Що відбувається на Запорізькій АЕС захопленій російськими окупантами?
У виданні DW поговорили з президентом НАЕК “Енергоатом” Петром Котіним.
Рік тому російська армія штурмом захопила Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), яка виробляла 20 відсотків електроенергії України. За час окупації станція кілька разів була на критичній аварійній межі. Завдяки персоналу, який залишився працювати в окупації, ядерної аварії поки що вдалося уникнути. Про актуальну ситуацію на ЗАЕС DW поговорила з президентом державного підприємства НАЕК “Енергоатом” Петром Котіним.
DW: З 3 на 4 березня минулого року відбулося захоплення Запорізької атомної електростанції російськими військовими. Пане Котін, яка ситуація на даний момент на ЗАЕС? Чи вона працює зараз?
Петро Котін: Дійсно, Запорізька атомна електростанція окупована вже рік. Російські окупанти своїми обстрілами тоді пошкодили інфраструктуру станції, вбили трьох захисників АЕС, зайшли на майданчик станції, встановили свій контроль і з того часу вони перетворили ЗАЕС на свою військову базу. Ситуація така, що станція не працює повністю з вересня минулого року. Тоді два останніх енергоблоки були відключені через те, що лінії зв’язку з українською енергосистемою пошкоджувалися і врешті решт залишилася одна з чотирьох ліній, яка теж час від час пошкоджується.
Станція протягом року окупації уже пережила п’ять повних блекаутів, коли для її роботи підключалися дизельні генератори, що живили реакторні зони, басейни витримки, майданчик відпрацьованого ядерного палива. Якби не було дизельних генераторів, то вже сталася б аварія, включаючи плавлення активної зони реакторів. Це дуже небезпечно. Обладнання деградує, рашисти будують там якість споруди, що категорично заборонено робити на ядерному об’єкті.
Петро Котін, президент державного підприємства НАЕК “Енергоатом”Фото: ALEXANDER CHEKMENEV
З шести енергоблоків станції чотири блоки знаходяться в “холодному стані”, два енергоблоки – 5-й і 6-й – знаходяться у гарячому стані, але реактори зупинені. Енергоблоки для власних потреб споживають електроенергію з об’єднаної енергомережі України через останню лінію зв’язку. Близько 100 мегават постійного споживання, щоб працювали насоси з охолодження ядерних реакторів.
Протягом року на станції перебуває постійно десь 500 російських загарбників, військова техніка, яка стоїть у машинних залах. Але точно ніхто не знає, що саме там є, бо наших спеціалістів не пускають у ці машзали. На станції розміщені і ракетні комплекси, протиповітряні установки, кулеметні гнізда на дахах реакторних відділень та блокпости між енергоблоками. Вся станція повністю замінована: шляхи під’їзду, берегова лінія Каховського водосховища, на якому знаходиться ЗАЕС. Дуже багато тварин підривається на цих мінах на узбережжі і після цих підривів пошкоджується знову остання лінія елекотропередачі.
Пошкодження від російських обстрілів на Запорізькій АЕС, зафіксовані 4 березня 2022 рокуФото: via REUTERS
Раніше “Енергоатом” і міністерство енергетики України стверджували, що ЗАЕС неможливо з’єднати з російською енергосистемою, як це хотіли зробити представники окупаційного режиму. Чи щось змінилося за рік?
Ще у березні росіяни справді намагалися відключити станцію від української енергосистеми і перепідключити на Крим. Вони намагалися поновити працездатність зруйнованих ліній, які йдуть з каховського енерговузла та з Мелітополя, а далі з’єднати з Кримом через пошкоджену високовольтну лінію.
У них була програма перепід’єднання ЗАЕС до підстанції у Джанкої, але фактично нічого з цих планів їм реалізувати не вдалося. Якщо б була можливість це зробити, то вони це давно б уже зробили, а так вони намагаються перепідключитися, але фізично їм це не вдається зробити. Це також заслуга і нашого персоналу, який вони намагаються перевести під контроль “Росатому”, тиснуть на людей. Але дуже багато інженерів, оперативних співробітників, незважаючи на тортури і тиск, відмовляються співпрацювати з окупантами. А без цих людей вони станцію фізично запустити і експлуатувати не можуть.
На ЗАЕС знаходиться ще й сховище відпрацьованого ядерного палива. Що з ним відбулося за рік окупації, чи не зафіксовано розгерметизації, чи нічого не пошкоджено?
Там знаходиться 172 контейнери відпрацьованого ядерного палива, де в кожному до 24 збірок. Поруч з майданчиком було кілька прильотів, обстрілів, одна з ракет впала за десять метрів і не розірвалася та залишилася там. Її траєкторія наочно показує, що ця ракета летіла з боку захоплених російською армією територій. Там вони роблять якісь надбудови – покриття зверху, натягнули сітку, будують навколо сховища якусь стінку. Але на можна втручатися в конструкцію ядерного об’єкту, бо це призведе до непоправного. Фактично “Росатом” там не дуже контролює на станції російських військових. Це фактично стало російською військовою базою, і вони що хочуть, те там і роблять.
Загалом у нас працювало близько 11 тисяч людей до окупації. Зараз фактично в Енергодарі, місті-супутнику ЗАЕС, залишилося 6,5 тисяч наших співробітників станції. Інші виїхали за межі окупованої території: більшість на територію України, і ми їх працевлаштовуємо на наших інших атомних станціях. Легітимний директор ЗАЕС, який має ліцензію на експлуатацію станції, Дмитро Вербицький і головний інженер Ігор Мурашов перебувають у нашому офісі в Києві. Окрім цього, в Києві перебуває керівний персонал – близько 120 людей – бухгалтерія, кадрові служби, які продовжують вести справи станції відповідно до законів України. Адже з тих 6,5 тисяч наших співробітників, які залишилися в Енергодарі, 4,5 тисяч людей регулярно ходить на роботу.
З них, на жаль, 2600 людей підписали контракти з “Росатомом”. З усіма цими людьми призупинені наші контракти і їм не виплачується заробітна плата, бо вони перейшли на бік окупанта за різними причинами. Хто співпрацює з загарбниками через тортури, які до них застосовують, хтось через власне бажання, бо чекав на “руський мір”, хтось через те, що потрібно годувати свою сім’ю, а росіяни створили в Енергодарі ситуацію, коли заробітну плату в гривні люди не можуть використати. А ще 1900 людей – це українські патріоти, частина з яких продовжує дбати за ядерну безпеку на станції.
Частина з них це оперативний персонал і керівники, без яких неможливе обслуговування станції, тому росіяни нічого з ними не можуть зробити. Частині людей російські окупанти заблокували картки доступу до ЗАЕС, але вони наші працівники. Цим людям ми продовжуємо платити зарплату. І їм нараховуються надбавки на період окупації. Торік це було 20 відсотків, а з першого січні цього року – 50 відсотків надбавки до зарплатні.
Працівники ЗАЕС (архівне фото)Фото: Photoshot/picture alliance
Тут важко сказати, скільки людей постраждало. Бо військові щодня приходять до людей додому, змушуючи їх виходити на роботу. Близько 200 людей зазнали побиття, тортур, викрадення. Колишній директор ЗАЕС, а нині головний інженер Ігор Мурашов був викрадений і три дні просидів з мішком на голові. Водолаза станції рашисти забили до смерті, інший співробітник їхав на роботу і йому в авто потрапив снаряд, від якого він загинув на місці.
Сім’ям загиблих ми перерахували кошти через нашу профспілкову організацію. Кошти отримали також поранені. Є багато людей, про яких ми взагалі не знаємо, що з ними сталося. Декого викрадали і відпускали за 50 тисяч гривень. Відношення до людей залежало від тих груп, які там у постійній ротації. ВА це – ФСБ, Росгвардія, кадирівці. Наприклад, в один місяць нічого, а потім приїжджають інші, які починають встановлювати свої порядки. Зараз ситуація погіршилася. Почали ходити по домівках і шукати проукраїнський контент.
Звичайно ці люди нестимуть відповідальність за українськими законами. Але це вже справа не “Енергоатома”, а правоохоронців, визначити ступінь відповідальності кожного. Ми зі свого боку припиняємо контракти з цими людьми. Але ми теж усвідомлюємо, що багато людей йде на співпрацю під примусом, дехто, бо немає за що втримувати сім’ї, а виїхати з Енергодару неможливо. Там справді є різні категорії людей, не виключено, що в цю категорію люди помилково потрапили, то після перевірки правоохоронцями ми поновимо їм контракти й повернемо заробітну плату. Але передусім це питання до правоохоронців.
За виключенням 30 працівників, доля яких нам невідома, про всіх інших ми знаємо, де хто знаходиться. Більшість з цих людей і надалі пов’язують своє життя з ЗАЕС і зроблять все, щоб поновити її роботу після звільнення. У нас є програма поновлення роботи Запорізької АЕС після деокупації. Питання в тому, що триватиме дуже довго період розмінування станції і коли ми отримаємо доступ будемо аналізувати безпеку, відновлювати інфраструктуру, перш аніж ми зможемо перейти до повторного запуску ЗАЕС. Але чим довше станція перебуватиме в окупації, тим важче це буде зробити.
Автор: Лілія Ржеутська
Джерело: DW
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
