Порятунок продавчині “Димедролу” або Як теща НАБУшника посадила суддю-хабарника Чауса
Екссуддя запам’ятався широкій публіці тим, що оригінально маскував свій корупційний злочин. Хабар, як стверджували правоохоронці, він поділив на дві частини: $80 тис помістив у дволітрову банку, яку закопав на ділянці, яка належала його дружині. Решту $70 тис – перевозив у багажнику свого автомобіля.
Загалом «хабарна» епопея тривала сім років. Із них п’ять років Микола Чаус переховувався від слідства і жив у Молдові. Потім дивом його невідомі особи без офіційного перетину держкордону «катапультували» назад до України у липні 2021-го. З листопада 2021 року справа Чауса слухалася в Антикорупційному суді. Протягом розгляду справи по суті екссуддя перебував під цілодобовим домашнім арештом. 14 червня 2023 року його було взято під варту у залі суду.
До згаданої корупційної історії прізвище судді Миколи Чауса також було на слуху. Зокрема, на посаді судді Дніпровського райсуду Києва ухвалював рішення щодо активістів Автомайдану, забираючи у них права. За це його активісти намагалися притягнути до відповідальності, але Вища рада правосуддя відмовилася звільняти такого служителя Феміди.
Але найгучнішою у суддівській кар’єрі Чауса стала справа близького соратника олігарха Коломойського Геннадія Корбана. Напередодні настання 2016 року суддя Дніпровського райсуду Микола Чаус задовольнив клопотання прокурорів і арештував Корбана. Розгляд тривав 28 годин і супроводжувався бійками серед відвідувачів засідання.
До слова, у 2019 році Європейський суд з прав людини назвав кримінальне переслідування Корбана політично мотивованим. А судове засідання з обрання запобіжного заходу під головуванням Чауса – нелюдським і таким, що принижує гідність.
«Главком» зібрав найцікавіші деталі резонансної корупційної справи Миколи Чауса, за якою він отримав чималий термін ув’язення.
Порятунок продавчині Димедролу
Викриттю київського судді Миколи Чауса на великому хабарі передувала доволі пересічна кримінальна справа. 9 серпня 2016 року він виніс вирок стосовно 74-річної Світлани Сасевич. Прокуратура звинувачувала пенсіонерку у незаконному зберіганні та реалізації наркотичних засобів та сильнодіючих медпрепаратів. У суді було доведено: літня жінка протягом 2013-2014 років продала більше тисячі таблеток «Димедрол» та «Соннат». Частину товару вона збувала у столичному офісі, на якому висіла табличка «Юридичні консультації адвоката».
Суддя Чаус призначив обвинуваченій п’ять років позбавлення волі, які замінив на рік іспитового терміну. Як пом’якшення покарання, було враховано «щире каяття обвинуваченої та її сприяння розслідуванню. Словом, суд випустив на волю пенсіонерку-наркодилерку.
За даними слідства, саме за цей вирок Чаус попросив $150 тис. неправомірної вигоди.
Здала Чауса правоохоронцям донька обвинуваченої Сасевич Діана Поліщук. Свого часу вона внесла заставу у розмірі 48,7 тис. грн, щоб визволити матір із СІЗО. Під варту її взяла суддя Дніпровського райсуду Олександра Астахова, коли обирала міру запобіжного заходу наприкінці 2014 року.
Пані Поліщук іще відома як колишня дружина співробітника Національного антикорупційного бюро Олександра Поліщука. Пара офіційно розвелася 2013 року – фактично за рік, як колишню тещу Поліщука Світлану Сасевич викрили правоохоронці.
Між іншим, хабар Чаусу передав саме Олександр Поліщук. На записах НАБУ він називав тещу «бабушкою».
Після того, як за суддю Чауса взялися детективи Національного антикорупційнго бюро, справа пенсіонерки Сасевич отримала продовження. У лютому 2017 року Апеляційний суд Києва скасував вирок Чауса і призначив обвинуваченій п’ять років тюрми, які замінив на три роки іспитового терміну. Натомість прокурор наполягав на семи роках реального терміну.
У травні 2018 року Верховний суд скасував рішення апеляції і повернув справу Сасевич на новий розгляд. Річ утім, що апеляційна інстанція не обґрунтувала, чому призначила умовний термін.
У грудні 2020 року Київський апеляційний суд проігнорував зауваження Верховного суду і підтвердив законність вироку, винесеного суддею Миколою Чаусом. Червоною ниткою в ухвалі апеляції проходила інформація, що у березі 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області звільнив від покарання Світлану Сасевич, оскільки закінчився іспитовий термін.
Та це не подіяло на Верховний суд, який у липні 2021 року вдруге скасував рішення апеляційного суду. Вкотре Феміда наголосила: апеляційний суд взагалі не обґрунтував більш м’яке покарання Сасевич, обмежившись перерахуванням обставин, які виклав суддя Микола Чаус у вироку 2016 року.
Столична апеляція взялася втретє досліджувати вирок Чауса. У березні 2023 року суддя доручив столичній поліції доставити до зали суду Світлану Сасевич, яка не відвідувала засідання майже два роки! Кінцевого рішення на момент публікації у справі Сасевич не немає.
«Машина часу» для ексудді
Із рук правоохоронців ексуддя Чаус вислизнув так швидко, як риба з дірявого сачка. Безумовно цьому посприяв суддівський імунітет. Уже наступного дня після викриття на хабарі Микола Чаус переїхав до своєї квартири в Ірпені (це зі свідчень самого Чауса). Через днів десять він опинився в аеропорту «Київ» (Жуляни).
У поясненнях обвинувачений ексуддя зазначив, що на початковому етапі розслідування погодився на пропозицію своїх захисників поїхати в інше місце, але він не мав наміру покидати Україну. Що стосується виїзду до Молдови, то це відбулося без його згоди.
У судовому реєстрі є відкрите кримінальне провадження за фактом викрадення і незаконного утримання екссудді. У матеріалах справи згадується співробітник служби безпеки тодішнього президента, який відповідав за переправлення Чауса через державний кордон України. Станом на березень 2021 року цей чоловік мав у справі про вивезення Чауса статус свідка.
Також у вивезенні Чауса начебто були задіяні ексдепутат від «Блоку Петра Порошенка» Олександр Грановський та скандальний колишній столичний прокурор Сергій Лисенко. Це випливає зі свідчень самого колишнього судді і адвоката Корбана Андрія Смирнова.
22 серпня 2016 року екссуддя літаком Кишинів-Київ прибув до столиці Молдови. У нього начебто були чужі документи, завдяки яким долетів в Молдову. До кінця лютого 2017-го Чаус жив на орендованих квартирах у Кишиневі, а потім здався місцевим правоохоронцям. Молдавське правосуддя відправило його до СІЗО. Звідти український суддя-втікач попросив політичного притулку. Однак безуспішно.
На початку квітня 2021 року невідомі викрали Чауса просто посеред вулиці у Кишиневі. З цього приводу президентка Молдови Майя Санду навіть зробила гучну заяву: «Неприпустимо, щоб у Молдові зникали люди, незалежно від того, чи доведена їхня провина».
Епічне повернення судді в Україну сталося 30 липня 2021 року. В одних чи то шортах, чи то трусах Чаус прийшов до будівлі Мазурівської сільської ради на Вінниччині. Звідти його забрало СБУ, яке розслідує кримінальне провадження за фактом викрадення і незаконного переправлення екссудді через кордон. Пізніше НАБУ, яке вело «хабарну» справу, «відбило» Чауса в СБУ, звинувативши спецслужбістів у перевищенні повноважень.
Варто наголосити, що жодних підозр у справах про подвійне викрадення Чауса (з України до Молдови і навпаки), слідство не оголошувало.
Колишній адвокат Чауса і голова профспілки «Українська незалежна фундація правників» Ростислав Кравець у коментарі «Главкому» висловив певне застереження щодо свіжого вироку Антикорупційного суду.
«Є відповідна практика Європейського суду з прав людини, яка стосується викрадення людей проти їхньої волі з подальшим засудженням в інших країнах. Такі вироки не можна вважати об’єктивними. Україна офіційно не екстрадувала Миколу Чауса з Молдови. Його викрали і засудили в Україні. Як це виглядає на загал? Як у тоталітарному режимі», – наголосив правник.
Крім цього, юрист схиляється до думки, що ця справа має ознаки провокації хабаря.
«За Чаусом ходили пів року і вмовляли взяти хабаря. Врешті, людина, котра дала гроші (Олександр Поліщук – «Главком»), потім пішла працювати до НАБУ. До того ж відео з банкою доларів, яке продемонструвало НАБУ має деякі нестиковки. Наприклад, банка з грішми була захована за межами ділянки, що належала дружині судді… Як на мене, ці та інші обставини дають підстави припускати, що у цій справі є ознаки статті 370 Кримінального кодексу «Провокація підкупу», – зауважив Кравець.
При цьому правозахисник не виправдовує поведінки колишнього клієнта.
«Прямо запитав Чауса, коли він повернувся з Молдови: «Миколо Олексійовичу, що ви такого цінного знаєте, що співробітники СБУ та НАБУ між собою влаштували гонки Києвом у спробі перехопити вас?». Я відповіді не отримав», – заявив адвокат.
Автор: Віталій Тараненко
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
