Крах імперії? Розслідування в США може зруйнувати бізнес Тимура Турлова
І саме на цьому «горить» більшість найуспішніших аферистів, і саме розуміння цієї важливої психологічної особливості дає можливість зрозуміти, хто перед вами – бізнесмен, який банально «втюхує» вам свій продукт, чи відвертий шахрай, після «співпраці» з яким ви залишитеся голим та босим.
Як це працює на практиці? Все просто - нормальна людина розуміє, що сподобатися всім без винятку не можна. Це стосується і бізнесу, і політики, і звичайного життя. Звичайно, нікому (і бізнесу в першу голову) не подобається критика, і її намагаються замовчати чи перебити позитивом. Але розумні люди розуміють, що повна відсутність критики на свою адресу – явище ненормальне. Тому досвідчені бізнесмени чи політики навіть іноді ініціюють нібито критичну кампанію на свою адресу, щоб не виглядати «білими воронами» і не викликати прихованого відторгнення у клієнта.
А от якщо ви чуєте про людину лише хвалебні відгуки – це вже дзвіночок. І чим більше цього єлея – тим обережніше треба ставитись до персонажа, щодо якого цей єлей проливається. Особливо якщо цей персонаж намагається розповісти вам, як легко і просто, не докладаючи жодних зусиль, ви раптово станете багатим. Згадайте хоча б МММ та Мавроді.
А тепер від теорії – до практики. Ось видача пошуковика за запитом «Тимур Турлов».
Нічого не нагадує? А ось ще один скрін цієї ж першої сторінки видачі
Нічого не насторожує? Наступні сторінки видачі ми наводити не будемо – там приблизно ті самі заголовки. Турлов те, Турлов це, Турлов розповів, Турлов показав, Турлов успішний мільярдер, Турлов ділиться досвідом в інвестиціях ... Ну і так далі. І – жодного критичного матеріалу. Взагалі. Суцільний єлей. Перебір, як казав герой якогось фільму. І справді – перебір.
Тому що деякі заголовки прямо суперечать один одному. Якщо судити з них, виходить, що Тимур Турлов і російський, і казахстанський, і естонський, і український бізнесмен, і керівник. З одного боку, у вік глобалізації начебто нічого дивного. Але з іншого боку – як він усе це встигає і як це все стикується?
Що ж, доведеться трохи заглибитись у тему і спробувати зрозуміти, хто ж такий «успішний бізнесмен, мільярдер, банкір, інвестор, герой проекту «Русские норм!», експерт з фондового ринку США» та інші, інші Тимур Турлов, який розповідає простому народу секрети "як нічого не робити і багато заробляти". Що саме собою вже марення – слово «заробляти» має на увазі «працювати».
Ось витяг з офіційної біографії нашого героя:
Мало зрозуміло, звичайно, для звичайної людини, але гарно. Головне, що можна винести із цього – Тимур Турлов є власником кількох компаній. І дуже небідною людиною. І працює у кількох країнах – у Росії, Узбекистані, Киргизстані, Україні, у Німеччині та на Кіпрі.
Це все добре, скаже читач, але в чому ж шахрайство? Так, заробляння капіталів у сфері фінансів заняття не дуже високоморальне, але нічого кримінального у ньому немає. Вимушені погодитись, але з одним застереженням – не в цьому випадку.
Як випливає з усього, що написано про Турлова, його головним дітищем є банк Freedom Finance, який «дав доступ приватних інвесторів із Росії та Казахстану до американських IPO». Зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю Банк «Фрідом Фінанс» (ТОВ «ФФІН Банк») за адресою місто Москва, вул. Каретний ряд, будинок 5/10, будівля 2.
Як видно зі структури власників, Турлов контролює свій банк через прокладку Freedom Holding Corp., зареєстровану в Белізі.
І для людини, яка хоча б поверхово цікавиться фінансами, вже це є досить тривожним фактором. Справа в тому, що Беліз має вельми ліберальну фінансову систему, до того ж захищену від інтересу як фінансових органів інших країн, так і своїх власних. Інакше кажучи – чудовий офшор, у порівнянні з яким горезвісні кіпрські відпочивають.
Але це не все. Справа в тому, що Freedom Holding Corp обробляє угоди в США для казахських та російських клієнтів Турлова. Вона внесла цілих 70% комісійних зборів Freedom Finance від торгів акціями за першу половину 2021 року фінансового року. Це дані не когось, а Forbes, тому їм можна цілком вірити.
Але це далеко не все. Найголовніше питання стосується так званого lock-up періоду (час, коли не можна продавати акції) за IPO – у Freedom Holding він становить 93 дні. Це відрізняється від брокерських послуг у США, які дозволяють клієнтам розміщувати та скасовувати замовлення доти, доки IPO не відбудеться, пише Forbes. У статті Фонду фінансової журналістики практику Freedom Holding описано як «незвичайну».
Це м’яке формулювання насправді означає таке. Інвестор, який вклав гроші у Freedom Finance, на 93 дні позбавляється права розпоряджатися ними. Без його відома або згоди співробітники банку можуть робити з ними все, що заманеться, причому без не те що будь-якого контролю з боку вкладника, а навіть не повідомляючи його про всі операції, що проводяться з його грошима. Нічого не нагадує?
Турлов, звичайно, має з цього приводу пояснення – він стверджує, що «синдикація IPO та запуск ринку організованої торгівлі є складним заходом, а ці методи просто служать клієнтам та партнерам». Ви щось зрозуміли із цих слів? Ми – ні. Крім того, що інвестор своїх грошей не побачить щонайменше три місяці. І що з ними станеться за цей термін – питання.
Щоправда, довгий час не траплялося нічого. Тому, що прибуток ТОВ Freedom Finance постійно зростав. Принаймні так випливало з його звітів. У 2020 році прибутковість становила 38%. Це при тому, що найприбутковіша інвестиційна компанія на Уолл-стріт, Goldman Sachs, у період інвестиційного міхура 2006 року, показувала лише 25,3%. Куди та як вкладає гроші інвесторів Турлов – нікому не відомо. Він каже, що це «високоприбуткові та високоприбуткові підприємства по всьому світу». Проте таке ми, здається, колись чули. У зв’язку зі словами «ти не халявщик, ти партнер, Льоня».
Ще один момент у діях структур Турлова до болю нагадує піраміду. Ніщо в документах Freedom Holding не пояснює, як клієнти можуть отримати вигоду із 93-денного блокування свого капіталу. Ця угода, однак, надає особистої компанії Тимура Турлова в Белізі FFIN (знову Беліз!) доступ до великої кількості готівки протягом трьох місяців з єдиним зобов’язанням доставити випущені акції в кінці періоду. Знайома схема?
До речі, варто згадати про «синдикацію IPO». Англійська абревіатура незрозуміла простій людині. Але насправді це означає початковий механізм купівлі акцій поза біржею перед тим, як підприємство стає публічним, тобто перед тим, як акції власне потрапляють на біржу.
А найцікавіше полягає в тому, що фірма Тимура Турлова не має права оперувати із західними IPO, проте активно пропонує цю послугу у СНД та Європі. Freedom Finance посилається на крайню успішність середньостатистичної вибірки IPO. Умовність цього критерію успіху очевидна, а от блокування грошей на три місяці – частина цього успіху.
Але як Тимур Турлов збирає та інвестує гроші клієнтів у IPO, не маючи відповідної ліцензії у США? Відповідь на це питання лежить у конфігурації потоку грошей від дрібних інвесторів у СНД до IPO США. Ці угоди здійснюються за допомогою складного маневру: клієнти Freedom Holding надсилають гроші FFIN Brokerage Services Inc., брокеру-дилеру з Беліза, чий веб-сайт обіцяє "прямий доступ до американського ринку". Однак, FFIN Brokerage Services не є дочірньою компанією Freedom Holding. Натомість ним володіє генеральний директор Freedom Holding Турлов, як ясно зазначено у заяві самої Freedom Holding від липня 2018 року. Ось і відповідь на питання, чому така велика частина бізнесу зареєстрована в Белізі.
А щодо збору грошей від інвесторів, то ніхто не бачив на вулицях свого міста подібних пунктів «обслуговування інвесторів»?
Знову ж таки – нічого не нагадує? Молодому поколінню, швидше за все, подібні речі на диво. Але старші люди, напевно, пам’ятають такі ж пункти продажу акцій «МММ», «Хопер-Інвест», «Владиліни», «Київської Русі» та безлічі інших «інвестиційних фондів», що заполонили міста та віси колишнього СРСР на початку та середині дев’яностих. Чим усе це закінчилося – знають усі.
Втім, зважаючи на все, скоро закінчиться і у Турлова. Тому що скандал вийшов на міжнародний рівень: згадуваний Фонд фінансової журналістики (Foundation for Financial Journalism) випустив розслідування діяльності Тимура Турлова з дуже промовистою назвою:
Для тих, хто не знає англійської, даємо переклад: Freedom Holding: найтупіший продукт Казахстану після Борату. У своїй статті Родді Бойд досліджує діяльність Турлова і приходить до того ж висновку, що і ми — це класична піраміда. До речі, Тимур Турлов і його структури неодноразово намагалися видалити розслідування Бойда, але їх звернення до судів ні до чого не привели: стаття «Freedom Holding: найтупіший продукт Казахстану після Борату» так само у відкритому доступі. Рекомендуємо ознайомитись.
До речі, Бойд також приходить до висновку, що основним механізмом захисту від краху для піраміди Freedom Holding є те саме блокування грошей на 93 дні. Це дозволяє заккумулювати необхідні для поточних виплат суми.
Після виходу згаданого розслідування та низки подібних матеріалів у західних ЗМІ у піраміді Турлова захвилювалися і почали активно «забивати» видачу в Інтернеті хвалебними матеріалами. Втім, про це ми писали на початку. Їхньою метою, щоправда, було не тільки й не так розхвалити Тимура Турлова, як опустити в пошуку розслідування журналістів, які не вдалося видалити за допомогою судових рішень.
Але залишається головне питання – а чому досі Тимур Турлов продовжує свою діяльність та претензій до нього у країнах колишнього СРСР, де він і «рубає» основне «бабло», ні?
А скринька і тут відкривається просто. Справа в тому, «стрижка дрібних лохів» (вибачте – інвесторів) за допомогою піраміди Freedom Finance для нього заняття, скоріше, побічне. Основне ж полягає в тому, що ТОВ «Freedom Finance» є звичайною «пральнею» для грошей, які чиновники вкрали з бюджетів Росії, Казахстану, України, Киргизстану та тих країн колишнього СРСР, в яких працює Турлов. Як розповів відомий економічний експерт Олексій Кущ, за останні півтора року ТОВ «Банк Freedom Finance» легалізував кілька сотень мільйонів доларів для таких одіозних осіб як Булат Утемуратов, Сергій Кацуба, Павло Фукс, Маргулан Сейсембаєв, Сауат Мінбаєв, Андрій Біржин, Аскар Мамін та цілого низку інших. Національна приналежність – найрізноманітніша: весь спектр колишнього СРСР.
Але це вже предмет іншого розслідування та інша велика історія. А поки Тимур Турлов судомно намагається відхреститися від порівнянь з «МММ» та іншими пірамідами. На теренах колишньої нашої країни це виходить. Але в результаті публікацій у пресі за діяльність Тимура Руслановича Турлова взялася Комісія з цінних паперів та бірж США (The United States Securities and Exchange Commission). А це аж ніяк не продажні фіскальні та наглядові органи країн колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, топ-чиновників яких обслуговує Тимур Турлов.
