Росіяни отруїли річку отруїла Сейм: Що буде з Десною і Дніпром?
Проби, узяті Державною екологічною інспекцією у Сумській області та Держпродспоживслужбою, показали вкрай низький рівень кисню та високий — органічних речовин. Це викликало масовий замор риби та безхребетних, поверхня річки всіялася білими черевцями лящів, щук, окунів… Ситуація ускладнювалася тим, що через спеку рівень кисню у воді був невисоким, зазначає газета науковців "Світ".
Хто винен?
Обґрунтовано можна припустити, що річку отруєно через скид органічних відходів десь на відрізку від Курська до Тьоткіно. В останньому, наприклад, розташований цукрозавод. Чи було це спланованою диверсією, чи сталася аварійна ситуація — сказати важко. Можливо, допомогли би проби, узяті ближче до кордону, але через російську агресію і постійні обстріли п’ятикілометрова смуга від кордону з агресором визначена як заборонена для цивільних зона.
В одній (лише одній) пробі було виявлено високі рівні заборонених до застосування в нашій державі та інших цивілізованих країнах пестицидів — ДДТ та гексахлорану. Можна припустити, що це не пов’язано зі скидом в Росії та може бути змивом з полів, або десь досі лежать неутилізовані діжки з отрутою. І контролювальним органам згодом варто уважно обстежити місцевість, прилеглу до точки відбору цієї проби.
Збудників особливо небезпечних хвороб аналізи не виявили.
Влада відразу проінформувала людей, було заборонено купатися, ловити рибу, користуватися водою з річки. Сумська військово-цивільна адміністрація, обласні управління ДЕІ Держпродспоживслужби провели кілька брифінгів, а на сторінці ДЕІ в Сумській області та на сайті Держрибагентства регулярно давалася інформація про ситуацію. Ось одне з повідомлень:
«За результатами гідрохімічного аналізу поверхневих проб води р. Сейм, зафіксовано значне перевищення гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин, зокрема, амонію та завислих речовин. Результатом забруднення річки стала масова загибель риби внаслідок критично низького вмісту розчиненого у воді кисню (менше ніж 1 мг/л при мінімально допустимій нормі 4 мг/л), спричиненого процесами його біохімічного споживання органічними речовинами, що потрапили у водне середовище. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження».
Було організовано збір та поховання загиблої риби, бо інакше вона б додатково отруювала воду та знижувала рівень кисню.
28 серпня забруднена вода дісталася до місця впадіння Сейму в Десну. На цю мить соцмережами котилася хвиля тривоги, занепокоєння та вимог до влади щось зробити. Проблема привернула увагу національних ЗМІ, які звернулися по коментарі до керівників центральних органів виконавчої влади — Міндовкілля, Державної екологічної інспекції, Держводагентства. Очільники відомств повідомили, що ситуація контрольована, загрози питному водопостачанню немає, проби води в середній і нижній течії Десни свідчать, що небезпечних хімічних речовин у пробах, які бралися раніше у Сеймі, не виявлено.
Що робити?
Чи можна щось зробити у цій ситуації ще? І чи було щось зроблено?
Спершу ніяких заходів для очищення води або поліпшення її якості, окрім уже згаданого збору загиблої риби, не вживалося. Певні пропозиції прозвучали вперше лише 30 серпня.
«За дорученням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля проведено засідання Держкомісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо забруднення річки Сейм у Сумській та Чернігівській областях та можливого забруднення Десни у Чернігівській та Київських областях. За рішенням комісії органам виконавчої влади та місцевого самоврядування надано низку доручень для локалізації та ліквідації забруднення на річках Сейм та Десна», — повідомив Укрінформ.
Деякі з висловлених на нараді пропозицій дуже грамотні, деякі — відверто — дуже дивні. Наприклад, «заходи з абсорбції забруднювальних речовин у річці Десна шляхом внесення до поверхневих вод активного мулу».
Активний мул використовують на очисних спорудах, у місткостях, де процес очищення триває досить довго. Так, це — поширений біологічний спосіб очищення стічних вод, він використовується на середніх і великих промислових установках. А тут ми маємо справу з річкою, з течією. Також треба знати, що активний мул в умовах дефіциту кисню працювати не буде, його основу складають аеробні (ті, що споживають багато кисню) бактерії. Тож для роботи такого мулу треба через повітродувки закачувати в резервуар чи відстійник повітря.
Є ще таке: «Держводагентство напрацює варіанти перекидання додаткових обсягів чистої води для розбавлення концентрації забруднювальних речовин у річці Десна».
Розбавлення, в принципі, хороша і правильна ідея. Але незрозуміло, звідки будуть перекидати воду, хто, в який спосіб, за які кошти. Є інформація про якісь стави, котрі можна для цього використати. Але тоді ще запитання: а як поставляться до зневоднення цих ставів власники й орендарі? Що буде з криницями поблизу них? Що буде з рибою в тих ставах, якщо це риборозводні водойми?
Один з екологів, який сьогодні служить у ЗСУ, на умовах анонімності прислав мені наступний аналіз ситуації та пакет пропозицій:
«Потрібно зменшити обсяг надходження забрудненої води у чисту водойму в одиницю часу; відстоювати воду у великих резервуарах з великим дзеркалом води, що забезпечить осідання завису і контакт з киснем; забезпечити примусову аерацію та фільтрацію.
Для вирішення цих завдань треба під основними мостами через Сейм в Чернігівській і Сумській областях створити насипи з гравію та бетонних конструкцій. Тобто, створити 3–4 загати, визначити точне розташування варто із залученням гідробіологів, гідрологів.
У результаті вода вийде на заплаву (сформуються природні відстійники); зменшиться обсяг потрапляння води з Сейму в Десну в одиницю часу і води Десни будуть активніше розбавляти забруднену воду Сейму. Під час переливу води через гравійно-бетонні загати відбуватиметься примусова аерація (ефект водоспаду), а ще частина води просочуватиметься через загати (відбуватиметься фільтрація).
Для насипу загат можна використати, окрім гранітного гравію, уламки бетону і цегли зі зруйнованих бомбардуваннями РФ будинків і споруд поруч зі споруджуваними загатами.
Ну й треба врахувати ризики: можливе підтоплення сільгоспугідь, будівель, споруд, автошляхів та потрапляння забруднення у прибережні поверхневі водні горизонти із забрудненням колодязів у прибережних населених пунктах».
Схожі пропозиції надали й фахівці Інституту гідробіології НАНУ. На моє запитання, чи радилися урядовці з науковцями, директор інституту академік Сергій Афанасьєв відповів так: «Радилися. Багато що було сприйнято. Зокрема відшнурування старих річищ як рефугіумів для риби, вивід води на заплаву (але дууууже обережно і там, де немає заплавних водойм, звідки навесні пройде відродження річки), високоефективні сорбенти (теж не всюди), штучні наплавні переливи для аерації... Але активний мул та «альголізація хлорелою» — це не наші пропозиції». Нагадаю, що фахівці інституту категорично заперечують ефективність внесення у водойми водорості хлорели як способу поліпшити якість води.
Також академік Афанасьєв підтвердив, що Інститут гідробіології активно залучають і до розв’язання інших задач, зокрема точнішого з’ясування природи забруднення: «Перші проби (забрудненої води — ред.) отримали 28 серпня, згодом привезуть ще. Робимо біотестування. В аерованих пробах гострої токсичності немає. Хроніку та генотоксичність побачимо тільки за тиждень».
Хто кому Рабінович?
Дуже дивним видається розподіл обов’язків з ліквідації наслідків катастрофи за підсумками нарад. Вносити активний мул та «здійснювати інші заходи» мають Держекоінспекція, Держводагентство, Чернігівська та Київська ОВА, Міндовкілля. А збір та поховання мертвої риби мають здійснювати Держрибагентство з органами місцевого самоврядування за участі ДСНС, Держекоінспекції, Держпродспоживслужби.
Чому дивним? Бо відповідно до Положення про Держекоінспекцію та Держспоживслужбу, це — контролювальні органи. Вони мають контролювати виконання природоохоронного законодавства та санітарних норм і правил. У них немає ні засобів, ні техніки, ні коштів на щось інше. Ліквідацією ж наслідків катастроф повинно займатися ДСНС, яке підпорядковується Міністерству внутрішніх справ.
Так само Держрибагентство має опікуватися живою рибою, а не мертвою. А задача Міндовкілля — розробляти природоохоронні, екологічні політики та стежити за їхньою реалізацією. Воно навіть не має (на превеликий жаль) своїх регіональних підрозділів.
Нагадаю, що у 2019 році Міндовкілля злили з Міненерго, що вкрай негативно позначилося на охороні довкілля. І лише після титанічних зусиль притомних народних депутатів, науковців, громадськості у 2021 році це міністерство знову відновили як окремий орган. І воно досі не оговталося від потрясінь. Було втрачено, зокрема, багатьох фахівців, загальмовано низку важливих реформ. Тож важливо не перекладати на це відомство виконання чужих завдань, усіляко зміцнювати його організаційну та інституційну спроможність тощо.
Щодо Держводагентства. От цей орган, на мою думку, не впорався з покладеними на нього завданнями — моніторингом водних ресурсів та управлінням ними. І саме це відомство мало б разом з ДСНС розробити план реагування на подібні ситуації (не тільки для Сейму) та бути готовим разом із суміжниками його оперативно реалізувати.
Також хотілося би бачити кращу комунікацію влади у таких кризових ситуаціях. Хоча ніхто нічого не приховував, інформування на національному рівні мало б відбутися раніше. Коли емоції людей так зашкалюють і вони не розуміють, що і чому відбувається, замало просто сухо викласти факти.
Треба це робити людською мовою, висловити якісь емоції: так, ситуація дуже погана, вода смердить і риба дохне, і ми як люди й українці теж засмучені. І чесно сказати: зробити майже нічого не можна, окрім як моніторити, що й робиться. І не замовчувати, що в одній пробі таки були пестициди, але пояснити, що це лише один випадок на 50 інших проб. Розказати, з якою швидкістю рухається забруднення, підготувати якісь прогнози, графіки.
Не чекати, коли прийдуть з питаннями журналісти, а провести брифінг, і не один. Залучити Держпродспоживслужбу Державне агентство водних ресурсів України, рибників, науковців.
Краще — запобігти
Щоб річки могли справлятися з такими забрудненнями, важливо, щоб вони були здоровими, повноводними, щоб в них не потрапляли забруднення. Треба працювати на майбутнє: заборонити видобуток піску з Десни та інших річок, відкликати видані дозволи на такий видобуток, перемикнути будівельників на сухі кар’єри. Адже на Десні зараз видобувають і навіть планують розширити видобуток піску для будівельних потреб. Це дуже шкідливо для річки. Від цього пришвидшується течія, і речовини, що спричиняють забруднення, не встигають осісти.
Також нищаться нерестовища тощо. Держгеонадрам треба жорстко заборонити видавати такі дозволи, виключити їх з так званої карти корисних копалин.
Також треба запровадити мораторій на видобуток торфу, заборонити осушення та зневоднення боліт — щоб була краща водність річок; жорсткіше контролювати режим ПЗС (прибережних захисних смуг): жодних капітальних споруд, жодних оранок, внесень отрутохімікатів тощо. Треба жорстко реагувати на будь-які випадки забруднення поверхневих вод, налагодити нарешті дієвий моніторинг (завдання Держводагентства), зробити дієвими басейнові ради, плани управління річковими басейнами.
Ухвалити закони про Смарагдову мережу, про державний екологічний контроль (№ 3091), підготувати та ухвалити аналог європейського закону про відновлення довкілля тощо.
За фактом забруднення Сейму порушена кримінальна справа. І це добре, але треба зробити ще кілька кроків.
«Потрібно донести інформацію про ці дії російської федерації до наших європейських та інших закордонних партнерів, до міжнародних організацій. Росія має заплатити за усі збитки нашому довкіллю. Нагадаю, що на сьогодні вони лише за офіційними даними складають понад 2,5 млрд гривень, тобто два наших річних бюджети. І треба зробити усе, щоб Росія ці збитки нам відшкодувала», — вважає керівниця екологічних програм Мережі захисту національних інтересів АНТС Олена Сас.
Що на сьогодні?
Станом на перше вересня ситуація, за повідомленням Міндовкілля, наступна:
Олег ЛИСТОПАД, опубліковано у виданні газета "Світ"
