекомендаційний характер.
Рано чи пізно у французьких органів мали виникнути претензії до ФРД. За даними Le Monde, у вересні 2021 року паризька прокуратура розпочала одразу два розслідування щодо асоціації — за підозрою в корупції, зловживанні впливом та довірою, а також у відмиванні грошей. У центрі розгляду - Маріані та ді Борго.
Незважаючи на це, активну роботу на користь Кремля «Франко-російський діалог» веде і сьогодні — агітує за продовження співпраці з РФ, проводить конференції, інтерв’ю та зустрічі з лояльними Москві експертами та пропагандистами (такими як Петро Толстой). Теми цих зустрічей співзвучні кремлівському порядку: «Американський план з демонтажу Росії», «Що вам не говорять про Україну», «Чи справді Франція та Європа потребують НАТО?». З французького боку організацію, як і раніше, очолює Тьєррі Маріані, а Якунін тепер вважається її почесним президентом. Він досі не включений до списку санкцій ЄС. У комерційному реєстрі Франції ФРД вказує дві адреси: за однією з них, на Єлисейських полях, знаходиться представництво РЖД, а другий збігається з адресою Російського будинку науки і культури в Парижі, філії Росспівробітництва.
Якунін та Трубецькій взаємодіють і по «церковній лінії». Наприкінці 2016 року вони брали участь у освяченні нового Троїцького собору на паризькій набережній Бранлі, неподалік Ейфелевої вежі. Першу літургію у цьому найбільшому в Європі православному храмі відправив особисто патріарх Кирило. Церква перебуває біля російського духовно-культурного центру Московської патріархії; до комплексу входять також російсько-французька школа, виставковий та концертний зали, кілька елітних квартир та офіси посольства РФ (цю земельну ділянку придбало Управління справами президента РФ).
Появі в серці столиці такого яскравого символу російської присутності активно чинила опір французька розвідувальна спільнота. Там вважають, що «духовний центр», що з трьох боків сусідить із палацом Альма, однією з офіційних резиденцій французького президента, стане новою базою російських агентів. «Церква знаходиться дуже близько від МЗС і неподалік Єлисейського палацу. Існують побоювання, що звідти вестиметься прослуховування переговорів у двох цих важливих державних будівлях», - розповів журналістам RFI і автор книги «Російська Франція: розслідування про мережі Путіна» Ніколя Енен.
Посланці Росії
Наприкінці листопада минулого року на з’їзді Координаційної ради російських співвітчизників (КСОРС) посол Олексій Мєшков вручив Трубецькому почесний знак МЗС «За внесок у міжнародне співробітництво». Беручи нагороду, князь виголосив пафосну про духовну перевагу «російського світу» над західним. Війну в Україні він назвав «подіями на півдні Росії», а представників діаспори — посланцями Росії за кордоном, які, незважаючи ні на що, мають гордо захищати «нашу російськість».
Про те, як із цим завданням справляється він сам, Олександр Трубецькой розповів ведучому ток-шоу «Велика гра» на Першому каналі В’ячеславу Ніконову (очолює фонд «Російський світ»). Усі зусилля князя сьогодні зосереджені на боротьбі з «антиросійською пропагандою» у Франції та поширенні пропаганди кремлівської: «Французькі ЗМІ весь час запрошують українців, а нас, росіян, туди не допускають. І, звичайно, [у деяких виникають сумніви] навіть серед моїх знайомих, а може, ми не туди полізли, може, ми не те робимо. Ось це доводиться постійно коригувати, і це зараз основна робота моєї асоціації [Товариства пам’яті Імператорської гвардії]».
Крім рядових членів КСОРС, на листопадовому з’їзді виступили також активісти руху SOS Donbass, який організує у Франції проросійські виступи. Акції відбуваються під гаслом Stop Killing Donbass: головний їхній меседж полягає в тому, що зброя, що постачається країнами НАТО Україні, насправді використовується для знищення цивільного населення Донбасу чи потрапляє на чорний ринок. Восени засновниця руху Ганна Новікова-Берне направила до французького парламенту петицію з вимогою припинити постачання озброєнь Києву.
Останню демонстрацію на захист Донбасу провели 21 січня у місті Тарбі на південному заході країни. Протестувальники — лише близько 40 осіб — тримали прапори Франції, Росії та самопроголошеної ДНР, а також транспаранти з написами «СТОП НАТО» та «Немає фашизму». У листопаді минулого року подібна акція відбулася на Марсовому полі в Парижі.
Присутність представників SOS Donbass на з’їзді співвітчизників, організованому МЗС та Росспівробітництвом, не залишає сумнівів у їхніх зв’язках із російською владою. Цікаво й те, що головним інформаційним партнером Новікової-Берне виступає «незалежний військовий репортер» з Франції Адріан Боке — завсідник ефірів російського Першого каналу, який прославився як «викривач українського фейку» про Буча. У соцмережах він агітує своїх передплатників робити пожертвування на користь SOS Donbass та приєднуватися до їхніх протестів.
Зі схвалення МЗС діє й інший організатор демонстрацій проти НАТО — асоціація France — Russie Convergences («Франція — Росія — Згода»). Так, у червні її представників було запрошено на святкування Дня Росії до генконсула РФ у Марселі. З цією структурою пов’язаний видний функціонер КСОРС, письменник і колишній журналіст AFP Дмитро де Кошко, славетний предок якого Аркадій Францович Кошко був начальником московської розшукової поліції і контролював величезну мережу агентів-інформаторів.
Наприкінці серпня організація провела в Ніцці траурну акцію на згадку про Дар’ю Дугіну. «Даша йшла шляхом свого батька Олександра Дугіна і разом з ним шукала євразійський шлях. Це шлях поза націоналізмом, лібералізмом та комунізмом, які євразійці вважають західними ідеями, — сказав пан де Кошко у розмові з ТАРС. — Якщо Євразія утвердиться як велика економічна та політична сила, влада імперії англосаксів у світі закінчиться». Сьогодні де Кошко — затятий викривач «антиросійської пропаганди», розгорнутої європейськими ЗМІ. Для моніторингу русофобського контенту він навіть запустив сайт StopRussophobie.
Примітна і постать голови ради співвітчизників у Франції — історика та викладача Національного інституту східних мов та цивілізацій (INALCO) у Парижі Георгія Шепелєва. Кілька років тому він подав позов про наклеп проти професора славістики Університету Ренн-ІІ (Бретань) Сесіль Вессьє. У своїй книзі «Мережі Кремля у Франції» Вессьє докладно розповіла про російську «м’яку силу» у Франції, зокрема про те, як КСОРС на чолі з Шепелєвим використовувався для просування кремлівської повістки. У 2011–2012 роках Шепелєв зображував із себе борця з російським режимом — організовував у Парижі демонстрації на підтримку «болотного руху» та координував у Facebook групу «прихильників демократії в Росії». Однак незабаром він посів зовсім іншу позицію.
У розмові з The Insider Сесіль Вессьє згадує, як уже у лютому 2013 року Шепелєв наполегливо запрошував її на прийом до російського посольства: «Я була дуже здивована цим. Звичайно, постало питання, чи справді він так сильно змінив свої погляди, чи його виступи проти Путіна з самого початку були провокацією».
ЗМІ: Викрито головного адміна скандального телеграм-каналу «Джокер», який пов’язують із Корбаном
