Під Авдіївкою — критична ситуація: як зберегти місто попри всі загрози

Битва за Авдіївку 2 листопада: склалася критична обстановка, і виникла реальна загроза втратити місто.

Обстановка:

Сьогодні російські війська перетнули лінію залізної дороги біля села Степове та почали штурмові дії біля самого села на півночі від Авдіївки. Російська піхота закріпилися за залізницею, накопичується для розширення плацдарму та для атаки на Авдіївський коксохимічний завод — ключовий комплекс споруд, який контролює підступи до Авдіївки. Захоплення заводу означатиме поступове, але невідворотнє згортання оборони та захоплення міста. Раптом виявилося, що за час війни в Авдіївці жоден керівник не побудував тилову лінію оборони, й окопуватися треба зараз, готових позицій немає.

Продовжуються штурмові дії росіян південніше за Авдіївку, де вони розширюють прорив у районі пісчаного кар’єра біля села Опитне, що є другим напрямком охоплення Авдіївки. Тут загроза також посилюється.

У бойових діях безпосередньо в місті Авдіївка українські війська мають успіх. 110-та механізована бригада майстерно відбила всі атаки росіян, повністю відновила кілька позицій, які ворог захопив під час масованих штурмів 10-19 жовтня, і навіть покращила свої позиції на деяких напрямках. Загрози заходу противника в місто наразі немає.

Чому Авдіївка — тактична пастка для росіян?

Зараз багато хто згадає сценарій втрати Сєвєродонецька, Лисичанська, Соледара та Бахмута. Але ситуація в Авдіївці в тактичному плані відрізняється.

По-перше, 110-та механізована бригада демонструє виняткову боєздатність і надійно втримує місто, не дозволяючи противнику зачепитися за міську забудову. Противник просувається північніше та південніше від позицій бригади.

По-друге, наші війська мають набагато вигідніші в плані тактики позиції і добре тримають фланги прориву. Російські війська наступають північніше за Авдіївку по вузькому коридору в низині шириною до 4 км. Із цього коридора вони намагаються перерізати наші шляхи постачання до Авдіївки завширшки 8 км. Більшість ротацій і резервів противника зазнає ураження ще під час висування, оскільки українські війська надійно утримують фланги та контролюють панівні висоти зі зручними секторами обстрілу. Російська піхота несе значні втрати, і ворогу вести наступ і утримувати позиції набагато важче, ніж нам оборонятися.

По-третє, якщо стабілізувати оборону північніше за Авдіївку, то навіть у позиційній обороні російські війська нестимуть втрати в рази вищі за наші. Обстановка під Авдіївкою для російських військ несе набагато більше ризиків, ніж для нас.

По-четверте, російські війська не мають великої чисельної переваги, українці мають значну кількість людей і техніки.

По-п‘яте, росіяни наступають виключно піхотою без бронетехніки, оскільки техніку наші війська ефективно знищують. Ворог вразливий.

Але щоб використати всі переваги нашого становища, потрібно стабілізувати оборону.

Що робити?

У нашого командування є кілька сценаріїв дій.

Перше. Бахмутсько-соледарський сценарій — шукати якісь підрозділи та направляти їх один за одним у "контратаки", тобто лобові зіткнення з наступом противника, які зводяться до швидкого розміну живої сили, і на тимчасово обладнані рубежі, де піхота якось має сама зариватися, що призводить до швидкої втрати боєздатності. Рахувати наші сили за кількістю людей за звітом БЧС і за кількістю прапорців на карті. Усі просування противника виправдовувати його великою перевагою в силах, а не недоліками управління. Головне тут постійно доповідати, що робиться все можливе, а зусилля з відновлення становища докладені.

Друге. Нормальний сценарій. Повернути управління військами півнiчніше та південніше за місто до рук командування 110-ї бригади, яке володіє обстановкою та має відповідальність за результат, як це й було раніше під час основних штурмів. Потрібна єдина система застосування засобів розвідки, єдина система застосування засобів ураження. Передати для закріплення на заводі як мінімум два батальйони з відповідальними командирами із адекватним бойовим досвідом і авторитетом. Командування частин, які не здатні побудувати оборону в напрямку Степове, треба негайно міняти на перевіреніше й досвідченіше. Такі комбриги та комбати в резерві ГШ є. Щодо якості резервів: якщо хтось думає, що батальйон — це будь-який натовп із шестисот мобілізованих із випадковими командирами на чолі, то це так не працює, резерви потрібні не випадкові, а керовані. Перевагу у війні створюють саме командири тактичної ланки.

Стабілізація оборони дозволить із усіх боків обтиснути російський плацдарм у районі Степового та заводу й налагодити планомірне знищення російської піхоти. Хай сидять там, як у тирі. У тій низині вони не зможуть накопичити сили, і це буде великий тир для наших гармат.

Верховний Головнокомандувач Зеленський провів багато засідань ставки щодо Авдіївки. Але передусім треба відверто сказати: криза навколо Авдіівки не є наслідком виключно великої переваги росіян — це також і криза наших деяких управлінських рішень і підходів, які не дають нам можливість реалізувати свої переваги.

Для цивільного суспільства:

Якщо ми хочимо зберегти Авдіївку, значення якої набагато вище навіть за Бахмут, нам потрібно допомогти воїнам 110-ї механізованої бригади максимальною кількістю дронів, і потрібен монтаж відеокамер спостереження на різних об’єктах. У наших силах перетворити кризу на перемогу, потрібна максимальна концентрація зусиль.