Агрофюрер Гнідон. Лукашенко відганяє всіх ворогів матом
Чи означає це оголошення війни? Чи завтра віддано наказ розстрілювати білорусів на площах, а іноземців у підвалах? Чи узгоджений цей виступ із Володимиром Путіним? Відповіді шукали у виданні " Нова газета Європа ".
Відповідь на все одна: ні. Нічого не буде, крім того, що вже відбувається. Путін текст не візував. Таємних смислів немає, як і явних. Просто промови Олександра Лукашенка слід сприймати як білий галас. Особливо коли Лукашенко перебуває в істериці.
7 березня ніхто не очікував, що з Лукашенком це знову станеться: за планом не було жодних екстрених нарад із силовиками, засідань Ради безпеки чи доповідей КДБ. Навпаки, Олександр Лукашенко нагороджував. Напередодні 8 березня він вирішив роздати ордени та медалі жінкам-гоструженицям та чергові звання військовослужбовцям. За планом були привітання, букети, подарунки та фотосесія з посмішкою. Але така ситуація, — коли включається режим державного гопника, — завжди трапляються несподівано.
Спочатку Лукашенко заговорив про пошкоджений на військовому аеродромі в Мачулищах російський літак А-50, про який держава замовчувала тиждень. Точніше, брехало. «Як літав, так і літає!» — стверджували пропагандисти державного телебачення 1 березня і демонстрували кадри літака, що котився по злітно-посадковій смузі, називаючи інформацію про диверсію «фейком від екстремістів-утікачів».
Фейком назвав цю інформацію і заступник міністра закордонних справ Білорусі Юрій Амбразевич у коментарі Reuters. А 2 березня, коли Лукашенко повертався до Мінська після візиту до Китаю, телеграм-канал «Пул першого» радісно повідомив : «Друзі, вітаємо! Перший повернувся додому! А літак — той самий, за версією екстремістів, знищений і висаджений в повітря А-50, — успішно зустрів, супроводив і забезпечив спільно з групою винищувачів безпеку борту номер 1 при посадці!»
Повідомлення супроводжувалося відео літака А-50, що ширяє в небі вільним птахом. І ось минає тиждень — і виявляється, що диверсію було, вже й диверсанта заарештовано, і свідчення дає, і кримінальну справу порушено, і смертну кару загрожує. А весь цей час пропагандисти розповідали протилежне, оскільки так було потрібно, щоб приспати пильність СБУ та терориста.
Олександр Лукашенко докладно розповідав , як росіянина з українським паспортом підготували до виконання теракту СБУ і ЦРУ, тому що він ідеально годився в терористи: «Айтішник чи той, хто добре знається на IT-технологіях». Саме такий, за твердженням Лукашенка, кандидат у терористи: айтішник. Здійснювати теракт він приїхав з Пскова з безпілотником, літак, на щастя, не постраждав, обійшовшись подряпинами і однією невеликою пробоїною в корпусі, але про всяк випадок його відправили до Росії, попросивши замінити на такий самий, тільки цілий.
Потім Лукашенко сказав, що, виявляється, поки пропаганда показувала літак, що мирно котився смугою, матюкався на силовиків і вимагав негайно знайти терориста:
«На моє розпорядження ще до відрядження до Китаю (ви, напевно, про це здогадалися) були віддані найжорсткіші розпорядження силовикам (ось вони тут знаходяться). Там я лаявся на вас, і матюки говорив. Це обнулюється сьогодні. Але не забувайте». Та як таке забудеш, навіть не будучи силовиком, якщо ці самі «матюки» звучать з трибуни щоразу, коли з Лукашенком трапляється істерика?
Президента України Володимира Зеленського Лукашенко одразу назвав гнидою, причому повторив це слово тричі: «Він гнида, просто гнида, а гнида він тому, що бігає навколо Білорусі…» Усіх причетних до диверсії назвав мудаками: «Вони прокололися, як останні мудаки».
Польщу та Литву оголосив «мерзотами, які сьогодні працюють проти Білорусі». Чи потрібно це аналізувати і розмірковувати, що це все могло означати? Ні. Всерйоз розмірковувати над словами «гнида, мудаки, мразі» — безглузде заняття. А якщо використовувати лексику Лукашенка, щоб було зрозуміліше першоджерелу, то просто «западло».
Коли з ним таке трапляється, потрібно просто розуміти, що людина на трибуні, яка допускає словесні обороти з підворіття під час нагородження жінок орденами, не надто адекватна. Весь світ іноді стає свідком подібних істерик. А вони відбуваються, коли цій людині страшно. У серпні 2020 року, коли в Мінську на акції протесту виходили сотні тисяч білорусів, Лукашенко літав над ними гелікоптером, та ще й вбирав у військову форму 15-річного сина Миколу і давав йому в руки зброю.
Навесні 2021 року розповідав , що його разом із сім’єю змовники збиралися вивезти в Гомельську область і посадити в льох, і що цей льох він на власні очі бачив. Зрозуміло, жодного льоху у кримінальній справі тих «змовників» у результаті не виявилося, але пушкініст Олександр Федута, старий партієць із БНФ (Білоруського народного фронту) Григорій Костусєв та юрист зі США Юрій Зенкович отримали по 10–11 років за змову з метою захоплення влади . А звучала історія про погреб у Гомельській області так щиро, як може говорити тільки людина, яка сама написав — і сама повірила.
А ще можна згадати і 2017 рік, коли в Білорусі розпочалися протести проти запровадження «податку на дармоїдство». На вулиці виходили й люди, колись аполітичні. Ось тоді Лукашенко і почав розповідати чергову історію про бойовиків, які закидають Захід для дестабілізації обстановки. Щоправда, там фігурував уже не льох у Гомельській області, а тренувальний табір у районі Бобруйска, де інсургенти тренувалися зі зброєю, та ще багато таборів у Польщі та Литві.
Про бойовиків і майбутній переворот йому повідомила фрау А., яка живе в Німеччині, яка і написала в адміністрацію листа. А пильну фрау інформацію повідомив її інтимний друг, француз Мішель, який, виявляється, спілкувався у Варшаві з моїм чоловіком Андрієм Санніковим. І виявилося, що мій чоловік і готує вуличні бої на День Волі 25 березня (зрозуміло, жодних Мішелів-французів, яким Санніков за кухлем пива розповідав, як відправляє до Білорусі бойовиків-загарбників, у природі не існувало, як і пильних фрау).
Але після істерики Лукашенка, щоб зобразити слухняність та активність, КДБ затримував випадкових людей — тих, хто колись давним-давно мав відношення до військово-спортивного клубу «Білий легіон», і тих, хто просто повз нього проходив. За кілька місяців усіх випустили, справу закрили, і виявилося, як і слід було очікувати, що всі ці бойовики та тренувальні табори, фрау А. з Мішелями, мільйони доларів від Литви та Польщі існували лише в уяві Олександра Лукашенка. І охоче бралися на озброєння силовиками.
Із силовиками якраз усе зрозуміло.
Поки по закутках уяви Олександра Григоровича блукають терористи, екстремісти та змовники, брязкаючи зброєю та погрожуючи льохом, спецслужбам покладено непомірні бюджети,
повна свобода дій та відсутність будь-яких законодавчих обмежень. Силовикам вигідно істеричні стани підтримувати, що вони роблять. У ті часи, коли режисер Емір Кустуріца ще не дружив із Путіним, а знімав гарне кіно, у режисера був чудовий фільм «Андеграунд». Там підпільник Марко ховає у підземеллі свого пораненого друга Чорного, а потім закінчується війна, і Марко починає робити кар’єру в уряді Тіто.
Щоб соратник так і залишався під землею, Марко час від часу обв’язується закривавленими бинтами і спускається під землю, розповідаючи Чорному, що й досі триває війна. Напевно, так само керівники білоруських силових відомств, перш ніж зайти до кабінету Лукашенка, надягають криваві бинти та рваний одяг і розповідають, як повзли до нього таємними стежками, відстрілюючись від бойовиків, що засіли в кожній підворітті. Він точно знає, що так воно і є.
Автор: Ірина Халіп
Джерело: "Нова газета Європа"
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
