Чи готується Чернігівщина до можливого наступу окупантів?
Ще одним фактором, який Україна має враховувати з огляду на це, є те, що за інформацією, яку озвучив військовий експерт Роман Світан, наразі Росія готується до осінньо-зимового наступу, ведучи підготовку нових підрозділів за Уралом. Де саме планують використані ці війська – невідомо, однак протяжність кордону між нашими країнами – понад тисячу кілометрів. І удар може бути завдано будь-де.
«Виходячи з логіки ведення бойових дій, кордони Сумської, Чернігівської та Харківської областей давно мали стати лінією бойового зіткнення. Весь кордон має бути – і зрештою буде – лінією фронту. Частина Чернігівщини, яка межує із Брянською областю, частина Сумщини, яка межує із Брянською та Курською областями, та, звичайно, Харківщина, яка межує з Бєлгородською областю Росії. Тобто близько 100 кілометрів фронту в районі Харківщини розтягнуться до 500–600 кілометрів. Це може бути через день чи рік. Але все одно буде»,– вважає Роман Світан.
Наразі більше говорять про Харківську область, де тривають інтенсивні бої, а росіянам вдалося просунутися на кількадесят кілометрів вглиб території України, та Сумщину, яка постійно піддається інтенсивним обстрілам. Про Чернігівщину новин менше, хоча вона також зазнає постійних обстрілів. Однак не варто забувати, що Чернігівська область має 225 кілометрів кордону з Російською Федерацією і 232 кілометри кордону з Білоруссю, які будь-якої миті можуть перетворитися на зону активних бойових дій.
Читайте по темі: Гуменюк: Понад 60 російських шахедів в новорічну ніч атакували південь України, більше 50 збиті
Тому питання про те, як укріплюється кордон Чернігівщини та як вона готується до майбутнього російського (а, можливо, й російсько-білоруського) наступу – стоїть надзвичайно гостро. Тим більше, що під час наступу на цьому напрямку в лютому 2022 року російські війська за лічені дні змогли пройти всю область, опинившись під Києвом.
Для розуміння важливості спорудження фортифікаційних споруд на кордоні з Білоруссю та Росією варто пам’ятати давню істину – якщо на якомусь відтинку державного кордону між ворожими державами не точаться бої, це не перетворює цю місцевість на демілітаризовану територію.
«Росія і Білорусь – це ворожі держави, які або ведуть відкриту війну проти України, або надають свою територію для розміщення військ. Тобто це – фронт. І цей відрізок може будь-якої миті активізуватися, як і будь-який на фронті. І те, що там немає сотень тисяч росіян, не значить, що не можна наступати. Так, захопити велике місто наявними силами неможливо. Однак їх достатньо, щоб поводити дестабілізуючі дії. Навіть рейди змушуватимуть Сили оборони України тримати там якусь частину військ», – пояснює Ігаль Левін, ізраїльський військовий аналітик.
До того ж росіяни за будь-яку ціну прагнуть утримати війну в межах України, не даючи їй перейти на власну територію. А що таке цілком можливо, свідчать як рейди російських добровольчих формувань, так і постійні обстріли з боку ЗСУ військових об’єктів на території Росії. Тому росіяни намагатимуться відсунути лінію фронту хоча б на декілька кілометрів вглиб території України від свого кордону.
Саме це демонструє наступ на Харківщині. Але цей наступ продемонстрував і кричущу неготовність фортифікаційних споруд, які там зводилися і, згідно з повідомленнями відповідальних осіб, нібито були готові на сто відсотків. А кордон з Росією, відповідно, – надійно прикритий. Оборонні споруди навіть показували Зеленському.
Однак наразі на території, яка нібито була надійно укріплена, точаться запеклі бої, і це не може не викликати цілком резонних запитань щодо готовності ліній оборони вздовж кордонів України, зокрема й у Чернігівській області, яка має куди більшу протяжність лінії фронту, ніж Харківщина.
«Кремль усіма силами намагається утримувати війну всередині України, щоб руйнувалися українські села, українські міста. Щоб жителі українського прикордоння полишили свої оселі. Саме тому відбуваються постійні обстріли, тому дуже багато ІПСО, багато вкидів інформації. Широка громадськість не розуміє ситуації, вона бачить лише постійні новини про наступ, обстріли тощо. А мета Росії проста – щоб лінія фронту проходила територією України – п’ять, десять кілометрів від кордону, але вглиб України, а не Росії», – акцентує Ігаль Левін.
Саме тому жителі Чернігівщини – і не лише мешканці прикордоння, яке постійно перебуває під обстрілами, а й умовного тилу, який розташований за сто-двісті кілометрів від кордону, – вкрай стурбовані тим, чи зможуть Збройні сили України у разі нового наступу не допустити просування ворога вглиб Чернігівщини.
Звичайно, що ні кількість, ні склад військових підрозділів, що прикривають кордони області, не розголошуються. Однак про перебіг фортифікаційних робіт постійно рапортує голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус. Крім того, про це відомо й з інших джерел – від виконавців робіт, чиновників нижчого рівня, мешканців прикордонних сіл та містечок.
Читайте по темі: На околиці Львова через атаку "Шахедів" горів музей Шухевича
Тому, аналізуючи ці джерела та не видаючи жодної військової таємниці, можна скласти доволі точне уявлення про те, як триває зведення оборонних споруд та наскільки регіон захищений від майбутнього російського вторгнення. Звичайно, не варто забувати, що кордон з Росією має бути прикритий не лише у Чернігівській області, а й по всій лінії кордону. Проте наразі зосередимося саме на Чернігівщині.
За словами В’ячеслава Чауса, загальна вартість фортифікаційних робіт становить понад півтора мільярди гривень. Перші гроші з державного бюджету, призначені для цієї мети, область отримала на початку березня. Втім, роботи з облаштування кордону проводилися й до цього, за рахунок власних ресурсів.
Голова ОВА запевняє, що роботи ведуться якнайшвидшими темпами і переконує, що оборонні споруди будуть зведені вчасно:
«Залучено дуже багато ресурсів: як техніки, так і людей, задля того, щоб ми могли завершити ці роботи якомога швидше. Все встигнемо, все зробимо так, щоб у ворога не було можливості і бажання іти вдруге на Чернігівщину. Ми постійно готуємося до будь-якого сценарію і розвитку подій».
З офіційних джерел відомо, що на кордоні будують стандартні захисні споруди – ДОТи, риють окопи, бліндажі та встановлюють бетонні піраміди, так звані «зуби дракона», мінують місцевість тощо.
Перевірити, наскільки ці повідомлення відповідають дійсності, зі зрозумілих причин складно. Однак наразі відомостей про те, що, наприклад, «зуби дракона» звалені в одну купу, як це було під Вовчанськом у Харківській області, чи замість окопів вириті невеликі ями, не надходило. Та й навряд чи після скандалу, який виник, коли росіяни практично пішки зайшли вглиб Харківської області, попри бравурні рапорти про «незламні фортифікації» на цій території, влада Чернігівської області зважиться на щось подібне.
Принаймні, той факт, що кордон активно укріплюють, до свого раптового звільнення з поста командувача Об’єднаних Сил, підтверджував і генерал-лейтенант Сергій Наєв, який мав заслужену репутацію хорошого командира.
За його словами, станом на січень 2024 року фортифікації на північній лінії оборони зросли на 63% порівняно з попереднім роком. Після звільнення Наєва роботи продовжилися, однак нове командування Об’єднаних сил конкретних цифр не озвучувало. Натомість цивільна влада області запевняє, що фортифікаційні роботи тривають постійно і їхня інтенсивність не зменшується.
«Ми встигнемо в ті терміни, які ми собі поставили. Ці терміни точно не прив’язані до будь-яких можливих подій з боку ворога. Ми встигнемо до того часу, щоб ворог на це подивився і ухвалив рішення: сюдою не ходити, нашою землею», – запевнив В’ячеслав Чаус, голова Чернігівської ОВА.
Про те, що на потенційних шляхах вторгнення продовжують зводити лінію оборони, повідомляють і в ОК «Північ»: «455 км кордону Чернігівської області з росією та білоруссю продовжують укріплюватися. Траншеї, вогневі споруди, протитанкові рови, мінні поля та «зуби дракона» – така комбінована система оборони будується на прикордонні. Фортифікації не тільки нарощують, а й поліпшують вже існуючі. Роботи проводяться спільно з цивільними, контролюються військовим командуванням та владою».
Опосередковано той факт, що фортифікаційні роботи на кордоні з Росією та Білоруссю в Чернігівській області проведені досить непогано, підтверджують і дії росіян, які віднедавна почали активно провадити такі саме роботи на своїй території.
Як заявивречник оперативно-тактичного угруповання військ «Сіверськ» Вадим Мисник, станом на кінець травня росіяни на кордоні з Чернігівщиною заміновують свої території та відбудовують фортифікації:
«Ми відстежуємо рухи. Це все російське угруповання «Сєвєр». Це і Брянська, Курська, Бєлгородська області. Це єдині сили, які вони збирають і розосереджують на сотні кілометрів. Ми фіксуємо, як вони заміновують території, як вони свої фортифікації відбудовують. Тобто вони теж побоюються якихось дій з нашого боку».
Це може свідчити про те, що росіяни готуються не до наступальних, а оборонних дій. Такі самі роботи проводять і білоруси – вони також укріплюють свій кордон з Україною. Навряд чи це рішення стало наслідком побудови потужних фортифікаційний споруд з українського боку, однак наявність добре збудованої лінії оборони, безумовно, спонукала до таких дій ворожі держави.
Поки ж у прикордонні активізувалися ворожі ДРГ та збільшилася кількість обстрілів, однак, на щастя, далі цього не йде. Втім, справжні плани ворога покаже майбутнє. Сподіватимемося, що великого наступу росіян на північному напрямку не буде. Однак, якщо він таки станеться, то дуже хочеться вірити, що запевнення очільників області про готовність оборонних споруд не виявляться такою ж казкою, як на Харківщині.
—
Лариса Бєлич у співавторстві з Миколою Кірєєвим (м. Чернігів), опубліковано на сайті Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
